Справа № 932/7285/22
Провадження № 2-др/203/42/2023
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Дубровій К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника позивача адвоката Гудим Інги Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -
встановив:
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним було задоволено, визнано недійсним договір № 10002595642 про надання фінансового кредиту від 15 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.
13 листопада 2023 року представником позивача подано заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 20 050 грн. (а.с.211-213)
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. (а.с.252)
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Враховуючи викладене, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України судом розглядається після ухвалення рішення у справі.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним було задоволено, визнано недійсним договір № 10002595642 про надання фінансового кредиту від 15 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок. (а.с.206-209)
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 8 ст.141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141).
В позовній заяві стороною позивача, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, було зазначено про надання доказів щодо понесених витрат на правову допомогу та заяви про стягнення цих судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Рішення суду по справі було ухвалено 03 листопада 2023 року, а повний текст рішення було складено 13 листопада 2023 року, та 13 листопада 2023 року представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на правову допомогу з відповідними доказами.
Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача під час розгляду справи в суді представляла адвокат Гудим Інга Володимирівна, що діяла згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 03/02/22 від 15 лютого 2022 року та виданого на його підставі ордеру, які були надані до заяви разом із додатковою угодою № 1 від 15 лютого 2022 року, додатковою угодою № 2 від 01 січня 2023 року, актом приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1 від 08 листопада 2023 року, меморіальними ордерами, платіжними інструкціями та повідомленнями про зарахування коштів про сплату за надані послуги за договором коштів в сумі 20 050 грн. (а.с.а.с.92-94, 95, 214, 215, 216-218, 219)
Згідно акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 1 від 08 листопада 2023 року на загальну суму 20 050 грн., були надані наступні послуги: консультація та складання запиту - 3 500 грн. (1 година); складання заяви в поліцію - 1 700 грн. (1 година); складання заяви про скасування заборгованості - 1 350 грн. (1 година); складання позовної заяви - 3 500 грн. (4 години); складання запиту до банківської установи - 700 грн. (1 година); юридичний супровід клієнта до банківської установи - 650 грн. (1 година); представництво інтересів клієнта у 7-ми судових засіданнях - 8 650 грн. (7 годин). (а.с.219)
Поряд з цим, суд приймає до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховує, що представник позивача фактично приймала участь лише у трьох судових засіданнях по справі, не співмірність, на переконання суду, вартості оплати адвоката зі складністю справи, тому суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в заявленому представником позивача розмірі є не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 134, 137, 141, 223, 258, 259, 263-268, 270 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву представника позивача адвоката Гудим Інги Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ - 35234236; адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя С.В. Єдаменко