Справа № 204/14481/23
Провадження № 2/204/4237/23 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю представника позивачки ОСОБА_1
за участю відповідача ОСОБА_2
за участю представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, що здійснює догляд за дитиною з інвалідністю,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання, жінки, що проживає з дитиною з інвалідністю в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви та протягом всього часу проживання та опікування дитиною-інвалідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 06 червня 2008 року по 28 квітня 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірваний рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №204/1550/20 від 28 квітня 2020 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства підгрупа А у віці до 18 років, що підтверджується корінцем медичного висновку №24, та потребує постійного догляду, оскільки їй встановлений діагноз: вроджена вада головного мозку (полімікрогірія). Груба затримка психо-моторного розвитку, спастичний тетрапарез. Симптоматична епілепсія. У зв'язку з хворобою, доньці необхідно постійне лікування, обстеження та реабілітація, що коштує значних грошових коштів. Дитина проживає з матір'ю та потребує постійного стороннього догляду, допомоги. Позивач доглядає за дитиною, займається її лікуванням, вихованням, розвитком. Вона щомісячно отримую державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю, однак розмір зазначеної допомоги недостатній для повноцінного лікування та забезпечення умов проживання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Однак надає матеріальну допомогу в недостатньому розмірі. Просить врахувати, що право того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, на тримання, пов'язане з виникненням досить складних життєвих обставин, в яких останній з об'єктивних причин значно більшою мірою виконує обов'язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв'язку з цим потребує додаткової підтримки. А тому, відповідач зобов'язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя позивача, з яким проживає їх спільна дитина-інвалід, як це визначено приписами ч.2 ст. 88 СК України.
Не погодившись з позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Із заявленими позовними вимогами відповідач не погоджується, адже вважає розмір аліментів на утримання дружини, що здійснює догляд за дитиною з інвалідністю у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), визначений позивачем необґрунтованими, а пояснення, зазначені у заяві, такими, що не відповідають дійсності, через що надає цей відзив на позовну заяву, в якому зазначає про наступне. Позивач зазначає, що щомісячно отримує державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю, однак розмір зазначеної допомоги недостатній для повноцінного лікування та забезпечення умов проживання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, виходячи із вищевикладеного, надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається безпосередньо Позивачу. Також, в позовній заяві позивач вказує, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, однак надає цю матеріальну допомогу в недостатньому розмірі. Відповідач офіційно працевлаштований у Приватному Підприємстві «ТРАНС ЛОГІСТІК» на посаді першого заступника генерального директора. Так, виходячи з відомостей довідки про доходи за Вих. №145 виданої ОСОБА_2 від 25.09.2023 року - заробітна плата нарахована останньому у період із березня 2023 року - серпень 2023 року склала 958 676,61 грн., з яких сплачено військовий збір у розмірі 14 323,75 грн. та ПДФО у розмірі 171 885,00 грн. Отже, методом простого арифметичного підрахунку випливає, що середня заробітна плата відповідача за місяць складає 128 744,64 грн. Станом на сьогоднішній день відповідач відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі №204/11908/23 переказує грошові кошти на банківську картку позивача, що вважається виконанням аліментних зобов'язань. Даний факт підтверджується квитанціями доданими по відзиву. Виходячи із вищевикладеного, твердження позивача щодо того факту, що відповідач надає матеріальну допомогу в недостатньому рівні - нічим не аргументовані, а отже не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що не працює, проводить час разом із дитиною-інвалідом, доглядаючи за останньою, отримує виключно державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, яку у повному обсязі витрачає на потреби спільної дитини, а тому у неї відсутня можливість самостійно себе забезпечувати, закривати свої базові потреби. Позивач вважає, що саме вказаний розмір грошових коштів зможе забезпечити мінімальний рівень життя. Тобто в такому разі відповідач буде забезпечувати не те що мінімальний, а доволі таки повноцінний рівень життя позивача, який становитиме більш ніж розмір середньої заробітної плати по України. Проте, звертаємо увагу суду, що відповідно до законодавства України, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2 589,00 грн. Позивач не надала жодних доказів про витрати на себе та своє утримання, не надала жодних квитанції, розрахунків, тощо, які б свідчили, що остання потребує саме такого істотного розміру аліментів на своє утримання. Додатково зазначаємо, що відповідач має сімейні відносини із ОСОБА_8 , та проживає із нею як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. Від таких стосунків у них народився син - ОСОБА_9 . Відповідач зареєстрований у м. Запоріжжя, Запорізької області, але на даний час працює та проживає у м. Дніпро, де винаймає житлове приміщення, де проживає разом із ОСОБА_8 та їх спільним сином. Відповідно до довідки за Вих. №1 від 26.09.2023 року ОСОБА_8 починаючи з 10.12.2021 року та по сьогоднішній день працює в ТОВ «МС Маркетинг Експерт». Та з 09.11.2022 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.
В судовому засіданні представник позивача підтримала дану позовну заяву та просила її задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні визнали позовні вимоги в розмірі 1/20 частки від усіх доходів відповідача.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 6).
Положеннями частин восьмої-дев'ятої статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Неповнолітня донька сторін ОСОБА_7 є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується корінцем з медичного висновку (а.с. 7).
Посилання відповідача на відсутність у позивачки потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з отриманням ним державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та отриманням аліментів на дитину є необґрунтованими.
Положеннями статті 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Так відповідно до частини другої наведеної статті жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до статті 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов'язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі статті 88 СК України є проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та опікування нею, а також можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.
Для цілей Конвенції про права дитини 1989 року дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (частина перша статті 6 СК України). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина з інвалідністю - це дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» встановлені відповідні розміри державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства (залежно від групи) та дітям з інвалідністю до 18 років.
При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII у тексті СК України слова «інвалід» та «дитина-інвалід» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «особа з інвалідністю» та «дитина з інвалідністю» у відповідному відмінку і числі.
Правовідносини у справі, яка розглядається, стосуються стягнення аліментів на утримання дружини, яка здійснює опіку над неповнолітню дитиною.
На підставі викладеного, враховуючи стан здоров'я дитини, яка є дитиною з інвалідністю, та те, що стан її здоров'я вимагає постійного медичного догляду, реабілітаційних заходів, які носять безперервний характер, відповідач є особою працездатного віку та має задовільний стан здоров'я, колегія суддів вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання матері дитини.
Відповідач всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини.
Разом з тим, враховуючи те, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , у розмірі частини його заробітку, має на утриманні сина ОСОБА_10 , 2022 року народження, то суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, протягом всього часу проживання та опікування дитиною-інвалідом ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 122, 126, 134, 136 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 200, 206, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, що здійснює догляд за дитиною з інвалідністю - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання, як жінки, що проживає з дитиною з інвалідністю в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2023 року та протягом всього часу проживання та опікування дитиною-інвалідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Самсонова