Постанова від 11.12.2023 по справі 904/11028/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/11028/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю учасників справи

арбітражний керуючий Гонта О.А., ліквідатор ТОВ "Дніпроолія";

від кредитора АТ "Державний експортно-імпортний банк України" Васюта К.С.;

арбітражний керуючий ТОВ "МІК" Носенко Т.С.

інші представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 року у справі № 904/11028/15 (суддя Первушин Ю.Ю.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Петренко Валерія Миколайовича, с.Бережинка, Кіровоградський район, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", с.Надеждівка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 року у даній справі заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" Гонти Оксани Анатоліївни про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року за нововиявленими обставинами задоволено.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 в частині прийняття та задоволення заяви кредитора ТОВ "Дніпроолія" про відмову від визнаних господарським судом у справі №904/11028/15 кредиторських вимог до боржника ТОВ "МІК" в загальному розмірі 8 585045,29 грн скасовано.

У скасованій частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року (п.1 резолютивної частини ухвали суду) прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Дніпроолія" №01-9 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.03.2023 року, постановленою в межах справи про банкрутство №902/1240/21, визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" щодо відмови від власних майнових вимог до Товариства з обмежено відповідальністю "МІК" на загальну суму 8 585 045,29 грн;

- в ухвалі господарського суду Вінницької області були встановлено істотні для справи №904/11028/15 обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- у справі №902/1240/21 судом встановлено саме факт фраудаторності одностороннього правочину ТОВ "Дніпроолія" щодо відмови від власних майнових вимог до ТОВ "МІК" у справі № 904/11028/15.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у справі №904/11028/15 нововиявлених обставин, які могли б бути підставою для перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року за нововиявленими обставинами;

- ТОВ "Дніпроолія" було достеменно відомо про кредиторські вимоги до ТОВ "МІК" на суму 8 585 045,29 грн, що виникли на підставі судових рішень у справах №904/6113/13, №904/9483/14, 904/9428/13, 904/7271/15 (з урахуванням часткового погашення в межах виконавчих проваджень) і визнані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 у справі №904/11028/15, як на дату відмови від цих кредиторських вимог, так і станом на дату звернення до суду з заявою;

- ТОВ "Дніпроолія" було достеменно відомо про своє фінансове становище, наслідки відмови від кредиторських вимог до ТОВ "МІК" на суму 8 585 045,29 грн, а також заплановану ліквідацію ТОВ "Дніпроолія";

- зміна представника ТОВ "Дніпроолія", в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, не породжує нововиявлених обставин для ТОВ "Дніпроолія";

- відмова ТОВ "Дніпроолія" від кредиторських вимог до ТОВ "МІК" у вересні 2019 року не є нововиявленою обставиною для ТОВ "Дніпроолія";

- фактично ТОВ "Дніпроолія" ставило питання не про перегляд ухвали господарського суду від 26.08.2021 у справі №904/11028/15, а про її апеляційне оскарження, що з урахуванням пропуску встановленого процесуального строку і за відсутністю поважних причин його пропуску, є неможливим;

- задоволення вимог кредиторів ТОВ "Дніпроолія" у частині суми 8 585 045,29 грн, від якої ТОВ "Дніпроолія" відмовилося ніби-то через недобросовісність керівництва, має відбутися шляхом притягнення недобросовісних посадових осіб ТОВ "Дніпроолія" до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Дніпроолія" у зв'язку з доведенням його до банкрутства, а не шляхом завдання збитків іншим кредиторам ТОВ "МІК", які добросовісно і правомірно розраховували на відмову ТОВ "Дніпроолія" від своїх кредиторських вимог до ТОВ "МІК", прийняту і схвалену судом;

- стягнення за відсутності дійсних нововиявлених обставин з ТОВ "МІК" кредиторських вимог у розмірі 8 585 045,29 грн, від яких ТОВ "Дніпроолія" відмовилося у вересні 2019 року, за рахунок інших кредиторів ТОВ "МІК", суперечить завданню судових процедур банкрутства і може бути підставою відшкодування кредиторам ТОВ "МІК" завданих ТОВ "Дніпроолія" збитків у вигляді зменшення сум їх кредиторських вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" посилається на наступні обставини:

