ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"25" грудня 2023 р. Справа № 911/3699/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Медичні закупівлі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»
про стягнення 12 387 200,00 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Медичні закупівлі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення 12 387 200,00 гривень, з яких: 6 899 200,00 грн пені та 5 488 000,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення відповідачем умов договору про закупівлю №09/253-09/2021 від 28.09.2021 (далі - договір), укладеного в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2301220 «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я», щодо поставки спеціалізованих автомобілів швидкої медичної допомоги, внаслідок чого позивачем нараховано штрафні санкції за порушення строків виконання такого зобов'язання.
Період, за який здійснено нарахування штрафних санкцій - з 29.10.2022 по 21.04.203, позивачем обраховано з урахуванням укладених з відповідачем додаткових угод, зокрема, щодо продовження строку дії договору - до 28.10.2022 та, надалі, стосовно дострокового розірвання договору (згідно додаткової угоди №8 від 24.01.2023).
Крім того Державне підприємства «Медичні закупівлі» просить звільнити його від сплати судового збору, виклавши мотиви відповідного клопотання у змісті позовної заяви.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
Згідно пунктів 2, 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Однак, в порушення вказаних вище норм, позовна заява Державного підприємства «Медичні закупівлі» не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, а також попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
В розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що наявність у сторони зареєстрованого електронного кабінету не звільняє її від виконання процесуальних вимог щодо оформлення позовної заяви, тоді як приписами статей 123, 124 ГПК України передбачено, що:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи;
- до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
- разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2023 року в розмірі 2 684,00 гривень.
З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставок судового збору, за подання у 2023 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 684,00 гривень, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 939 400,00 грн.
Отже, враховуючи ціну позову - 12 387 200,00 грн, суд дійшов висновку, що за його подання судовий збір має бути сплачений позивачем у розмірі 185 808,00 грн.
Однак позивачем не додано до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, мотивуючи викладене у прохальній частині позову клопотання про звільнення від сплати судового збору, Державне підприємство «Медичні закупівлі» з посиланням на ст.. 23 Бюджетного кодексу України зауважило на своїй організаційно-правовій формі та, власне, здійснення фінансування за рахунок державного бюджету.
З огляду на вказане позивач зазначив, що після закриття бюджетної програми 2021 року - КПКВК 2301220 «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я» підприємство не отримує надходжень з такої програми, тоді як оплачувати судовий збір у 2023 році із асигнувань іншої бюджетної програми за прострочку виконання договірних зобов'язань по закупівлі 2021 року не має змоги.
Отже, позивач вважає, що має право отримати справедливий судовий розгляд, оскільки невчасною поставкою замовленого спеціального транспорту порушено права не тільки державного підприємства, як сторони договору, а й держави в цілому.
Приписами ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Поряд з тим згідно згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи;
21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
24) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
25) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";
26) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану - за подання позовів, предметом яких є стягнення штрафу;
27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
28) позивачі - за подання позовів щодо стягнення штрафів за правопорушення у галузі цивільної авіації, вчинені суб'єктами авіаційної діяльності на тимчасово окупованій території.
Виходячи зі змісту вказаних вище норм, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 навела, серед іншого, такі правові висновки:
- Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним;
- з системного аналізу змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю;
- встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
З огляду на вказане розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим, позаяк у законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.
Утім позивач не є суб'єктом, на якого поширюється дія статей 5, 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом відповідно поданого позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Так, предметом заявленого позову є вимоги про стягнення штрафних санкцій за невиконання договірного зобов'язання, тоді як передбачена п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" умова застосування майнового критерію для можливості відстрочити/розстрочити сплату судового збору ставить за необхідність визначення предметом позову захист безпосередньо соціальних, трудових, сімейних, житлових прав.
Тобто, предметом позову, за подання якого можливо розглядати майновий критерій як підставу для відстрочення/розстрочення сплати судового збору, мають бути заявлені вимоги про захист уже порушених, на думку позивача, соціальних, трудових, сімейних, житлових прав.
Отже, викладені Державним підприємством «Медичні закупівлі» доводи не є умовами для звільнення від сплати судового збору у розумінні наведених приписів Закону України "Про судовий збір", а склад сторін у зазначеній справі та предмет позову не свідчать про можливість їх поширення на дані правовідносини.
Стосовно посилання позивача на необхідність отримання справедливого судового розгляду, з огляду порушення не тільки його права, як сторони договору, а й держави в цілому, суд звертає увагу на те, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, а вказане відповідає позиції ЄСПЛ у цьому питанні, яка полягає у такому:
- вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції;
- інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Суд звертає увагу позивача на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, попри те, таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів та узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими.
Особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку і дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору, а саме лише посилання позивача на неможливість сплатити судовий збір з причин фінансування заявника за рахунок коштів державного бюджету не є підставою для відстрочення/звільнення від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Схожих висновків щодо відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору державним підприємством/установою, яка фінансується з державного бюджету, дійшов Верховний Суд в ухвалах від 24.11.2023 у справі №904/3473/22 та від 05.12.2023 у справі №914/2711/22.
За таких обставин, оскільки предметом позову у даній справі не є вимоги про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а приписи ст.ст. 5, 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на позивача, незалежно від його майнового стану/порядку фінансування/організаційно-правової форми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, як наслідок відмову у задоволенні відповідного клопотання Державного підприємства «Медичні закупівлі».
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення такої заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Державного підприємства «Медичні закупівлі» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
В розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача на те, що наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права на розпорядження своїми правами щодо подання позову, визначення предмета спору на власний розсуд, не звільняє заявника від обов'язку дотримання правил подання позову, унормованих процесуальними приписами, зокрема ст. ст. 162, 164 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства «Медичні закупівлі» про звільнення від сплати судового збору.
2. Залишити позовну заяву Державного підприємства «Медичні закупівлі» без руху.
3. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
1) письмових пояснень з викладом відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;
2) письмових пояснень з викладом попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
3) документів, які підтверджують доплату судового збору за подання позову у передбаченому законом порядку та розмірі - 185 808,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.
Суддя В.А. Ярема