Справа № 216/7179/23
провадження №2/216/2643/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Товкун Альона Вікторівна, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Товкун А.В., звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 7832,25 грн. за 2017-2021 роки (включно) та витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що з 01.08.1983 року позивач працює у структурному підрозділі «Вагонне депо Мудрьона» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Українська залізниця» на різних посадах, з 18.02.1984 року переведена оператором пульту керування 3 розряду. За період з 2017 по 2021 роки перебувала у щорічних відпустках та користувалася правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення. Проте в порушення колективного договору їй не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення в повному обсязі, а тільки частково. Тому, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.
Ухвалою суду від 02.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін.
30.11.2023 року відповідач скористався своїм правом на надання відзиву. В якому просиву задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 7 835,25 грн - відмовити; зменшити розмір суми витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача. В обґрунтування зазначив, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» вважає позовні вимоги Позивача безпідставними, зазначаючи, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зі змісту позовної заяви, вбачається, що предметом позову є питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати як це було раніше передбачено Колективним договором, тобто цей спір виник з підстав виконання (невиконання) колективного договору, а тому відповідно до п. «в» ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» цей спір є колективним трудовим спором. Крім того, відповідач просив розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі доказами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1983 року працює в у структурному підрозділі «Вагонне депо Мудрьона» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Українська залізниця» оператором пульту керування 3 розряду, що підтверджується копією трудової книги позивача.
Позивач з 10.07.2017 року по 09.08.2017 року, з 12.04.2018 року по 14.05.2018 року, з 05.07.2019 року по 14.08.2019 року, з 20.03.2020 року по 20.04.2020 року, з 13.07.2021 року по 12.08.2021 року перебувала у щорічних відпустках, згідно графіку.
Згідно наданих розрахунків заробітної плати позивачу виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі: 2017 рік - 2105,00 грн., 2018 рік - 2202,50 грн., 2019 рік - 2508,75 грн., 2020 рік - 2627,50 грн., 2021 рік - 4540,00 грн., яка, вона вважає, виплачена не в повному обсязі.
Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.п.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.15 Колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона», укладеного між адміністрацією в особі начальника відокремленого структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона» ДП «Придніпровська залізниця» Рипюк В.П. та головою первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона» ДП «Придніпровська залізниця» Букша Ю.М. на 2015-2016 роки, передбачено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини, незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги згідно з Положенням.
На спільному засіданні адміністрації СП «Вагонне депо Мудрьона» та профспілкового комітету первинної профспілкової організації СП «Вагонне депо Мудрьона» постановлено продовжити дію колективного договору СП «Вагонне депо Мудрьона» у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках, що підтверджується копіями витягів із протоколів № Пр.-10 від 18.01.2017, № пр.-22 від 05.01.2018, № Пр.-34 від 02.01.2019, № Пр.-46 від 11.01.2020, № Пр.-58 від 29.12.2020 ( а.с. 24,26-30).
Спільною Постановою керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» і первинної профспілкової організації ВСП «Вагонне депо Мудрьона» №368 від 14.04.2017 року постановлено застосовувати з 01.04.2017 у діючому колективному договорі СП «Вагонне депо Мудрьона» замість величини «мінімальна заробітна плата», як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».
Постановою керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і первинної профспілкової організації ВСП «Вагонне депо Мудрьона» № Пр.-3 від 16.06.2021 року, внесено зміни до колективного договору СП «Вагонне депо Мудрьона» на 2015-2016 року (зі змінами та доповненнями), дія якого продовжена на 2021 рік спільною постановою керівництва СП «Вагонне депо Мудрьона» і профкому ВСП ««Вагонне депо Мудрьона» від 29.12.2020 пр. №58, а саме: у пункті 3.1.15 перший абзац викласти в новій редакції: «При наданні працівникам вагонного депо щорічно відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік згідно з положенням, за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, яку обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року»( а.с. 31).
Згідно з п.1.4 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників вагонного депо Мудрьона, вносяться протягом строку його дії до узгоджувальної комісії і при погодженні сторін затверджуються на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету вагонного депо Мудрьона, а всі інші - на конференції трудового колективу (а.с. 21).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік - мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік - мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік - мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік - мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4723 грн.(на серпень місяць). Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік - мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 6000 грн.
Таким чином, Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України» погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив її право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.
Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситись тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Положеннями статті 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, та констатовано, що вказана правова норма не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством, адже вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Таким чином, прийняття 14.04.2017 року спільної Постанови керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» і первинної профспілкової організації ВСП «Вагонне депо Мудрьона» №368 про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва дирекції і профспілкових комітетів, а на конференції трудового колективу дирекції, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, зокрема у 2017 році мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, який становив 2000 грн., тому суд приходить до висновку, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2017-2020 роках підлягають застосуванню положення Колективного договору.
Також Постанова керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» і первинної профспілкової організації ВСП «Вагонне депо Мудрьона» № Пр.-3 від 16.06.2021 року не прийнята на конференції трудового колективу дирекції та за наведених вище обставин не може вважатись такою, що змінила положення п. 3.1.15 Колективного договору.
За таких обставин, суд вважає, що при розрахунку слід брати до уваги розміри заробітної плати, що були встановлені по Україні на моменти виплати допомоги, тому, виходячи із розрахунку, недоплачені суми матеріальної допомоги склали: 1095,00 грн. за 2017 рік (3200,00 грн. - 2105,00 грн.); 1520,50 грн. за 2018 рік (3723 грн. - 2202,50 грн.); 1664,25 грн. за 2019 рік ( 4173,00 грн. - 2508,75 грн.); 2095,50 грн. за 2020 рік ( 4723,00 грн. - 2627,50 грн.); 1460,00 грн. за 2021 рік ( 6000,00 грн. - 4540,00 грн.). Отже, загальна сума недоплаченої позивачеві матеріальної допомоги на оздоровлення становить 7835,25 грн. як загальна сума складання недоплачених розмірів матеріальної допомоги протягом 2017-2021 років.
Суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу частини матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленим колективним договором, є неправомірними.
Як визначено ч. 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена п. 3.1.15 Колективного договору усім працівникам АТ «Українська залізниця» та носить систематичний характер, входить до структури заробітної плати, у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».
У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком (постанова Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-1395цс16).
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ року, який набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до ст. 233 КЗпП України, якими визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Указаним Законом скасовано норми колишньої редакції ч. 2 ст. 233 КЗпП, згідно з якою, «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення судових витрат, суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Як визначено ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокати, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн, надавши при подані позову до суду договір про надання правової допомоги № 16/10/01 від 16.10.2023, укладений між адвокатом Товкун А.В. та Рахубою Т.О., акт № 1 про надання правової допомоги від 16.10.2023, ордер серії АЕ № 1236160 від 16.10.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію посвідчення адвоката, оригінал квитанції № 03ААВ № 3253860 від 23.10.2023 про сплату витрат за правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача не заперечив, доводів про його необгрунтованість чи неспівмірність не заявив. Беручи до уваги викладене, відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України, виходячи з обґрунтованості розміру витрат позивача на правничу допомогу, не доведення відповідачем перед судом їх неспівмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік у сумі 7835 (сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) гривень 25 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.М.Чирський