ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.11.2023Справа № 910/11493/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"
2) Департаменту патрульної поліції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_1
про стягнення коштів
За участі представників учасників справи:
від позивача Білоконь І.В.
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 ОСОБА_2
від третьої особи не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (відповідач-1) та Департаменту патрульної поліції (відповідач-2) про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду в розмірі ліміту відповідальності (130 000,00 грн), завдану страхувальником відповідача-2 внаслідок ДТП, в порядку суброгації. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів в сумі 407 852,10 грн до відповідача-2 як до особи, працівником якої завдано матеріальну шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/11493/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
21.08.2023 відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких позовні вимоги відхилено.
24.08.2023 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів.
25.08.2023 відповідачем-2 подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, в якому останній просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18.09.2023 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 02.10.2023, а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 .
28.09.2023 відповідачем-2 подано клопотання про долучення доказів.
02.10.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 02.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 19.10.2023.
10.10.2023 відповідачем-1 подано клопотання про долучення доказів.
Крім того, 10.10.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 19.10.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.11.2023.
02.11.2023 позивачем подано клопотання про розгляд без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 02.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 16.11.2023.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.11.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 829004/4605/0000003 від 24.09.2021 (далі - Сертифікат), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Строк дії Договору встановлено з 25.09.2021 по 24.09.2022 (п. 13 Договору).
22.12.2021 о 15.10 годині у м. Ізмаїл Одеської області по вул. Бендерська сталася дорожньо-транспортна пригода з потерпілими за участю транспортних засобів «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , та "RENAULT DUSTER", д/н НОМЕР_2 , що належить Департаменту патрульної поліції, яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в АСК "ОМЕГА" за полісом № 201942400.
Вказане підтверджено та відображено у відповіді Національної поліції України та довідці № 3021357574875237 від 22.12.2023, які долучені до позовної заяви.
Згідно з постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.12.2021 у справі про адміністративне правопорушення № 946/7847/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вих. № 39540 від 22.11.2022, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ BMW X5, д.р.н. № НОМЕР_1 , станом на 22.12.2021 дорівнює 1 146 913,20 грн.
Згідно з висновком про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 39968 від 28.11.2022 ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент оцінки може складати 472 526,40 грн.
Відповідно до п. 9 Сертифікату франшиза на випадок повного конструктивного або фізичного знищення ТЗ складає 10% від страхової суми за договором у розмірі 1 365 347,00 грн, що складає 136 534,70 грн.
Згідно з п. 1.4 додатку № 1 до Сертифікату повне конструктивне або фізичне знищення ТЗ - такий рівень пошкодження ТЗ та застрахованого ДО внаслідок настання Страхового випадку, коли вартість відновлювального ремонту, включаючи витрати на транспортування ТЗ до місця ремонту, дорівнює або перевищує 75% (сімдесят п'ять відсотків) від дійсної (ринкової) вартості ТЗ та застрахованого ДО на момент настання страхового випадку. Дійсна (ринкова) вартість ТЗ та ДО розраховується на підставі висновку фахівця Страховика з врегулювання збитків або незалежного експерта.
Відповідно до п. 8.2 Сертифікату у разі настання страхового випадку за ризиком «Незаконне заволодіння» або у випадку «повного конструктивного або фізичного знищення ТЗ» страхове відшкодування виплачується у розмірі меншої величини з двох: страхової суми за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період дії Договору, яке розраховується відповідно до п. 8.3 Умов, або дійсної (ринкової) вартості ТЗ на момент настання Страхового випадку, яка розраховується на підставі висновку фахівця страховика з врегулювання збитків або незалежного експерта. Із суми страхового відшкодування вираховуються франшиза та вартість залишків пошкодженого ТЗ.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 00485270 від 19.12.2022 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 537 852,10 грн, виплата вказаного страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 062464 від 20.12.2022.
Позивач звертався до відповідача-1 з претензією № 33229. Останній листом від 17.02.2023 за № 73 відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 37 п. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, через те, що позивачем пропущено річний строк на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування.
При цьому позивач посилається на те, що до винесення Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області постанови у справі № 946/7847/22 йому не було відомо особу, визнану винною у вчиненні ДТП.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача-1 - 130 000,00 грн у межах ліміту відповідальності згідно з полісом № 201942400, з відповідача-2 - стягнути решту суми понесених витрат у розмірі 407 852,10 грн (537 852,10 грн - 130 000,00 грн).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 посилається на те, що позивачем пропущено річних строк, передбачений ст. 37 п. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для звернення до відповідача-1 з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідач-2 як на підставу для відмови в задоволенні позову до нього посилається на те, що оскільки його страховиком (відповідачем-1) ще не здійснено виплату, вимога до відповідача-2 про стягнення з нього 407 852,10 грн шкоди є передчасною.
