Провадження № 2/641/42/2023 Справа № 645/6320/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Маньковської О.О.,
за участю секретаря судових засідань - Литвиненко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ТДВ «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП у розмірі 19646,08 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2019,60 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 04 листопада 2017 року о 12 годині на автошляху Зміїв-Балаклія-с. Гайдари ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Хюндай Туксон, державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги з с. Гайдари, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», у наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВА3, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі у напрямку м. Зміїв. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та завдана матеріальна шкода. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постановою Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року провадження по справі про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38 цього Кодексу, за закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак, у вказаній постанові суду зроблено висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні п. 8.4 ПДР та скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, шо спричинило пошкодження транспортних засобів. Вказана постанова суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 була переглянута в порядку апеляційної процедури та постановою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишена без змін. Автомобіль ВА3-11174, державний номерний знак НОМЕР_3 , за кермом якого 04 листопада 2017 року під час ДТП був син позивача - ОСОБА_3 , на праві власності належить позивачу, ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу №38/02 від 20 лютого 2009р ; техпаспорт НОМЕР_4 ). Внаслідок ДТП автомобіль отримав чисельні технічні пошкодження. Відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» згідно з полісом АК/7069627. Страхова компанія виплатила позивачу відшкодування у розмірі 10 667,57 гривень. Однак, враховуючи висновк експертного авто-товарознавчого дослідження № 3 від 21 березня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВА3-11174, державний номерний знак НОМЕР_2 , яке позивач отримав 9 серпня 2019 року, величина матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП 04 листопада2017 року, становить 21 441,81 грн., а всього вартість усунення дефектів - 30 313,65 гривень.. Крім того, позивач поніс витрати за проведення вказаного автотоварознавчого дослідження, які складають 2 019,60 гривень. Також позивач зазначає, що він зазнав моральних страждань, оскільки автомобіль позивача отримав пошкодження, крім того, відповідач відмовився добровільно відшкодовувати матеріальний збиток, що призвело до додаткових витрат для захисту інтересів позивача. Також, позивач не міг тривалий час користуватись транспортним засобом, внаслідок чого був змушений користуватися громадським транспортом, що створило певні незручності та душевні страждання. Позивач завдану йому моральну шкоду оцінює у розмірі 20000 грн.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилається на те, що, у постанові Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року зазначено про невідповідність в діях ОСОБА_3 вимогам п. 12.3 ПДР України, що свідчить про обопільну вину учасників ДТП. Крім того, відповідач зазначає, що на нього обов'язок з відшкодування шкоди може біти покладений на суму, що перевищує ліміт страхового відшкодування, в такому випадку, якщо позивач вважає, що суми страхового відшкодування не вистачає для проведення відновлювального ремонту, він має звертатись спочатку з вимогою про доплату до Страховика. Також, позивачем не надано жодного доказу використання нових вузлів, деталей комплектуючих частин для відновлення попереднього стану пошкодженого ТЗ, а також недоведені фактичні витрати, які позивач поніс у зв'язку із проведенням ремонту. Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач зазначає, що вказані вимоги є безпідставними та не доведеними.
Позивачем до суду було подано доповнення до позовної заяви, в якому останній вказує, що в постанові суду зроблено висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте вину ОСОБА_3 у порушення п. 12.3 ПДР України, що призвело до ДТП, у вказаній постанові не доведено. Також, позивач посилається на абзац 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №64 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в якій зазначено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром
шкоди i страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 р року цивільну справу прийнято до провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.02.2020 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про стягнення збитків спричинених ДТП (справа № 641/767/20, провадження № 2/641/864/2020), до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, об'єднано їх в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи № 645/6320/19, провадження № 2/641/2822/2020.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.10.2023 року прийнято відмову представника відповідача - адвоката Фадєєва О.П. від зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ТДВ «Міжнародна страхова компанія» про стягнення збитків, спричинених ДТП.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, подав письмову заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову, просив розглядати справу за його відсутності та за відсутності відповідача.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.
Представник третьої особи - ТДВ «Міжнародна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надавав.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідача.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, відповідно до постанови Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року, провадження по справі про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38 цього Кодексу (т.1, а.с.7).
Постановою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року постанова Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року залишена без змін (т.1, а.с.8-10).
Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 3 від 21 березня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса з визначення величини матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВА3-11174, державний номерний знак НОМЕР_2 , величина матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП 04 листопада2017 року, з врахуванням фізичного зносу деталей, що можуть бути замінені, та втрати товарної вартості, становить 21 441,81 грн., а всього вартість усунення дефектів - 30 313,65 гривень. При складанні висновку експерт користувався «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортирних засобів» № 13335/1159 від 24.07.2009 р. (т.1, а.с.11-22).
Із листа ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» вбачається, що згідно з полісом АК/7069627 ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» здійснює страхування цивільно-правової відповідальності власника ТЗ Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_5 , крім того, сума страхового відшкодування складає 10667,57 грн.(т.1, а.с.23-25).
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля ВАЗ 11174, державний номер НОМЕР_7 (т.1, а.с.29).
Згідно висновку експерта від 07.08.2023 р. № КСЕ-19/121-23/5623, в дорожній ситуації, що склалась, водій автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 п. 33. Правил дорожнього руху. У дорожній ситуації, що склалась, водій автомобіля ВА3, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом виконання вимог п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 п. 33 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. 3 причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, відповісти на запитання про те, чи мав водій автомобіля ВА3, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів, у об?ємі наданих вихідних даних, неможливо. У діях водія автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_9 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 п. 33 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з ДТП (т.2 а.с.115-121).
Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що у постанові Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року зазначено про невідповідність в діях ОСОБА_3 вимогам п. 12.3 ПДР України, що свідчить про обопільну вину учасників ДТП.
Проте, в резолютивній частині постанови Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року зазначено, що провадження у справі про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38 КУпАП, крім того, будь-яких відомостей щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.3 ПДР, що призвело до ДТП, суду не надано. Таким чином, твердження відповідача суд оцінює критично. Крім того, постановою Харківського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, постанова Зміївського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року залишена без змін..
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у постанові від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, у постанові від 16.04.2019 року у справі № 927/623/18 зазначає, що застосування ст. 38 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), який зводиться до наступного. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Суд критично оцінює вимоги позивача щодо розрахунку стягнення шкоди, виходячи з вартості усунення дефектів в розмірі 30 313,65 гривень, оскільки як вбачається із висновку експерта № 3 про вартість ремонту транспортного засобу, дана сума розрахована без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, а саме: складено вартість ремонтно-відновлювальних робіт у сумі 10812,10 грн(Ср), вартість використаних для ремонту матеріалів у розмірі 4957,55 грн(См), вартість замінених при ремонті деталей у розмірі 14544,00 грн.(Сс), що в сумі складає 30313,65 грн., тоді як величина матеріального збитку у розмірі 21441,81грн., завданого внаслідок ДТП, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахована за формулою: Ср+См+Сс*(1-Ез)+ВТВ, де Ез - коефіцієнт фізичного зносу, який становить 0,61, ВТВ- втрата товарної вартості, що становить 0 грн.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи, що величина матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 21441,81грн., сума страхового відшкодування, сплачена ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» позивачу, складає 10667,57 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 різниці між величиною матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розміру завданої шкоди) і сумою страхового відшкодування, що складає 10774,24 грн. (21441,81-10667,57=10774,24)
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд враховує, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали у додаткових витратах для захисту його інтересів, оскільки відповідач відмовився добровільно відшкодовувати матеріальний збиток, крім того, суд бере до уваги посилання позивача на те, що останній не міг тривалий час користуватись транспортним засобом, внаслідок чого був змушений користуватися громадським транспортом, що створило певні незручності та душевні страждання, при цьому суд також враховує, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. оцінені ним суб'єктивно і є завищеними, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Враховуючи, що відповідно до квитанції №0.0.934418079.1 від 09.01.2018 р. ОСОБА_3 була здійснена оплата за проведення експертизи № 3 в розмірі 2019,60 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення експертизи.
Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України, суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.
Як вбачається з ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року, оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 .
Згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи № КСЕ-19/121-23/5623 від 07.08.2023 р., витрати на проведення експертизи складає 3824,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_3 сплачено суму судового збору в розмірі 768,40 згідно виписки про зарахування судового збору від 07.10.2019 р.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, то витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 54,7%, витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,31 грн. (768,40 грн.*54,7/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ТДВ «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між величиною матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розміру завданої шкоди) і сумою страхового відшкодування в розмірі 10774 (десять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в розмірі 2019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, код доходів: 24060300, витрати на проведення судової експертизи № КСЕ-19/121-23/5623 від 07.08.2023 р. в розмірі 3824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 31 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Треті особи: ТДВ «Міжнародна страхова компанія», адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літ. А-3, 61023; ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. О. Маньковська