Справа №173/3270/23
Провадження №2/173/768/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Салтиковій С.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
23.10.2023 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про розірвання шлюбу до відповідача ОСОБА_2 .
26.10.2023 року надійшла відповідь з ЄДДР про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20.12.2023 року.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований 11 листопада 2006 року виконавчим комітетом Зарічанською сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 5.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 11 листопада 2006 року він уклав шлюб з відповідачем по справі, який був зареєстрований Зарічанською сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 5.
Від шлюбу неповнолітній дітей не мають.
З відповідачкою вони не проживають однією сім'єю та не ведуть спільного господарства 13 років.
Кожен з них має різні погляди на шлюб та сім'ю, подальше спільне життя та збереження шлюбу стало неможливим, що й стало причиною звернення до суду.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 11 листопада 2006 року позивач уклав шлюб з відповідачем по справі, який був зареєстрований Зарічанською сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 5.
Від шлюбу дітей не мають.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини і спільне проживання, що сторонами не заперечується, тому даний факт суд вважає встановленим.
Причиною розпаду сімейних відносин стали різні погляди на шлюб та сім'ю.
Спільне сімейне життя сторін припинилося 13 років тому, вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюбних відносин не підтримують.
Зазначені обставини, на думку суду, створюють неможливі умови для подальшого спільного проживання сторін та збереження шлюбних стосунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, - чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознаками раси, національності або релігії одружуватись і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання шлюбу.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що припинення шлюбних відносин між сторонами має стійкий характер і шлюбні відносини та спільне проживання позивач не бажає відновлювати, а причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу є обґрунтованими, подальше проживання сторін та їх примирення стало неможливим, шлюб між сторонами потрібно розірвати так як подальше перебування сторін у шлюбі на думку суду суперечитиме їхнім інтересам.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України - Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України - Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позивач настоює на розірванні шлюбу, тому виходячи із принципу добровільності (вільної згоди чоловіка і жінки) шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше перебування сторін у шлюбі буде мати наслідком примушення сторін до шлюбних відносин, та втратить одну з основних його підстав - добровільність.
За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Дане рішення приймається судом у відповідності із способом захисту обраним позивачем та передбаченим нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 113 СК України - особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу суд вважає за можливе залишити відповідачці прізвище, обране при реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 », оскільки клопотань про відновлення дошлюбного прізвища від відповідачки не надходило.
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану громадян для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог та враховуючи вину обох сторін у розірванні шлюбу, суд вважає за можливе половину понесених судових витрат по сплаті судового збору покласти на відповідача.
На основі ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 11 листопада 2006 року Зарічанською сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 5, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище, обране при реєстрації шлюбу - « ОСОБА_3 ».
Після набрання рішенням законної сили його копію направити Верхньодніпровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 536.80 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 20.12.2023 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 25.12.2023 року
Дата набрання законної сили: 20.01.2024 року