Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2020/23
Номер провадження2/711/1025/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого судді Кондрацької Н.М.
при секретарі Тищенко А.А.
представника позивача адвоката Чакалова А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович, до ОСОБА_2 , третя особа Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, -
встановив:
До Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 .
У позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 являвся батьком Позивача ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 27.06.1995 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадкова справа (номер у спадковому реєстрі) 69254648, номер у нотаріуса 57/2022, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А., що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.04.2022 року.
За життя за ОСОБА_3 було зареєстровано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 07.12.1998 року (дублікат від 22.11.2022 року). Тобто, спадковим майном являється Квартира.
Однак, Приватний нотаріус відмовив Позивачу у переоформленні в порядку спадкування майна за законом на квартиру, так як існує арешт, який був накладений державним виконавцем Ткаченко О.В. на підставі Постанови АА № 345098 від 16.10.2006 року в межах виконання виконавчого листа № а-320 від 14.03.2005 року Придніпровського районного суду м. Черкаси.
При цьому, прізвище ОСОБА_4 , яке вказане в Постанові, стосується однієї і тієї особи ОСОБА_3 , що підтверджується Експертним висновком № 056/259-n/2 від 28.04.2022 року.
20.03.2023 року адвокат Чакалов А.К. звернувся до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про зняття арешту з Квартири.
31.03.2023 року Третя особа Листом Вих. № 20903 у відповідь на вказану заяву повідомили про те, що: на виконанні в Придніпровському відділі ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебувало
виконавче провадження № 6245017 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № А-320 від 14.03.2005 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти. В рамках виконання вищевказаного виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3996232 від 03.11.2006 року. 20.10.2022 року виконавче провадження № 6245017 було закінчено із підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗК «Про виконавче провадження». А відтак арешт може бути знятий за рішенням суду.
Крім того, 15.02.2023 року до Третьої особи звертався Відповідач (як сторона виконавчого провадження Стягувач) з питанням зняття арешту з майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.02.2023 року Листом Вих. № 13632 начальник Придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Юрій Трохименко повідомив наступне:
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно…щодо ОСОБА_4 03.11.2006 року зареєстровано обтяження № 3996232 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА № 345098 від 16.10.2006 року виданої ДВС Придніпровського району м. Черкаси. Об'єктом обтяження є Квартира.
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт накладено згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА № 345098 від 16.10.2006 року, тобто дана виконавча дія проводилась у відповідності до нормативних документів, що були чинними станом на 16.10.2006 року.
Протягом 2006 року реєстрація виконавчих документів згідно Інструкції з діловодства в органах ДВС затвердженої наказом № 470/7 від 05.07.1999 року (втратила чинність 25.12.2008 року), здійснювалась в Журналі реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, журналах обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві та з метою спрощення процедури пошуку виконавчих проваджень допускається ведення алфавітного покажчика виконавчих проваджень.
Починаючи з 2007 року введено в дію Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, згідно якого, всі дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягали обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. Одночасно до ЄДРВП перенесено всі виконавчі провадження, які на той момент перебували на виконанні в органах ДВС та були незавершені.
Відповідно до здійснення моніторингу ЄДР ВП, що є окремим спецпідрозділом, який є архівною складовою частиною Системи та мстить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи… відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-яких виконавчих проваджень не виявлено.
Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.
Оскільки виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № А-320 виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси від 14.03.2005 року в АСВП не зареєстроване, відповідно державний виконавець не має технічної можливості здійснити виконавчі дії в частині зняття арешту з майна боржника, а тому арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином Третя особа не може на даний час в позасудовому порядку зняти арешт з Квартири, який був накладений державним виконавцем Ткаченком О.В. Як наслідок порушені права Позивача, так як позбавляє на даний час можливості оформити спадкове майно (Квартиру). А відтак вважає, що порушені права Позивача можливо відновити лише в судовому порядку шляхом зняття арешту з Квартири.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року).
