Справа № 175/9709/23
Провадження № 1-кс/175/2486/23
УХВАЛА
про відмову в задоволенні скарги
25 грудня 2023 року смт. Слобожанське
Слідчий суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, -
В C Т А Н О В И В:
13.12.2023 року, через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , в якій він просить зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 від 04.12.2023 року та розпочати досудове розслідування.
Свою скаргу ОСОБА_3 обґрунтував тим, що 04.12.2023 року він направив на електронну адресу (zv@kram.dbr.gov.ua) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську заяву з додатками про обставини, які вказують на вчинення керівництвом в/ч НОМЕР_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України та просив зареєструвати заяву безпосередньо в ЄРДР, почати досудове розслідування щодо викладених в заяві фактів, повідомити у встановлений законом строк про прийняте рішення.
Однак, до 12.12.2023 року інформації щодо виконання вимог ст.214 КПК України та витягу з ЄРДР заявник не отримав, тому він вважає, що уповноваженими особами ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську вчинена бездіяльність, у зв'язку із чим звернувся із скаргою до слідчого судді.
Про час та місце розгляду скарги адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлялися належним чином, однак в судове засідання не з'явилися. Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги у його відсутності та відсутності ОСОБА_4 ..
Враховуючи скорочені строки розгляду скарги на бездіяльність слідчого, та наявність у розпорядженні слідчого судді необхідних для розгляду скарги матеріалів, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заявників.
В судове засідання ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську свого представника не направило, про час та місце розгляду скарги повідомлялося належним чином.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає за можливе прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів, з урахуванням визначених строків для розгляду вказаної категорії скарг, що узгоджується з приписами ст. 306 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
04.12.2023 року адвокат ОСОБА_3 звернувся на електронну адресу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську із заявою, в якій повідомив, що ОСОБА_4 мобілізований на військову службу з 14.08.2022 року, яку проходив в ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08.03.2023 року, після чого його направили до в/ч НОМЕР_1 , де наказом командира його призначено на посаду навідника оператора та зараховано до списків особового складу військової частини. Йому видали амуніцію, автомат із 4 рожками патронів та 2 гранатами, а 12.03.2023 року направили на позиції для штурму, де він з іншими військовослужбовцями попав під масований артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав контузію. З позицій ОСОБА_4 вивели тільки 14.03.2023 року із сильним головним болем, нудотою, постійним шумом та грохот в вухах, потемненням в очах, втратою орієнтації. ОСОБА_4 одразу звернувся до лікаря підрозділу (жінки), яка повідомила, що його ніхто лікувати не буде і запропонувала повернутися в місце розташування підрозділу. 18.03.2023 року в розташування підрозділу прийшов чоловік (від керівництва, його бачили перший раз) і повідомив, що становище в ЗСУ таке, що ОСОБА_4 та інших, хто отримав контузію, лікувати не будуть, автомобіль, який їхав за ними для транспортування у шпиталь відмінив командир батальйону. Потім запропонував здати зброю і покинути розташування підрозділу. Щоб не оформлювати на наступний день відмову від наказу командира батальйону, ОСОБА_4 та інших оголосять як осіб, що залишили самовільно частину. ОСОБА_4 не бажав цього робити і наполягав на лікуванні і залишенні в частині. Тоді чоловік від керівництва майже в приказному тоні сказав, щоб здали зброю і до вечора покинули розташування підрозділу, висловившись нецензурною лайкою. ОСОБА_4 здав зброю і приїхав за місцем свого мешкання.
Як заначив в своїй скарзі ОСОБА_3 , він звернувся з вищезазначеною скаргою на електронну пошту до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську 04.12.2023 року, однак інформація щодо виконання зазначених ним вимог станом на 12.12.2023 року відсутня.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини 2 статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте, така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Відповідно до висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2021 року прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Тобто, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як зазначив адвокат ОСОБА_3 в своїй заяві від 04.12.2023 року, як на його думку, командування в/ч НОМЕР_1 вчинило кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.426-1 КК України, яке виявилося у скасуванні виїзду медичної евакуаційної машини, ненадання належної медичної допомоги, віддання наказу про здачу зброї та залишення розташування частини, оголошення після чого військовослужбовців такими, що самовільно залишили частину. Однак дослідженням повідомлених ОСОБА_3 у своїй заяві до органу досудового розслідування обставин, слідчий суддя доходить висновку, що вони містять абстрактний характер, не містять достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність в діях командування в/ч НОМЕР_1 ознак об'єктивної сторони будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Тому, враховуючи, що скарга ОСОБА_3 містить виключно припущення щодо вчинення відносно ОСОБА_4 та невідомого кола військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 правопорушень командуванням даної військової частини, та не містить об'єктивних даних про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 ..
Керуючись ст.ст.303, 306-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1