Справа № 175/8433/23
Провадження № 2/175/2136/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.,
при секретарі - Бабко-Малій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.
В листопаді 2023 позивач звернувся в суд із позовом про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.
Справа згідно автоматизованого розподілу судових справ між суддями була розподілена до провадження судді Бойко О.М.
В позовних вимогах просить суд:
-розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 вересня 2006 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1224;
-позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов обґрунтований тим, що 01 вересня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) було зареєстровано шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1224, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя з відповідачем не склалось, тривалий час їх сімейне життя поступово погіршувалось, що призвело до припинення шлюбних відносин, вони мають протилежні погляди на шлюб та сім'ю, дружина постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до чоловіка, турбота про дитину, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери, з її ініціативи між ними постійно виникають сварки, свідком яких стає їх дитина, що тяжким чином впливає на її психічний стан та кожен раз спричиняє дитині душевні страждання. Крім того, дружина матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, дитина проживає з ним та повністю знаходиться на його утриманні.
Відповідач фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання та виховання доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні позивач не з'явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримує та просить суд розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялась, проте до суду не з'явилась. Клопотань не надсилала.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Надав висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному порядку.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
01 вересня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) було зареєстровано шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1224, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 .
За час шлюбу у подружжя народилась донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 13.03.2007 року актовий запис №208 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №2 Харківського міського управління юстиції.
Між сторонами почалась втрата взаємопорозуміння, часто виникали сварки на ґрунті незначних побутових проблем. Після цього у позивача було втрачено до відповідача почуття любові. У сторін відсутні спільний сімейний побут та фактично шлюбні відносини закінчились у квітні 2022 року.
Враховуючи те, що укладення та розірвання шлюбу є добровільним, примушування до шлюбу не допускається, його існування протирічить інтересам позивача, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Дитина проживає разом із батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні.
Відповідачка ОСОБА_2 мешкає окремо від дитини, вихованням та утриманням доньки не займається, що підтверджується висновком адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідачка свідомо не бажає брати участь у вихованні дитини, виявляти турботу щодо своєї доньки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, оскільки перешкод чи заборони щодо побачень з донькою відповідачці ніхто не чинить.
В зв'язку із тим, що відповідачка неналежним чином не виконувала свої батьківські обов'язки, а також самостійно залишила доньку батькові та поїхала від нього це може негативно позначитись на її духовному, фізичному та емоційному стані.
Частиною 4 статті 55 Конституції України (Основного Закону) передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За вимогами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У відповідності до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який домінує при застосуванні норм закону. Право на судовий захист прав і свобод людини гарантоване статтями 55 та 129 Конституції України, при цьому ст.22 та ст.64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані чи обмежені та не є вичерпними.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний захист прав у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
3 огляду на ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 р. № 20), «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а саме п.п. 15, 16 дані роз'яснення про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
У п.1 ст.9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст.3 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження ї зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Як зазначено в позовній заяві, позивач просить залишити судові витрати за ним та не стягувати їх з відповідачки.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 164 - 166 СК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 вересня 2006 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1224.
Прізвища сторін залишити без змін.
Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Бойко