Приймаючи рішення у даній справі, суд керувався таким.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201942400 регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно з умовами полісу № 201942400 розмір франшизи становить 0,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як визначено ст. 30 вказаного Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічного неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст. 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 39540 від 22.11.2022, вартість відновлювального ремонту 1 467 603,31 грн більше ринкової вартості 1 146 913,20 грн, тому транспортний засіб «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним.
На підставі викладеного, позивачем було виплачено власнику транспортного засобу «BMW X5», д/н НОМЕР_1 , страхове відшкодування згідно зі страховим актом № 00485270 від 19.12.2022 у розмірі 537 852,10 грн.
При цьому, як встановлено ст. 37.1.4 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено судом та підтверджується скріншотом, доданим до клопотання позивача від 22.07.2023, позивач 30.12.2022 звернувся до відповідача-1 з претензією № 33229, в якій просив виплатити здійснене ним страхове відшкодування в розмірі 537 852,10 грн.
Листом від 17.02.2023 відповідач-1 відмовив через відсутність юридичних підстав для виплати, оскільки позивач звернувся до відповідача-1 з порушенням строку, встановленого ст. 37.1.4 Закону.
При цьому в позові позивачем позиція щодо звернення до відповідача-1 30.12.2022 обґрунтована тим, що лише 22.12.2022 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення.
У відзиві на позов відповідач-1 вказував про помилковість таких доводів позивача, зазначаючи при цьому, що у позивача була можливість визначити, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме з вини ОСОБА_1 та, відповідно, звернутись до відповідача-1 в строки, встановлені ст. 37.1.4 Закону.
Встановлюючи вищевикладені фактичні обставини справи, судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, згідно з якою потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
При цьому сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на це Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові зазначено, що пропуск річного строку звернення з заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Матеріалами справи підтверджується, що у даній справі річний строк пропущено через незалежні від позивача причини, зокрема, після виплати страхового відшкодування у позивача були відсутні докази підтвердження вини водія, забезпеченого за полісом № 201942400, що, в свою чергу, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 6, п. 32.1. ст. 32, п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ".
Зважаючи на наведене вище, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 шкоди в межах ліміту відповідальності в розмірі 130 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2 майнової шкоди в розмірі 407 852,10 грн, яка є різницею між фактичними витратами позивача та лімітом відповідальності відповідача-1 за полісом № 201942400.
Заперечуючи проти задоволення таких вимог до нього, відповідач-2 вказав, що відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Проте, зважаючи, що відповідачем-1 не здійснено страхове відшкодування, вимога до відповідача-2 про стягнення з останнього різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), за твердженням відповідача-2, є передчасною.
Крім того, відповідач-2 вказав, що саме ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, а тому саме на нього покладається обов'язок з виплати різниці між реальними збитками та сумою в межах ліміту відповідальності страховика.
Щодо вказаних заперечень, суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, саме відповідач-2 є особою, яка несе відповідальність за шкоду, що не покрита лімітом відповідальності.
Так, полісом № 201942400 ліміт відповідальності встановлено в розмірі 130 000,00 грн, при цьому франшиза становить 0,00 грн.
Оскільки вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності в розмірі 130 000,00 грн, тобто в сумі, визнаній судом обґрунтованою та такою, що підлягає покладенню на відповідача-1, а також зважаючи, що позивачем виплачено потерпілій особі 537 852,10 грн, різницю між фактичними витратами (537 852,10) та страховою виплатою в межах ліміту відповідальності (130 000,00), яка складає 407 852,10 грн, має виплатити відповідач-2, як власник транспортного засобу RENAULT DUSTER", д/н НОМЕР_2 .
При цьому судом враховано, що матеріалами справи, а також поясненнями відповідача-2 підтверджується, що ОСОБА_1 станом на момент ДТП (22.12.2021) був працівником відповідача-2 та перебував при виконанні ним службових обов'язків, доказів зворотного матеріали справи не місять.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги про стягнення 130 000,00 грн з відповідача-1 та про стягнення 407 852,10 грн з відповідача-2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплати судового збору покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру заявлених до них вимог.
Крім того, позивач вказував про понесення витрат на правничу допомогу, проте, як вказано позивачем в судовому засіданні 16.11.2023, у зв'язку зі збільшенням розміру таких витрат ним буде подано окрему заяву щодо покладення на відповідачів витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим судом не здійснюється розподідення витрат на правничу допомогу під час постановлення рішення у даній справі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 48-Г, літера А, код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, код 20033533) страхове відшкодування в порядку суброгації у розмірі 130 000,00 грн (сто тридцять тисяч грн 00 коп.).
3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, код 20033533) грошові кошти у розмірі 407 852,10 грн (чотириста сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві грн 10 коп.).
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 48-Г, літера А, код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, код 20033533) 1 560,00 грн (одну тисячу п'ятсот шістдесят грн 00 коп.) судового збору.
5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, код 20033533) 4 894,23 грн (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири грн 23 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 25.12.2023.
Суддя О.Г. Удалова