Справа № 203/5818/23
Провадження № 2/0203/1879/2023
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
за участі секретаря Погрібного О.Ю.,
розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення місця проживання дітей з матір'ю, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року позивач, через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та залишення проживання дітей з матір'ю, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 19 червня 2013 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого подружжя має двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак сімейне життя з відповідачем перестало складатись через те, що протягом останнього року між сторонами поступово почали погіршуватися відносини, в результаті чого зникло взаєморозуміння та будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки подружжя має різні погляди на сімейне життя та обов'язки, що призвело до втратити почуття любові та поваги один до одного. З квітня 2023 року сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просила шлюб розірвати. Окрім цього, враховуючи відсутність спору між сторонами та досягнення домовленостей щодо подальшого визначення місця проживання дітей, позивач просила суд після розірвання шлюбу залишити проживання малолітніх дітей з нею.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей повернуто позивачу через порушення правил об'єднання позовних вимог, проте постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року зазначену ухвалу скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи та згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 листопада 2023 року зазначену позовну заяву передано судді Колесніченко О.В.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, позивач в судове засідання не з'явилася, 19 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_3 , за відсутності обмежень у повноваженнях, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його та відповідача відсутності, в якій також зазначив, що позов підтримують у повному обсязі та наполягають на його задоволенні.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у поданій 18 грудня 2023 року засобами поштового зв'язку заяві просив суд розглядати справу у його відсутності, в якій також зазначив, що позов визнає повністю та не заперечує проти його задоволення, де також зазначив, що дійсно, з позивачем проживають окремо, спільного господарства не ведуть та за спільною домовленістю між ним та позивачем, малолітні доньки залишаються проживати з позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи принцип диспозитивності за ст.13 ЦПК України, приходить до висновку про ухвалення у судовому засіданні рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з 19 червня 2013 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 74, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 19 червня 2013 року, залученим до матеріалів справи в оригіналі (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 06 травня 2014 року, серії НОМЕР_2 від 17 липня 2018 року (а.с. 12, 13).
Сімейне життя не склалося через те, що протягом останнього року між сторонами поступово почали погіршуватися відносини, в результаті чого зникло взаєморозуміння та будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки подружжя має різні погляди на сімейне життя та обов'язки, що призвело до втратити почуття любові та поваги один до одного. З квітня 2023 року сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть, обставини чого зазначені у поданих сторонами заявах від 18 та 19 грудня 2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
В ході розгляду справи, судом перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу і суд переконався у дійсному волевиявленні сторін.
Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя малолітніх дітей, враховує також їх інтереси та зазначає про те, що задля охорони їх інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, категоричне заперечення як позивача так і відповідача проти збереження шлюбу, вочевидь свідчать про те, що примирення сторін неможливе, подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, та, відтак, можливість прийняти визнання позову відповідачем.
Крім цього, позивач просила залишити проживати з нею доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи відсутній спір між батьками щодо місця проживання дітей, як позивач, так і відповідач не заперечують, що малолітні доньки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишаться проживати з матір'ю.
Варто зазначити, що вказане не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини разом з батьком, оскільки суд лише констатував, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин діти залишилися проживати разом з матір'ю.
Враховуючи те, що діти до розірвання шлюбу після припинення фактичних шлюбних відносин батьків проживала разом з матір'ю, суд вважає можливим залишити проживати дітей з нею.
Про розподіл судових витрат на свою користь позивач не клопотав, тому судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 209, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення місця проживання дітей з матір'ю - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 19 червня 2013 року виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 74 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.
Дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене і підписане 22 грудня 2023 року.
Суддя О.В. Колесніченко