Справа №175/7517/23
Провадження №2/175/1939/23
УХВАЛА
Про повернення позову
22 грудня 2023 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.
Того ж дня поточного року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказаний позов було розподілено до провадження судді Бойка О.М.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року позов було залишено без руху, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України. Позивачу був наданий строк для усунення недоліків.
Відповідно до ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів за нормою ст.4 ЦПК України.
Ст.175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Згідно ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них згідно ч.2 ст.28 ЦПК України.
Як вбачається з поданого позову, позивачем зазначено останню відому адресу місця проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст.414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, проживає за кордоном, визначається законами України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»)
Відповідно до положень ст.414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
Статтями 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців за рік.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в України, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
За наведених обставин, суддя приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які мають підтвердити місце проживання відповідача в Україні, що є обов'язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Недотримання обов'язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
До суду не було надано належних посилань на докази проживання позивача за зазначеною в позові адресою.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копія ухвали суду від 30 жовтня 2023 року засобами електронної пошти була надіслано позивачу за зазначеною позивачем у позовній заяві електронною адресою.
Згідно довідки про доставку електронного листа копія ухвали суду від 30 жовтня 2023 року була доставлена до електронної скриньки позивачки 30 жовтня 2023 року.
Суд використавши усі можливі заходи для зв'язку із позивачем, який не виходить на зв'язок та не цікавиться станом розгляду справи, дійшов до висновку, про необхідність повернення позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач всіх недоліків позову у встановлений судом строк не усунув, тому суд вважає за необхідне вважати позовну заяву неподаною і разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Керуючись ст. 175, 186 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - вважати не поданою та повернути позивачу.
Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.М. Бойко