- в межах справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" ухвалою господарського суду Вінницької області визнано недійсним односторонній правочин ТОВ "Дніпроолія" щодо відмови від власних майнових вимог до ТОВ "МІК" на загальну суму 8 585 045,29 грн;

- постановляючи вказану ухвалу, суд дійшов висновку, що рішення боржника - ТОВ "Дніпроолія" про відмову від власних кредиторських вимог до ТОВ "МІК" в загальному розмірі 8 585 045,29 грн. у справі №904/11028/15, яке викладене у поданій до господарського суду Дніпропетровської області заяві №012-09 від 02.09.2019 про відмову від кредиторських вимог, та подальше задоволення господарським судом цієї заяви, спричинило припинення цивільних прав і обов'язків ТОВ "Дніпроолія", а тому відповідне рішення боржника за своїм змістом є одностороннім правочином в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України;

- також суд дійшов висновку, що оспорюваний односторонній правочин боржника щодо відмови від власних майнових вимог на загальну суму 8 585 045,29 грн є фраудаторним правочином, оскільки вчинений у період наявності у нього значної кредиторської заборгованості; вчинення боржником цього правочину призвело до зменшення активів ТОВ "Дніпроолія" на вказану суму грошових коштів і завдання шкоди кредиторам по справі №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", а тому відповідний правочин також вчинений всупереч принципу добросовісності в цивільних правовідносинах;

- як вбачається з актуальної практики, суди різних інстанцій неодноразово звертали увагу на те, що у разі визнання будь-якого правочину в судовому порядку недійсним, зацікавлена сторона не буде позбавлена права та можливості звернутись до місцевого господарського суду з заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами;

- встановлений ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.03.2023 у справі №902/1240/21 факт недійсності одностороннього правочину з моменту його вчинення, є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для справи, що розглядається;

- порушене право кредитора у справі №904/11028/15 підлягає поновленню шляхом перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 у даній справі в частині прийняття та задоволення заяви кредитора ТОВ "Дніпроолія" про відмову від визнаних господарським судом кредиторських вимог до боржника - ТОВ "МІК" в загальному розмірі 8 585 045,29 грн за нововиявленими обставинами;

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" у наданих письмових поясненнях зазначає, що:

- з огляду на встановлення господарським судом в межах іншого провадження факту незаконності відмови ТОВ "Дніпроолія" від власних вимог, визнання недійсним цього одностороннього правочину, апеляційна скарга є безпідставною, оскільки з огляду на характер нововиявлених обставин, оскаржуване судове рішення є обґрунтованим;

- грошові вимоги ТОВ "Дніпроолія" є дійсними, підтвердженими, раніше визнані ухвалою господарського суду в межах цієї справи про банкрутство, ніким не оспорені, ухвала, якою ці вимоги визнані є чинною, натомість правочин, за наслідком якого цей кредитор відмовився від своїх вимог до боржника, визнано судом недійсним, відтак він не породжує жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- ні засновники ТОВ "МІК", ні сам боржник, ні інші кредитори станом на дату подання апеляційної скарги не зверталися з позовами про визнання недійсними правочинів, на підставі яких виникли грошові вимоги ТОВ "Дніпроолія" до боржника.

11.12.2023 року у судове засідання з'явилися ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" та представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України", які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від імені трудового колективу ТОВ "МІК" до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи та витребування для огляду з господарського суду Вінницької області електронну копію справи №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія".

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у справі №902/1240/21 вказано, що представником ТОВ "МІК" є Лукашук Віталій Васильович, рідний брат Лукашука Миколи Васильовича, голови Дніпропетровської облради; крім того, Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає перегляд заяв за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки вказані у цьому клопотанні обставини не стосуються предмету спору у даній справі.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання трудового колективу ТОВ "МІК" про витребування з господарського суду Вінницької області електронної справи №902/1240,21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", колегія суддів залишає клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а неявка інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/11028/15 за заявою Фізичної особи-підприємця Петренко Валерій Миколайович про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Справа перебуває на стадії розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Христенко Вадим Васильович.

