Справа № 624/946/23
№ провадження 2/624/244/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Крапівки Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 992400 грн без стягнення податків та обов'язкових платежів, а також судових витрат.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 21-05 години за маршрутом «Полтава-Лозова» в смт. Кегичівка, Харківської області на «107 км» відбувся наїзд електропотягу №6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Внаслідок транспортної події ОСОБА_3 загинув на місці. Електропоїзд №6660, який належить АТ «Українська залізниця» є джерелом підвищеної небезпеки. Позивач є рідним сином загиблого. Відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів, тощо та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі родича позивача на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався. У зв'язку зі смертю батька позивач зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із батьком, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької людини. У зв'язку з цим, у позивача було порушено нормальний сон, йому часто сняться жахи. Позивач перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для позивача незворотною втратою, що спричинила, спричиняє і буде спричиняти довготривалі сильні душевні страждання, тому йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі. Оцінюючи суму моральної шкоди позивачем враховано, те, що ним втрачено близьку людину, що вплинуло на характер моральних страждань, взято до уваги платоспроможність відповідача, обставини транспортної події, та ступінь вини їх учасників, а також судову практику при розгляді аналогічних справ.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2023 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче судове засідання.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача, зобов'язано ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області (Сахновщинський ВП) надати до суду матеріали кримінального провадження №12015220420000290.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Відповідачем подано відзив, згідно з яким, з заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав. Так, відповідач заперечує загибель ОСОБА_3 внаслідок наїзду на нього електоропотягу. З постанови про закриття кримінального провадження від 16.09.2015 вбачається, що машиніст побачив, що з правої сторони біля колій лежить чоловік. Машиніст ОСОБА_2 відразу почав застосовувати екстрене гальмування електропотягу аби уникнути наїзду на людину, при цьому застосовуючи світлові та звукові попереджаючі сигнали потягу. Швидкість потягу становила 70 км/год, але уникнути наїзду на людину не виявилось можливим. В ході огляду місця події, у лівій руці трупа невідомого чоловіка було виявлено полімерний пакет в якому знаходилась розбита скляна пляшка горілки «Пшенична». Відповідно до висновку експерта № 93-КРт/15 від 30.06.2015 причиною смерті ОСОБА_3 стало: ОНМК. Кількісні травматичні крововиливів в головний мозок. Відкрита тяжка черепно-мозкова травма з пошкодженням кісток черепа та головного мозку. Вказані тілесні ушкодження утворилися в результаті травматичного впливу тупих твердих предметів з великою силою, на момент коли потерпілий знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні та знаходився задньою- правою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмету. Таким чином, згідно висновку експерта від 01.05.2015 № 93-КРт/15 ОСОБА_3 помер внаслідок завданих йому прижиттєвих тяжких тілесних ушкоджень, які утворилися в результаті травматичного впливу тупих твердих предметів з великою силою, на момент коли потерпілий знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні та знаходився задньою-правою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмету, а не внаслідок наїзду на нього електроїзду, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 16.09.2015, згідно якої машиніст ОСОБА_2 керуючи електропотягом за3ЗО м. побачив, що з правої сторони біля колій лежить чоловік. Відтак є всі підстави стверджувати, що смерть ОСОБА_3 настала до виявлення його трупу машиністом електропотягу внаслідок