Справа № 645/2896/23
Провадження № 2-п/645/49/23
УХВАЛА
Іменем України
25 грудня 2023 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Іващенка С.О.,
секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 02.11.2023 року у цивільній справі № 645/2896/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.11.2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 29.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1128 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_3 ». Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 сплачену суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три грн..) грн. 60 коп..
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по справі від 02.11.2023 року, в якій зазначив, що він будучи відповідачем у зазначеній справі в судових засіданнях присутнім не був та про розірвання шлюбу дізнався випадково із реєстру судових рішень, який є у відкритому доступі. У зв'язку із воєнним станом на території України він з сім'єю, а саме з дружиною ОСОБА_2 та їх дітьми виїхали за межі України, тому повідомлень про стан розгляду справи відповідно не отримував. Також вказував, що на теперішній час він з сім'єю проживає разом, веде спільне господарство та виховують разом дітей. Позовна заява з додатками ним отримана не була, строк для примирення надано не було. В зв'язку із викладеним просив суд скасувати заочне рішення від 02.11.2023 року по справі № 645/2896/23 та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.12.2023 року прийнято заяву та призначено її до розгляду в судове засідання з викликом сторін.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши доводи заявника про перегляд заочного рішення та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позов з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за обов'язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Судом встановлено, що 27.06.2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позивачкою в позовній заяві було зазначено адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 1), яка також підтверджується копією паспорта (а.с. 53 на звороті).
21.08.2023 року, тобто до відкриття провадження по справі, відповідачем на адресу суду направлено клопотання про направлення йому копії позову з додатками та завчасного повідомлення про час і дату судового засідання (а.с. 21-22).
Як вбачається з матеріалів, судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання на 05 жовтня 2023 року та на 02.11.2023 року за зареєстрованим місцем проживання, яке також було підтверджено ним в своєму клопотанні від 21.08.2023 року. Крім того, на номер телефону відповідача ОСОБА_1 , зазначений в його клопотанні, направлялись СМС-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, які згідно довідок про доставку СМС, були отриманні останнім. Крім того, дати судових засідань відображались на веб-сайті Фрунзенського районного суду м. Харкова в рубриці «список справ, призначених до розгляду». Однак, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 цікавився розглядом справи.
Зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлено, що справу було розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджують рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, які були повернуті до суду з різних причин.
Така кореспонденція має вважатись отриманою відповідачем в день її надходження до відділення, що обслуговує будинок за цією адресою незалежно від того чи з'явився відповідач особисто та не залежно від причин неотримання вказаного листа особисто. Таким чином поштовий документ, який повернувся з відміткою «за закінченням строку зберігання» «адресат відсутній», має сприйматися достатнім доказом того, що відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи.
З'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Так, заявник зазначає, що на теперішній час він з сім'єю проживає разом, веде спільне господарство та виховують разом дітей. Позов не визнає та заперечує проти розірвання шлюбу.
Разом із тим, суд зазначає, що докази, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Частиною 3 статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в частині 1 підпункту "с", "однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання".
Позивачка звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що шлюб фактично припинив існування з січня 2023 року та подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать її інтересам. Проти надання строку на примирення заперечувала.
Суд вважає, що незгода відповідача на розірвання шлюбу не може бути підставою для скасування заочного рішення суду, оскільки це буде суперечити інтересам позивачки.
Спір між сторонами виник з приводу особистих немайнових відносин, і відновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України.
Як зазначено в Постанові ОП ВС від 14.02.2022 року у справі №2-4744/11 дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Але надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.
Задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування без наміру відновлення сімейних відносин при обставинах, що істотно змінились з часу ухвалення відповідного рішення не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та принципу юридичної визначеності.
Згідно ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Із заяви відповідача не вбачається одночасна наявність обставин, визначених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, які є підставами для скасування заочного рішення суду.
У заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання на будь-які докази, в розумінні ст. 76 ЦПК України, які мали б істотне значення для правильного вирішення спору та спростовували б висновки суду наведені в заочному рішенні від 02.11.2023 року, щодо позовних вимог ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України уразі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 02.11.2023 року у цивільній справі № 645/2896/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України - в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 25.12.2023 року.
Суддя С.О. Іващенко