ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
21.02.2022 м. Харків Справа №905/1820/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши справу №905/1820/21
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»
про стягнення 178 070 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін,
Суть спору: АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» штрафу у розмірі 178 070 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у залізничних накладних №53760005, №53817300, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 178 070 грн на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
28.09.2021 господарським судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У зв'язку з тим, що у період з 01.10.2021 по 16.11.2021 було зупинено відправлення документів за межі суду через закінчення знаків поштової оплати (згідно розпорядження голови суду №33-р від 30.09.2021) про розгляд справи позивач повідомлявся шляхом направлення копій ухвали від 28.09.2021 на його офіційну електронну адресу, а відповідач (за відсутністю офіційної електронної адреси) - шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області.
Після відновлення відправлення документів за межі суду (згідно розпорядження голови суду №46-р від 15.11.2021) копії зазначеної вище ухвали суду направлені на юридичні адреси сторін, що зазначені у позові та в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримані позивачем 29.11.2021 (юридичною особою) та 30.11.2021 (філією), відповідачем - 30.11.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №6102256599103, №6102256599090, № 6102256599111 відповідно.
10.12.2021 за вх. №04-18/9313 на електронну адресу суду та 21.12.2021 за вх. №26211/21 на поштову адресу надійшли аналогічні за змістом відзиви, в яких відповідач не погоджується із заявленими вимогами, посилаючись на те, що комерційні акти, якими зафіксовано нестачу вантажу, не надсилалися на адресу підприємства.
Крім того, відповідач наголошує, що позивачем до позову не надано документи, які підтверджують результати зважування у порядку п.3.4 Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028; в доданих актах загальної форми не зазначено, яким чином встановлено недовантаження вугілля у спірних вагонах та на підтвердження факту неправильного зазначення відправником маси вантажу не надано жодних доказів, окрім комерційного акту; перевірка маси вантажу вантажовідправником та на станції призначення здійснювалася неоднаковим способом; позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час, як її вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах.
Також, відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати за кожен вагон, враховуючи відсутність настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого правопорушення та те, що розбіжність маси вантажу зазначеної у перевізних документах та маси вантажу під час приймання на пункті призначення не перевищує 1% норми природної втрати.
28.12.2021 за вх. №26621/21 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач спростовує необхідність надання друкованого документу, який підтверджує результати зважування; зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано залізницю проводити перевірку тари вагону без вантажу.
Крім того, позивач заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу та зазначив, що в цьому випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу (ст.118 вказаного підзаконного нормативно-правового акту України).
Заперечення на відповідь на відзив відповідачем до суду не подано. Зважаючи на те, що у відповідача було достатньо часу для подання заперечень на відповідь на відзив з урахуванням фактичної дати отримання відповіді на відзив 29.12.2021 (відповідно до інформації з сайту Укрпошта про отримання поштового відправлення №8440400738776), і подання цих заперечень залежало виключно від його волевиявлення, судом визнано за можливе вирішити даний спір за наявними у справі матеріалами.
Щодо строку розгляду справи.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 і набула чинності в Україні 11.09.1997.
З прийняттям у 2006 році ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Приймаючи до уваги необхідність забезпечення можливості реалізації сторонами їх процесуальних прав щодо подання заяв по суті справи з урахуванням того, що відповідач фактично був повідомлений про відкриття провадження лише 30.11.2021, з огляду на те, що у період з 20.12.2021 по 03.01.2022 та з 04.01.2022 по 21.01.2022 суддя перебувала у відпустці та на лікарняному відповідно, а також зважаючи на завантаженість судді, рішення у цій справі ухвалено 21.02.2022 (складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
01.04.2021 та 04.04.2021 зі станції відправлення Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію призначення Роти Донецької залізниці відправником ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на адресу одержувача ТОВ «Миронівська теплоелектроцентраль» відправлений вантаж вугілля кам'яне, непоіменоване в алфавіті (насипом, поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону, вантаж промарковано подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону) в т.ч. у вагонах №56138076, №54039458, №61601985, №64050651, що підтверджується залізничними накладними №53760005, №53817300.
Відповідні відмітки вантажовідправника у вказаних залізничних накладних свідчать, що вантаж завантажений відправником, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (200 т), заводський №0049 та становить у вагонах №56138076 - 61 400 кг, №54039458 - 64 100 кг, №61601985 - 62 500 кг, №64050651 - 62 400 кг. Правильність внесених у накладну відомостей підтверджена відправником.