отриманих ним від третіх невстановлених осіб тілесних ушкоджень, що утворились внаслідок тупих твердих предметів зі значною силою завданих коли потерпілий знаходився у вертикальному положенні задньою-правою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмету. Наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою є обов'язковою умовою відповідальності з відшкодування моральної шкоди. Так, позивачем не доведено, що загибель ОСОБА_3 настала внаслідок наїзду на нього електропотягу, а навпаки надано докази які спростовують позовні вимоги та свідчать про відсутність участі електропотягу відповідача у смерті ОСОБА_3 , та в свою чергу у завданні позивачу моральної шкоди. Відповідач заперечує щодо наданих позивачем відомостей про майновий стан відповідача, а саме про чистий прибуток AT «Укрзалізниця» та заробітну плату керівного складу «АТ Укрзалізниця». Так позивач посилається на дані ЗМІ та звіт рахункової палати, затвердженого рішенням Рахункової палати від 23.11.2021 щодо статей витрат на заробітну плату членів наглядової ради АТ «Укрзалізниця». Однак, дані відомості не мають жодного відношення до моральних страждань позивачки, та не є показником дійсного фінансового стану АТ «Укрзалізниця». Так, на рівень економічної активності АТ «Укрзалізниця» значно вплинули карантинні обмеження запроваджені у зв'язку з пандемію коронавірусної інфекції (COVID-19), а також воєнний стан. Згідно даних аналітичного центру при Київський школі економіки (KSEInstitute) втрати залізничної інфраструктури та рухомого складу з початку повномаштабного військового вторгнення на територію України, станом на травень 2022, сягнули майже 3,6 мільярдів доларів США. При цьому в оцінці не враховано майно, що знаходиться на територіях, до яких AT «Укрзалізниця» не має доступу і не може оцінити збитки та розпочати відновлювальні роботи. Наразі Акціонерне товариство «Українська залізниця» є збитковим підприємством. А отже, твердження представника позивача про отримання прибутку залізницею у мільярдах гривень є недостовірною інформацією, посилаючись на яку представник позивача вводить суд в оману щодо дійсного фінансового стану залізниці. Щодо обов'язку залізниці забезпечити огородження залізничних колій, як на тому наполягає в позові представник позивача 01.04.2019 наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства було введено нові норми, які поширюються на проектування та будівництво залізниць колії 1520 мм зі звичайним рухом поїздів та прискореним рухом пасажирських та приміських поїздів: нових залізничних ліній; додаткових (других, третіх, четвертих) головних колій, під'їзних колій; реконструкцію та капітальний ремонт існуючих ліній; окремих споруд і пристроїв загальної мережі залізниць України, а також на проектування та будівництво перспективних залізничних ліній зі швидкісним рухом пасажирських поїздів, та покликані підвищити безпеку людей біля залізничних колій. Зокрема, в новому ДБН "Споруди транспорту. Залізничні колії 1520 мм. Норми проектування" (ДБН В.2.3-19:2018) при проектуванні нових залізничних швидкісних колій введено обов'язкове облаштування спеціальних огорож на станціях і перегонах для недопущення виходу на шляху сторонніх людей. Підприємствами залізничного транспорту, правонаступником яких є Акціонерне товариство «Українська залізниця» огороджено території виробничих підрозділів, вантажних районів, складів дизельного палива, майданчиків технічного обслуговування та ремонту составів поїздів. Обов'язкове облаштування спеціальних огорож залізничних колій нормами чинного законодавства України не передбачено. Натомість, відповідно до «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54, зобов'язано громадян суворо дотримуватись правил пересування залізничними коліями, та заборонено переходити, перебігати та знаходитись на залізничних коліях на відстані менше ніж 400 м до потягу, що наближається. Таким чином, громадяни, які пересуваються залізничними коліями, самостійно несуть відповідальність за своє життя та здоров'я, та повинні усвідомлювати наслідки порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України».
