Справа № 303/9110/22
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 грудня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Кожух О.А. та Мацунича М.В.,
з участю секретаря Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Рішка Павла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 червня 2023 року (у складі судді Заболотного А.М.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
-Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме - житловим будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності в розмірі частки майна, шляхом зобов'язання відповідача надати вільний доступ до вказаного будинку;
-Стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
Позов обґрунтований такими обставинами.
16.06.2020 р. Тячівським районним судом Закарпатської області було ухвалено рішення, відповідно до якого за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було визнано право спільної часткової власності по 1/2 частці на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Однак, ОСОБА_1 здійснює протиправні заходи та всіляко перешкоджає потраплянню позивача в будинок, чинить постійні перешкоди в користуванні житловим приміщенням, замінив вхідні замки, в зв'язку з цим позивач зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Згоди щодо користування спірним житлом між нею і відповідачем не досягнуто, внаслідок чого вона фактично позбавлена можливості володіти та користуватися належною їй часткою у спільному майні.
Повторним заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2023 р. позов задоволено:
-усунуто перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надати вільний доступ ОСОБА_2 до житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
-стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.) судових витрат.
Указане судове рішення мотивоване обґрунтованістю і доведеністю заявленої вимоги.
У апеляційній скарзі адвокат Рішко П.М. в інтересах відповідача ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення із підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.п.1-4 ЦПК України, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:
-у процесі розгляду справи позивачко не доведено, а судом не встановлено, в чому полягають перешкоди у користуванні позивачкою спірним будинком і в якій частині;
-суд безпідставно врахував факт звернення позивачки із заявою до поліції як доказ наявних перешкод у користуванні житловим будинком.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Рішко П.М., підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Свида О.Г., не визнав скарги через її необґрунтованість і просить залишити рішення суд першої інстанції без змін із підстав, наведених у письмовій правовій позиції по справі. Одночасно колегія суддів не бере до уваги та не оцінює додані до пояснення документи і матеріали, датовані після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході судового розгляду підтвердився факт порушення прав позивача, яка позбавлена вільного доступу до будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , через дії відповідача, що є порушенням її прав як співвласника будинку і такі права позивача підлягають захисту.
При цьому судом установлено наступні факти й обставини.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.06.2020 р. за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право спільної часткової власності по 1/2 частці на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259099136 від 31.05.2021 р. за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності 1/2 частку вказаного житлового будинку.
Тобто, позивач ОСОБА_2 є власником частини будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Предметом позову є вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , який також є його співвласником, чинить їй перешкоди в користуванні будинком.
Так, 21.07.2021 р. ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_1 з проханням припинити вчиняти незаконні дії, які порушують її права як співвласника нерухомого майна. Крім того, в зв'язку з такими протиправними діями позивач 31.08.2021 р. подала до правоохоронних органів заяву про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Отже, в ході судового розгляду встановлено, що позивач є співвласником спірного будинку, а відтак має право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю згідно з положеннями ст. 319 ЦК України.
Одночасно в судом встановлено те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні спірним будинком.
Сторона відповідача, маючи процесуальну можливість після скасування заочного рішення, у межах строків, визначених ЦПК України для подання доказів, так і поза ними, жодного доказу на підтвердження своєї позиції суду не представила.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскарженого рішення суду в зв'язку з наступним.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 ЦК України).
Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст. 386 ЦК України).
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод (ст. 391 ЦК України ).
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення свідчить про наявність таких перешкод, що спростовує довід апеляційної скарги в частині не доведення ОСОБА_2 своїх позовних вимог.
З огляду на необґрунтованість попереднього доводу колегія суддів відхиляє також і твердження апелянта про те, що суд безпідставно врахував факт звернення позивачки із заявою до поліції як доказ наявних перешкод у користуванні житловим будинком, оскільки вказана заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення гр. ОСОБА_1 (а.с.17-22) як і письмове звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (а.с.14-15) безпосередньо стосуються суті спору та підтверджують факт учинення останнім перешкод у користуванні ОСОБА_2 своєю часткою власності у житловому будинку АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції дав належну правову оцінку цим доказам відповідно до вимог ЦПК України (ст.ст. 77-80) і такі відповідачем не спростовані.
Таким чином, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що в справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникли при кваліфікації спірних відносин, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу адвоката Рішка Павла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 червня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 21.12.2023 р.
Судді: