Справа № 953/887/23
н/п 1-кп/953/664/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" грудня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню №22022220000002898 від 15.09.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,-
встановив:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .
Обвинувачений та захисник проти продовження строку запобіжного заходу заперечували, зазначаючи, що підозра не підтверджена, ризики не доведені, просили просили відмовити в задоволені клопотання.
При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання, працездатний , однак ніде не працює, раніше не судимий, не має міцних соціальних звя'зків.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого , в тому числі особливо тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.
Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду, який на теперішній час не зменшився.
Ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час є недоведеним.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Однак, враховуючи існування зазначеного ризику та з метою його запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків , оцінюючи сукупність наведених обставин, з урахуванням положення ч.6 ст. 176 КПК України, а також наявність на території України воєнних дій, застосування більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111-1 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, відтак, визначення розміру застави, на думку судду, є недостатнім засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд, -
постановив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 22.02.2024 року включно, без визначення застави.
Ухвала підлягає оскарженню протягом п'яти днів, з моменту проголошення, а особі яка перебуває під вартою з моменту вручення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Встановити строк дії ухвали з 25.12.2023р. по 22.02.2024р.
Суддя ОСОБА_1