Позивачем надана відповідь на відзив, відповідно до якої, з правовою позицією відповідача, про відмову у задоволенні позову, так як у діях загиблого були ознаки суїциду, та позивачем не доведений розмір моральної шкоди, позивач незгодний. Як на основну підставу для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилається на свої припущення про те, що смерть загиблому була спричинена не внаслідок наїзду на нього електропоїзду (джерела підвищеної небезпеки), а внаслідок умислу загиблого на скоєння суїциду. Однак такі твердження побудовані виключно на припущеннях, не підтверджені жодними доказами, жодними постановами у рамках кримінального провадження чи рішеннями суду про встановлення даних фактів. Відповідач як на підставу умислу загиблого щодо скоєння суїциду посилається на те, що він переходив залізничну колію у не встановленому місці і не чув сигнали локомотивної бригади, не реагував на них, а також знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Але зазначене говорить про необережність, але аж ніяк не про наявність умислу на скоєння суїциду. Загиблому батьку позивача на момент загибелі було 56 років, тому цілком логічно, що він міг бути не досить уважним і не одразу відреагувати на електропотяг, що рухався у його напрямку. Якось погано почуватись, тим більше будучі у стані алкогольного сп'яніння. Так, це порушення правил дорожнього руху і груба необережність, але аж ніяк не суїцид, і це також могло вплинути на швидкість його реакції. Загиблий вів нормальний образ життя. Вів домашнє господарство. Відповідно, не існує жодних підстав стверджувати про його намір здійснити суїцид. Більш того, у матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що загиблий був у якихось скрутних життєвих обставинах, що у нього щось погане трапилось у житті і що були якісь підстави думати про суїцид. Всього цього не було, він був у дуже гарних стосунках з позивачем й іншими оточуючими. Все у його житті було нормально і не було причин думати про самогубство. Коли слідчий е бачить і є обґрунтовані підстави вважати, що був скоєний саме суїцид, то слідчий виносить постанову про закриття кримінального провадження за фактом скоєння самогубства. У даній справі кримінальне провадження було закрите через відсутність ознак кримінального правопорушення, а не за фактом скоєння самогубства, тому посилатись на суїцид у відповідача немає підстав. У матеріалах кримінального провадження немає жодних передсмертних записок чи послань, які б могли свідчити про намір суїциду. У цей час навіть звичайний водій автомобіля має можливість встановити відеореєстратор. Але жодних відеореєстраторів відповідач, маючи бюджет набагато більший, ніж звичайний водій, на залізничних коліях не встановлює і не вважає за необхідне. Жодних фото чи відеодоказів того, що сам загиблий вчинив суїцид, з яких можно було б поза розумним сумнівом про це стверджувати, відповідачем не надано. Посилання відповідача на відсутність його вини у кримінальному провадженні у заподіянні смерті потерпілого як на підставу звільнення його від обов'язку оплати моральної шкоди не заслуговують на увагу, так як власники джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач, зобов'язанні відшкодовувати моральну шкоду незалежно від своєї вини, і відповідна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом. Щодо посилання відповідача на необґрунтованість розміру моральної шкоди, повідомляю наступне. У зв'язку зі смертю свого батька внаслідок наїзду на нього рухомого складу, позивач зазнав сильних душевних та моральних страждань. Страждання полягали у порушені його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із батьком, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини. У зв'язку з цим, у позивача було порушено нормальний сон, йому часто сняться жахи. Позивач перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для позивача незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі сильні душевні страждання, тому йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодуванню у грошовій формі. При оцінці розміру моральної шкоди, яку просить позивач стягнути з відповідача, позивач посилається посилалась на практику Верховного Суду щодо розгляду аналогічних справ, детальні посилання на яку наведені у тексті позовної заяви. Також позивач посилався на фінансовий стан відповідача та його досить суттєві фінансові можливості, а також на заробітну плату вищого керівного складу відповідача. Посилання позивача на джерела інформації щодо фінансового стану відповідача є правдиві та знаходяться у загальному доступі. Посилання відповідача у відзиві про несприятливий фінансовий стан не заслуговують на увагу, так як не підтверджені жодними доказами чи фінансовими звітами, на відміну від доказів позивача. Посилання на рівень доходів відповідача у період карантину є не досить доречним, так як війна або карантин - це тимчасові труднощі, вони мають мінливий характер і не можуть братись за основу. І при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд повинен враховувати фінансовий стан обох сторін. Також при оцінці розміру моральної шкоди позивач посилається і на суттєві порушення Правил дорожнього руху та мір безпеки, допущені відповідачем, які є постійними, численними. Відповідач продовжує бездіяти, та не докладає зусиль для зменшення кількості трагічних випадків. Твердження відповідача про те, що нібито у матеріалах справи немає ознак того, що загиблий родич позивача загинув саме від залізничної травми є безпідставними і такими, що суперечать наявним документам у справі. У матеріалах справи наявний висновок судово-медичної експертизи, де чітко зазначений характер травм загиблого, який міг утворитися лише в результаті наїзду електропотяга. Також чітко вказано на наявність ознак залізничного травмування. У матеріалах кримінального провадження є постанова про закриття кримінального провадження, яке було відкрито саме за статтею 276 КК України, ч. 3 (Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту), і у цій постанові чітко і ясно зазначені і підтверджені всі обставини наїзду електропотягу на загиблого. Ні про яку перекваліфікацію на інший злочин, ні про які ознаки іншого злочину чи суїциду у ній не зазначено. У матеріалах справи наявні копія протоколу оперативного розбору, копія довідки розшифрування швидкостемірної стрічки, копія листа-відповіді слідчому. І зі змісту цих документів чітко простежуються обставини залізничного травмування та загибелі ОСОБА_3 внаслідок наїзду на нього електропотягу.
