Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/2122/2023 Справа № 641/8284/23
25 грудня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора-стажиста Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023226180000557 від 20.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
До суду надійшло вказане клопотання слідчого.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що 20.12.2023 до ВП №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від служби "102" про те, що 20.12.2023 о 13:47 за адресою: м. Харків, пров. Золотий, поблизу будинку №43, екіпаж поліції 2101, виявили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який при собі мав речовину схожу на наркотичну.
20.12.2023 старшим дізнавачем СД ОСОБА_5 із застосуванням безперервної відеофіксації проведений огляд місця події, на відкритій ділянці місцевості, за адресою: м. Харків, пров. Золотий, поблизу будинку 43.
Під час огляду чоловік, який представився на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав співробітникам поліції для огляду та вилучення, в присутності двох понятих, кристалічну речовину білого кольору, яка знаходиться в двох зіп-пакетах, яку поміщено до сейф-пакету №PSP1257875, опечатано, нанесено пояснювальний напис та засвідчено підписами учасників вказаної слідчої дії.
20.12.2023 вказану кристалічну речовину білого кольору, яка знаходиться в двох зіп-пакетах, яка поміщена до сейф-пакету №PSP1257875, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Власником вказаного вилученого майна є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор вважає за необхідне накласти арешт на предмети, оскільки вказані речі мають доказове значення у справі, необхідні для проведення експертних досліджень та є предметом злочину.
Прокурор та володілець майна в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином. При цьому прокурором надано заяву про розгляд клопотання без його участі.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши додані до клопотання документи, дійшов наступного.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
З аналізу норм п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як зазначено у клопотанні, вилучені речі мають вагоме значення для досягнення мети доказування у даному кримінальному провадженні, а саме, мають силу речових доказів та зберегли на собі сліди злочину.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що речі, вказані у клопотанні відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому на думку суду, є достатньо підстав вважати, що вилучений мобільний телефон, вказаний прокурором у клопотанні, має доказове значення у кримінальному провадженні та на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення його збереження.
Керуючись вимогами ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора-стажиста Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - задовольнити.
Накласти арешт на кристалічну речовину білого кольору, яка знаходиться в двох зіп-пакетах, яку поміщено до сейф-пакету №PSP1257875, яка вилучена у ОСОБА_4 в ході огляду місця події 20.12.2023, з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покладається на прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 та прокурора-стажиста Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 ..
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя- ОСОБА_1