ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження
25 грудня 2023 року Справа № 915/1877/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (29009, Хмельницька обл.., м. Хмельницький, вул.. Толстого, буд.1/1, код ЄДРПОУ 30865632),
адреса для листування: 74000, м. Бровари, вул.. Гагаріна 23,кв.79;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Брюховецької Лариси Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ІНН НОМЕР_1 )
про: стягнення 19413,24 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE»(далі ТОВ «INTER CARS UKRAINE») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх. № 16660/23 від 20.12.2023) до Фізичної особи-підприємця Брюховецької Лариси Іванівни, в якій просить суд:
1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Брюховецької Лариси Іванівни на користь ТОВ «INTER CARS UKRAINE» заборгованість за договором поставки № U 26230 від 27.03.2019 у загальній сумі 19413,24 грн., з яких: сума основного боргу - 17597,11 грн., 15% річних у розмірі - 484,52 грн., пеня у розмірі - 1103,07 грн. та збитки від інфляції - 228,54грн.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Брюховецької Лариси Іванівни на користь ТОВ «INTER CARS UKRAINE» судові витрати у розмірі 2684 грн.
3 Стягнути з Фізичної особи - підприємця Брюховецької Лариси Іванівни на користь ТОВ «INTER CARS UKRAINE» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1877/23 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України” (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Приписами ч. 1 ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Тобто, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем за позовом позивач зазначив Фізичну особу-підприємця Брюховецьку Ларису Іванівну.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2023 до реєстру внесено запис № 2005240060003005762 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Брюховецької Лариси Іванівни, підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Виходячи з наведеного, оскільки позовну заяву позивачем подано до Фізичної особи-підприємця Брюховецької Лариси Іванівни, підприємницька діяльність якого припинена, суд вбачає підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі, з огляду на припинення суб'єкта господарювання, до якого пред'явлено позов.
За приписами ч.ч. 3-4, 6 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст. ст. 4, 20, 45, 175, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 915/1877/23 за позовною заявою ТОВ «INTER CARS UKRAINE» (вх. № 16660 від 20.12.2023) до Фізичної особи-підприємця Брюховецької Лариси Іванівни про стягнення 19413,24 грн., з яких: сума основного боргу - 17597,11 грн., 15% річних у розмірі - 484,52 грн., пеня у розмірі - 1103,07 грн. та збитки від інфляції - 228,54грн.
2. Позовну заяву (вх. № 16660 від 20.12.2023) з додатками, повернути ТОВ «INTER CARS UKRAINE».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Давченко