Справа № 203/4933/23
Провадження № 2/0203/1480/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Дубровій К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
08 вересня 2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 26 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 630623099. Відповідно до Реєстру боржників № 170 від 25.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 100 758.78 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 29 900 грн., сума заборгованості за відсотками - 70 858,78 грн. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАЗПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги позивачем по відношенню до відповідачки не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. У зв'язку з невиконанням відповідачкою належним чином зобов'язань, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року в розмірі 100 758.78 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 29 900 грн., сума заборгованості за відсотками - 70 858,78 грн., а також стягнути судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору. (а.с.1-4)
Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.32), ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2023 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників. (а.с.33)
11 жовтня 2023 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Жодних грошових коштів в якості кредиту в сумі 29 900 грн. або в будь-якій іншій сумі від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору № 630623099 відповідачка не отримувала, доказів перерахування таких коштів на рахунок відповідачки матеріали справи не містять. Позивачем не доведено перед судом факту отримання за договором кредитних коштів, що само по собі виключає наявність правових підстав для стягнення із відповідачки будь-яких коштів за вказаним кредитним договором. Крім того, здійснюючи аналіз наявних у справі документів, варто звернути увагу суду на те, що останні не містять доказів відчуження (переходу) права вимоги за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», що в свою чергу робить неможливим перехід права вимоги позивача за теперішнім позовом до відповідачки. Таким чином вважає, з урахування того, що матеріали справи не містять доказів отримання ТОВ «Таліон Плюс», права вимоги за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідне право не могло бути відчужене ТОВ «Таліон Плюс» на користь позивача, отже останнім не доведено його право на звернення до суду з даним позовом. (а.с.39-50)
В судове засідання 12 жовтня 2023 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 22 листопада 2023 року. (а.с.54)
26 жовтня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив , в якій зазначено наступне. 26 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 630623099, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідачка не погодилась з умовами та правилами надання кредитів під час укладення та підписання договорів відповідачкою висловлено не було. У відповідності до умов вищезазначеного договору, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні договорів. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо розрахунків заборгованості та первинних бухгалтерських документів як доказів нарахування заборгованості, повідомляє, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачкою кредитних коштів за укладеними з первісними кредиторами кредитних договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що позивач не є первісним кредитором. Однак, з метою надання, вичерпної інформації по справі, позивач, після отримання відзиву на позовну заяву, звернувся до первісних кредиторів з відповідними запитами про надання додаткових доказів. Первісним кредитором був наданий розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості за договором. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідачки. Всі нарахування за порушення кредитних зобов'язань здійснювались виключно первісним позикодавцем. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, а відзив на позовну заяву залишити без задоволення. (а.с.57-61)
03 листопада 2023 року від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено наступне. Надані позивачем докази переходу права грошової вимоги по договору з відповідачкою від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» не підтверджено належними та допустимими доказами. Також , до позовної заяви не долучено жодного письмового доказу на підтвердження отримання нею певних сум кредитних коштів, що не дає змоги говорити про виникнення кредитних правовідносин. Також відповідачка зауважила, що виконаний банком розрахунок також не є належним доказом, який би доводив обґрунтованість вимог позивача. (а.с.75-78)
В судове засідання 22 листопада 2023 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 11 грудня 2023 року. (а.с.81)
11 грудня 2023 року було проведено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне від нього клопотання про розгляд справи за його відсутності. (а.с.36)
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. (а.с.84)
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було підписано договір кредитної лінії № 630623099. (а.с.6 на зв.-10)
Згідно п.1.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит ц вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 29 900 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 630623099 від 26 листопада 2021 року сума кредитного ліміту складає 100-29 999 грн.; строк кредитування 1-65 днів (з можливістю продовження строку); процента ставка 649 % річних; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 1 087,70 % річних. (а.с.5-6)
Згідно п.1.7 вказаного Договору кредитної лінії № 630623099 від 26 листопада 2021 року кредитна лінія надається строком на 28 днів від дати отримання кредиту позичальником.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. (а.с.64-66)
Згідно до витягу з реєстру прав вимоги № 170 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 63062309 на загальну суму заборгованості 74 919,20 грн. перейшла від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». (а.с.69)
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАЗПБ» укладено договір факторингу № 20102022. (а.с.11-12)
Згідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 63062309 на загальну суму заборгованості 100 758,78 грн. перейшла від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАЗПБ». (а.с.13)
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка (пеня, штрафи) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на викладене, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Разом з цим, важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Тому важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Тобто, якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 630623099 від 26 листопада 2021 року за період з 06.03.2023 по 31.07.2023 вбачається, що станом на 31.07.2023 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 100 758.78 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 29 900 грн., сума заборгованості за відсотками - 70 858,78 грн. (а.с.14)
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом суми заборгованості, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
У частині 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в своєму позові.
Не надано доказів отримання ОСОБА_1 в користування кредитних коштів.
До того ж, суд зазначає, що розрахунок заборгованості, який долучений позивачем до матеріалів справи, є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.
Крім того, судом встановлено, що розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 року, справа № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, з наданих позивачем документів, судом не встановлено отримання відповідачкою кредитних коштів.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх недоведеністю належними та допустимими доказами.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, витрати зі сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Сторони по справі:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ - 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.
Повний текст рішення складено 15.12.2023 р.
Суддя С.В. Єдаменко