Ухвала суду про витребування доказів виконана, до суду надано матеріали кримінального провадження №12015220420000290 за фактом смерті ОСОБА_3 .
Позивач у судовому засіданні відсутній, перебуває у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», його інтереси представляє представник Тарасенко В.Ю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Свою позицію обґрунтувала викладеними в позові та відповіді на відзив обставинами.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечила проти задоволення позову в повному обсязі Свою позицію обґрунтувала викладеними у відзиві на позов обставинами. Наполягала на тому, що загиблий вчинив суїцид.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 21-05 години за маршрутом «Полтава-Лозова» в смт. Кегичівка, Харківської області на «107 км» відбувся наїзд електропотягу №6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Внаслідок транспортної події ОСОБА_3 загинув на місці.
За цим фактом порушене кримінальне провадження відомості про яке внесене до ЄРДР за №12015220420000290 від 01.05.2015 за ч. 3 ст. 276 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР. З витягу вбачається що 30.04.20150 о 21-10 годині, до чергової частини ВМ (с. Кегичівка) Сахновщинського РВ по телефону надійшло повідомлення від чергового станції смт. Кегичівка про те, що о 21-05 годині електропотягом №6660, який рухався за маршрутом «Полтава-Лозова», в смт. Кегичівка на 107 км, було смертельно травмовано невідомого чоловіка який не встановленому місці переходив залізничну колію безпосередньо перед потягом.
Смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.2015.
Постановою слідчого це кримінальне провадження 16.09.2015 закрито, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, у лівій руці трупа було виявлено полімерний пакет в якому знаходилася розбита скляна пляшка горілки «Пшенична».
Згідно висновку експерта №93-КРт/15 у трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні пошкодження, які є прижиттєві і утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів з великою силою, в момент коли потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні і був обернений задньою правою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмета. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть наступила в результаті відкритої важкої черепно-мозкової травми і викликаними нею ускладненнями. При судово-токсологічному дослідженні крові та сечі трупа виявлений етиловий спирт в крові-2,93 проміле, в сечі - 3,7 проміле, що для живої людини відповідає тяжкому алкогольному сп'янінню. Причина смерті: ОНМК. Множинні травматичні крововиливи в головний мозок. Відкрита тяжка черепно-мозкова з ушкодженням кісток черепа і головного мозку.
Згідно протоколу допиту свідка від 20.05.2015 машиніста ОСОБА_2 , який керував електропотягом №6660, пояснив що при виїзді на станцію смт. Кегичівка, за 30 м побачив, що з правої сторони біля колії лежить чоловік. Відразу почав застосовувати екстренне гальмування електропотягу аби уникнути наїзду на людину, при цьому застосовуючи світлові та звукові попереджаючі сигнали потягу, як пояснив ОСОБА_2 , швидкість потягу становила 70 км/год, але уникнути наїзд на чоловіка який знаходився поблизу колій руху потягу не виявилося можливим.
Відповідно до протоколу оперативного розбору при заступнику начальника моторванного депо Полтава Південної залізниці від 04.05.2015, довідки розшифрування касети реєстрації, оперативним розбором було встановлено, що в добу ІНФОРМАЦІЯ_2 при слідуванні п. №6660, ЕПЛ9т-015, на дільниці Балки-Кегичівка на 108 км пк-3 машиніст ОСОБА_2 застосував екстренне гальмування для попередження наїзду на чоловіка. Наїзд не попереджено. Швидкість 48 км/год о 21-05 було застосовано екстрене гальмування для попередження наїзду на чоловіка, який не реагував на звукові сигнали, що подавалися локомотивною бригадою. Стоянка поїзду склала 25 хвилин. Гальмівний шлях поїзду склав 100 м при розрахунковому 150 м. Дії локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_4 визнані вірними.