На станції призначення Роти Донецької залізниці на підставі актів загальної форми ГУ-23 №126, ГУ-23 №127 від 11.04.2021 здійснено комісійне переважування вагонів №56138076, №54039458, №61601985, №64050651, за результатами чого складено комерційні акти №496100/72, №496100/73 від 11.04.2021.
Згідно з комерційними актами №496100/72, №496100/73 від 11.04.2021 комісійне переважування вагонів №56138076, №54039458, №61601985, №64050651 здійснювалось на тензометричних вагонних вагах Миронівська ТЕЦ зав. №497 ВЕТ-150 ВСД, повірених 29.03.2021. У вагоні №56138076 по перевізному документу значиться тара 23 900 кг, нетто вантажу 61 400 кг, фактично виявилось тара 23 900 кг, брутто 84 670 кг, нетто 60 770 кг, що менше документа на 630 кг. У вагоні №54039458 по перевізному документу тара 23 900 кг, нетто 64 100 кг, фактично виявилось тара 23 900 кг, брутто 87 200 кг, нетто 63 380 кг, що менше документа на 720 кг. У вагоні №61601985 по перевізному документу тара 23 400 кг, нетто 62 500 кг, фактично виявилось тара 23 400 кг, брутто 84 880 кг, нетто 61 480 кг, що менше документа на 1 020 кг. У вагоні №64050651 по перевізному документу тара 23 700 кг, нетто вантажу 62 400 кг, фактично виявилось тара 23 700 кг, брутто 85 320 кг, нетто 61 620 кг, що менше документа на 780 кг. Фактично при огляді виявлено вагони технічно справні, вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж марковано подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено.
Комерційні акти (із зазначенням про відсутність посади начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом) підписано начальником станції Мороз А.Б., комерційним агентом Дяченко М.В. (яким здійснювалось переважування вагонів), старшим комерційним агентом Рачковою О.М. та зам. начальником ТТЦ Миронівської ТЕЦ Двадцатовим Ю.В. в порядку п. 10 Правил складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зар. в Мінюсті України 08.07.2002 за №567/6855.
При цьому, згідно розпорядження начальника станції Роти СП «Станція Попасна» РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» №10 від 19.01.2021, у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станцій посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника), за правильність оформлення та підписання комерційних актів призначено відповідальною агента комерційного Рачкову О.М.; призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов'язковий в комерційних актах, які складаються станціями філії, відповідно до п.10 р.28 Правил складання актів, а саме: перший підпис - начальника станції (п.2.1.); другий підпис - працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району - комерційний агент Рачкова О.М. (п.2.2.); третій підпис - працівник станції, який особисто здійснював перевірку (2.3.). У разі відсутності обов'язкових підписантів комерційних актів вказаних в п.2.1., 2.2. обов'язки покладаються в п.2.1 на в.о. начальника станції, в п.2.2. на агента комерційного Дяченко М.В., ОСОБА_1 .
Відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), власник ЗВВТ Миронівська ТЕЦ, вид ЗВВТ тонзометричні, модифікація ЗВВТ ВЕТ-150 ВСД №У-2050-05, заводський №497, міжповірочний інтервал складає 12 місяців, інтервал між оглядами-повірками ЗВВТ - 3 місяці. Відміткою у паспорті підтверджено, що огляд-повірка ваг здійснена 29.03.2021, ваги придатні для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом; похибка показання вагів складає 2т-25т-1е 25т-100т-1,5е.
Згідно з розрахунком позивача, штраф за неправильно зазначену у накладній №53760005 масу вантажу у вагоні №56138076 становить 44 195 грн, за неправильно зазначену у накладній №53817300 масу вантажу у вагонах №54039458, №61601985, №64050651 - 133 875 грн, виходячи із п'ятикратної вартості провізної плати цього вантажу, яка зазначена у залізничній накладній №53760005 та складає 8 839 грн та у залізничній накладній №53817300 - 8 968 грн, 8 968 грн та 8 839 грн відповідно.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення щодо регулювання правовідносин в галузі перевезення передбачені і у ч.5 ст.306 ГК України.
