Справа № 953/8478/23
н/п 2/953/4253/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
судді ЄфіменкоН.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, -
встановив:
12 вересня 2023р. КП «Харківські теплові мережі» (далі: позивач) звернувся з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 (далі: відповідач -1), ОСОБА_1 (далі: відповідач 2), ОСОБА_3 (далі: відповідач-3) заборгованості за опалення та гарячу воду за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 в сумі 48551,10 грн., посилаючись на неповну та несвоєчасну сплату відповідачами, які є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого і утворилась зазначена заборгованість.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Представник позивача у позовній заяві просив суд розглянути справу за своєї відсутності, позовні вимоги підтримав. 07.12.2023 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, направлений поштою 01.12.2023, в якому посилаючись на вимоги ст.257 ЦК України, відповідач-3 посилалася на порушення позивачем її права, вимагаючи сплатити борг за 10 років. Також у своїх заявах, поданих до суду 04.10.2023, 10.10.2023 відповідач-3 зазначила, що 04.03.2022 не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час є внутрішньо-переміщеною особою та разом зі своєю дитиною та відповідачем ОСОБА_1 проживають в іншому місті. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 причини неявки не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного:
Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Отже, обов'язок сплачувати за надані позивачем послуги ґрунтується на їх споживанні відповідачем, що визначено п. 4 ч. 1 ст. 11 ЦК України.
Як передбачено, ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_1 .
Позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у м. Харкові.
З наданої позивачем відомості нарахувань та оплат за послуги з теплопостачання вбачається, що за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 за відповідачами утворилась заборгованість по сплаті за отримані послуги централізованого опалення та постачання гарячої води в загальному розмірі 48551,10 грн. Доказів того, що відповідачі, у встановленому законом порядку, відмовлялись від споживання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, звертались до позивача щодо невиконання ним своїх зобов'язань з постачання послуг, або надання неякісних послуг, як і доказів відсутності боргу перед позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 68 ЖК України споживачі комунальних послуг повинні своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Згідно вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як передбачено, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги. Проживаючи у багатоквартирному будинку, відповідач користується житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем.
З урахуванням викладеного, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача заборгованість у загальній сумі 48551,10 грн. за період з 01.05.2013 по 31.01.2022.
Щодо заяви відповідача -3 про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як зазначено вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за опалення та гарячу воду у розмірі 48552,10 грн., яка виникла в період з 01.05.2013 по 31.01.2022.
При цьому, Законом України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.
Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду у період з березня 2019 року в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану.
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.05.2013 по 28.02.2019 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України "Прожитлово - комунальні послуги", відповідно до яких, плата за-комунальні послуги ( послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.
Натомість позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.03.2019 по 31.01.2022 у розмірі 27024,20 грн. заявлені в межах строку позовної давності.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо доводів відповідача-3 щодо приживання з 04.03.2022 р. за іншою адресою, суд зазначає наступне:
Згідно ст. 7 Закону Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189) споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. При цьому вказана норма Закону України не стосується послуги з постачання теплової енергії, оскільки навіть при відсутності споживача у приміщенні, його домівка (житлове приміщення чи квартира) опалювалися (послуга з постачання теплової енергії надавалася);
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством послуг відповідачам, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно до розміру задоволенню позовних вимог у сумі 1493, 95 грн., що складає по 497,98 грн. з кожного з відповідачів.
Враховуючи неявку до судового засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду в розмірі 27024 (двадцять сім тисяч двадцять чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 98 коп. з кожного.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119; 61005, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд.11).
Відповідачі: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складений 13.12.2023.
Суддя Н.В. Єфіменко