Позивач ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Отже, судом встановлено, що батько позивача загинув внаслідок смертельного травмування електропотягу №6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 володільцем якого як джерела підвищеної небезпеки є АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебуває у трудових відносинах.
Судом встановлено, що між наїздом електропотягом на ОСОБА_3 та його смертю наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Доводи відповідача про настання смерті ОСОБА_3 внаслідок дій інших осіб до його травмування електропоїздом суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи. Матеріали кримінального провадження вказують на факт смерті ОСОБА_3 саме від травмуючої дії електропотягу.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно частини першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до ч. 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19), від 16 грудня 2020 у справі № 161/3557/19.
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54, перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв'язку (п. 2.2. Правил).
При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід (п. 2.3. Правил).
Пішоходам забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м (п. 2.6. Правил).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 загинув внаслідок ДТП, яка мала місце на залізниці. Між наїздом електропотягом на ОСОБА_3 та його смертю наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Причиною нещасного випадку на залізниці стала груба необережність, тобто порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54.
Оскільки електропотяг (локомотив) відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач.
Отже, відсутність в діях заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки суспільно-небезпечних протиправних дій працівника залізничного транспорту не мають правового значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебуває у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а позивач як син загиблого наділений правом вимагати відшкодування йому спричиненої моральної шкоди в результаті смерті його батька, яка настала внаслідок наїзду на нього електропотяга.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18, яку суд застосовує у своєму рішенні.
Доводи представника відповідача з приводу того, що загибель ОСОБА_3 відбулась внаслідок власного умислу суд відхиляє, оскільки такі обставини не підтверджуються належними, переконливими та достатніми для таких висновків доказами.
Таким чином, дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок його умислу, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.
Обставини, що свідчили б про наїзд електропотягу на потерпілого внаслідок непереборної сили судом не встановлені.
Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди суд виходить з наступного.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов'язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв'язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.
Оскільки, в ході судового розгляду встановлено, що причиною нещасного випадку на залізниці стала особиста необережність ОСОБА_3 та нехтування ним правилами безпеки на залізничному транспорті, при цьому, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено, що зазначена подія сталася внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, то ступінь вини потерпілого є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №161/3557/19 (провадження №61-18595св19) та від 12 грудня 2018 року у справі №355/981/16-ц (провадження №61-28019св18).
Частинами 1 - 3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Отже, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність змін у його життєвих стосунках.
При цьому, суд бере до уваги, що сам факт загибелі батька за викладених обставин є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, оскільки згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Також, суд враховує, що смерть останнього сталася внаслідок його власної необережності та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування такої шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 250000,00 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів, суд зазначає таке.
Підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Оскільки сума стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача моральної шкоди складає 250000,00 грн, що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня звітного (податкового) року, тому в даному випадку підлягає стягненню моральна шкода з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Отже, позивач при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати судового збору.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 1.1.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 гривень.
Отже розмір судового збору за цим позовом становить 9924 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладається сплата судового збору в сумі пропорційній до розміру задоволених вимог, а саме 2500 грн (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 250000грн.х9924грн./9924000грн).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 141, 95, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081216) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081216) в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень судового збору.
Решту судових витрат по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 грудня 2023 року.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Кегичівським РС ГУ ДМС України в Харківській області 19.06.2015, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично перебуває ДУ «Харківський слідчий ізолятор», код ЄДРПОУ 08564587, вул. Полтавський Шлях, 99, м. Харків, 61093.
Представник позивача: Тарасенко Віра Юріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2775 від 23.04.2019, адреса для листування: 61052, м. Харків, вул. Слов'янська, буд. 3, кімн. 407,
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815, в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ філії 40081216,
Представник відповідача: Токаренко Христина Олексіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3661 від 27.06.2023, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача: Болотова Ельвіра Ігорівна , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2467 від 10.01.2019, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Т.В. Крапівка