Накладна за приписами ст.6 Статуту залізниць України це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
У ст.23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Вимогами р. ІІ Правил оформлення перевізних документів, затв. наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, встановлено, що вантажовідправником заповнюються в т.ч. такі графи накладної як «Найменування вантажу» (графа 20), «Маса вантажу, визначена відправником» (графа 24), «Спосіб визначення маси» (графа 26), «Ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» (графа 28), «Правильність внесених відомостей підтверджую» (графа 55).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У ст. 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті, при цьому вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. У ст.118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Поряд з цим, вимогами п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу
Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, також передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Обставини, які встановлені у комерційних актах №496100/72, №496100/73 від 11.04.2021, складених на станції призначення, свідчать, що маса нетто вантажу у вагоні №56138076 становить 60 770 кг, що менше маси, зазначеної у накладній на 630 кг; у вагоні №54039458 - 63 380 кг, що менше маси, зазначеної у накладній на 720 кг, у вагоні №61601985 - 61 480 грн, що менше маси, зазначеної у накладній на 1 020 кг; у вагоні №64050651 - 61 620 кг, що менше маси, зазначеної у накладній на 780 кг. При цьому, вагони прибули на станцію у технічно справному стані, слідів крадіжки вантажу не виявлено, контрольне зважування здійснювалось на повірених та технічно справних 150т електронних вагах станції.
Отже, позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем маси вантажу, що в силу вимог ст.ст.118,122 Статуту залізниць України є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно з розрахунком штрафу, який здійснений позивачем за неправильне зазначення відповідачем у залізничних накладних маси вантажу у вагонах, розмір штрафу становить 178 070 грн, виходячи із п'ятикратної вартості провізної плати цього вантажу, яка зазначена у залізничних накладних та складає у вагонах №56138076 - 8 839 грн, №54039458 - 8 968 грн, №61601985 - 8 968 грн, №64050651 - 8 839 грн. Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично правильним.
За таких обставин, позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.
Відповідач у відзиві посилається на те, що складені залізницею комерційні акти, в яких зафіксовано показники нестачі не надсилалися на його адресу.
Відповідно до п.8 Правил складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зар. в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред'являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред'являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зар. в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).
З наведеного вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред'являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов'язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила, ані норми чинного законодавства не містять, у зв'язку з чим посилання відповідача є безпідставними.
Також відповідач зазначає, що матеріали позову не містять документ, що підтверджує результат зважування у відповідності до п.3.4 розд. ІІІ Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті», затв. наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442 та зар. в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028.
Згідно з п.3.4 розд. ІІІ Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті», затв. наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442 та зар. в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.
Пунктом 3.5 вказаної Інструкції визначено, що у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
Інструкція «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті» затверджена наказом №442 від 31.07.2012, при цьому з технічного паспорту вагонних ваг, на яких станцією призначення здійснено переважування, вбачається, що зазначений засіб вимірювальної техніки прийнято в експлуатацію 22.10.2007, тобто до набрання чинності Інструкцією, у зв'язку з чим використання зазначених ваг допускається без друкувального пристрою, тобто без фіксації результатів зважування на електронних ЗВВТ у друкованому вигляді.
Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем здійснено переважування на 150 т вагах, коли зважування було здійснено на 200 т вагах, без врахування похибки та вивантаження вугілля, а різниця виведена в результаті арифметичних дій, та позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, коли їх вага не завжди відповідає маркуванню.
Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Згідно п.п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000 та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Пункт 22 Правил видачі вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зар. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150 тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
У п. 26 «Спосіб визначення маси» накладних №53760005 та №53817300 зазначені вагонні ваги (200 т) заводський №0049. За змістом комерційних актів №496100/72 та №496100/73 від 11.04.2021 переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 тонних тензометричних вагонних вагах Миронівської ТЕЦ, що повністю узгоджується з приписами наведених вище норм.
Доводи відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд також залишає поза увагою, оскільки залізницею перевірка маси вантажу була здійснена таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари вагону, яка була зазначена відправником в накладних.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати за кожен вагон, яке викладене у відзиві на позов, відхилено судом з огляду на те, що заявлена до стягнення штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Такий штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 27.03.2020 у справі №917/500/19, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20.
На підставі ст.129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4, ідент. код 34032208) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідент. код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, ідент. код 40150216) штраф у розмірі 178 070 (сто сімдесят вісім тисяч сімдесят) грн, судовий збір у розмірі 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одна) грн 05 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 25.12.2023 з огляду на дію воєнного стану на території України з 24.02.2022 (Укази Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»), особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану (наказ голови суду Господарського суду Донецької області №20 від 28.02.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Донецької області», розпорядження голови суду Господарського суду Донецької області №9-р від 15.04.2022 «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», спільне розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області № 6-р від 25.05.2023 «Про організацію роботи Господарського суду Донецької області»), рішення зборів суддів №1 від 13.06.2022, поточну ситуацію у м. Харкові (яке є прифронтовим містом).
Суддя Л.В. Ніколаєва