Крім того, відповідно до Постанови пленуму ВССУ від 30.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Аналогічно висновку дотримується Верховний Суд в Постанові від 27.01.2023 року справа № 343/565/21, Постанова від 26.11.2019 року справа № 905/386/18, Постанова від 05.05.2020 року справа № 554/8004/16, Постанова від 07.04.2021 року справа № 174/474/17).
Підсумовуючи викладене вбачається, що подальше існування арешту на Квартиру є неприпустимим обмеженням права власника як спадкоємця Квартири, виконавче провадження на даний час завершене, після завершення виконавчого провадження державним виконавцем арешт не знімався.
Таким чином, питання про зняття арешту з нерухомого майна Квартири вирішено не було, що чинить перешкоди у здійсненні оформленні права власника в порядку спадкування на Квартиру, а тому наявність зазначеного арешту і така невизначеність становища Позивача є неправомірною, а обмеження права є безпідставним, тому, порушені права Позивача можуть бути поновлені лише в судовому порядку шляхом зняття арешту з Квартири.
Просить зняти арешт (заборону) з майна Квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1998 року (дублікат від 22.11.2022 року), який був накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2006 року (серія АА № 795164), виданої державним виконавцем Державної виконавчої служби Придніпровського району у м. Черкаси Ткаченком О.В., що зареєстровано 03.11.2006 року 08:44:41 за № 3996232, заборона 654, заявник: ДВС Придніпровського району м. Черкаси.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.04.2021 справу прийнято до розгляду та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача адвокат Чакалов А.К. підтримав у судовому засіданні позовну заяву та просив її задоволити. Додатково повідомив, що рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.11.2023 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , 1953 року народження, та ОСОБА_5 , 1995 року народження.
Відповідач ОСОБА_2 у заяві від 20.06.2023 визнала позовні вимоги у повному обсязі та не заперечувала щодо задоволення позовних вимог та зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 , просила справу розглядати за її відсутності.
Представник органу виконавчої служби у заві від 12.12.2023 просила проводити розгляд справи за їх відсутності.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши учасників процесу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна стоона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», - арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний здійснювати примусове звернення стягнення з боржника в порядку, врегульованому Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ст. ст. 48, 50, 56 цьогоЗакону, відповідно до яких першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об'єкти нерухомості.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Так, згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.11.2023 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , 1953 року народження, є батьком ОСОБА_5 , 1995 року народження.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.04.2022 року після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадкова справа (номер у спадковому реєстрі) 69254648, номер у нотаріуса 57/2022, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А.
Як зазначається у Свідоцтві про право власності на житло від 07.12.1998 року (дублікат від 22.11.2022 року) за життя за ОСОБА_3 було зареєстровано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,
Приватним нотаріусом відмовлено позивачу у переоформленні в порядку спадкування майна за законом на квартиру, з підстав наявності арешту, який був накладений державним виконавцем Ткаченко О.В. на підставі Постанови АА № 345098 від 16.10.2006 року в межах виконання виконавчого листа № а-320 від 14.03.2005 року Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору, або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до п. 11 вказаної Постанови Пленуму при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб. Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
У судовому засіданні встановлено та, як слідує з відповіді виконавчої служби від 31.03.2023, виконавче провадження № 6245017, у рамках якого було накладено арешт, було закінчене на підставі п. 3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Більш того, відповідач не заперечувала щодо скасування арешту на майно та визнала позовні вимоги.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту накладеного на майно, порушується право позивача на отримання спадщини, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно, немає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,89,258-259,263-265,268,280 ЦПК України, суд,
Ухвалив:
Позовну заяву - задоволити.
Зняти арешт (заборону) з майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1998 року (дублікат від 22.11.2022 року), який був накладений на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2006 року (серія АА № 795164), виданої державним виконавцем Державної виконавчої служби Придніпровського району у м. Черкаси Ткаченком О.В., що зареєстровано 03.11.2006 року 08:44:41 за № 3996232, заборона 654, заявник: ДВС Придніпровського району м. Черкаси.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Черкаського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Н. М. Кондрацька