03.04.2023 року до відділу канцелярії господарського суду надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" Гонти Оксани Анатоліївни, в якій заявник просив:

- задовольнити заяву про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року у справі №904/11028/15 за нововиявленими обставинами;

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021року в частині прийняття та задоволення заяви кредитора ТОВ "Дніпроолія" про відмову від визнаних господарським судом у справі №904/11028/15 кредиторських вимог до боржника ТОВ "МІК" в загальному розмірі 8 585 045, 29 грн скасувати та у скасованій частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року (п.1 резолютивної частини ухвали суду) прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Дніпроолія" №01-9 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог у справі №904/11028/15 відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі №910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі №922/1026/19.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість, ухваленого без їх урахування, судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом, який розглядає відповідну заяву у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Водночас, вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в межах розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Підсумовуючи викладене вище, слід вказати наступне:

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який:

- передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

-має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи, оскільки якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду;

- існував на момент звернення заявника до суду і під час розгляду справи судом;

- не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.4 ст.321 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує необхідність захисту і врахування як публічних, так і приватних інтересів зацікавлених осіб. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (ст.215 Господарського кодексу України, ст.166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (ст.219 Кримінального кодексу України).

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.

Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною першою ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює спеціальних норм, які регулюють питання перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, як окремої процесуальної форми судового процесу у справі про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Відтак, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є універсальною, як щодо справ позовного провадження так і справ про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).

За положеннями глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, правом подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами наділені учасники справи.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до абз.24 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут)), арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.

У даному випадку із заявою про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 за нововиявленими обставинами звернулось ТОВ "Дніпроолія", як кредитор ТОВ "МІК".

Судами встановлено наступні обставини.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 за результатами попереднього засідання у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" було визнано грошові вимоги кредиторів, в тому числі і грошові вимоги ТОВ "Дніпроолія" у сумі 2 756,00 грн (1 черга задоволення); 8 582 289,29 грн (4 черга задоволення).

Кредиторські вимоги ТОВ "Дніпроолія" до ТОВ "МІК" виникли на підставі відповідних судових рішень по справах №904/6113/13, №904/9483/14, №904/9428/13 та №904/7271/15 (з урахуванням часткового погашення в межах виконавчих проваджень).

В подальшому, до матеріалів справи надійшла заява за підписом Генерального директора ТОВ "Дніпроолія" №01-09 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог у справі №904/11028/15. Заяву мотивовано посиланням на факт ухвалення засновниками ТОВ "Дніпроолія" рішення про відмову від кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "МІК", з огляду на прийняття рішення засновників ТОВ "Дніпроолія" про ліквідацію підприємства та підготовку ліквідаційного балансу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року заяву Генерального директора ТОВ "Дніпроолія" №01-09 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог задоволено.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.03.2023 року, постановленою в межах справи про банкрутство №902/1240/21, визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" щодо відмови від власних майнових вимог до Товариства з обмежено відповідальністю "МІК" на загальну суму 8 585 045,29 грн.

В мотивувальній частині ухвали господарського суду Вінницької області суд дійшов висновку, що рішення боржника - ТОВ "Дніпроолія" про відмову від власних кредиторських вимог до ТОВ "МІК" в загальному розмірі 8 585 045,29 грн у справі №904/11028/15, яке викладене у поданій до господарського суду Дніпропетровської області заяві №01-09 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог та подальше задоволення господарським судом цієї заяви, спричинило припинення цивільних прав і обов'язків ТОВ "Дніпроолія", а тому відповідне рішення боржника за своїм змістом є одностороннім правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Також судом було встановлено, що оспорюваний односторонній правочин боржника щодо відмови від власних майнових вимог на загальну суму 8 585 045,29 грн. є фраудаторним правочином, оскільки, вчинений у період наявності у нього значної кредиторської заборгованості; вчинення боржником цього правочину призвело до зменшення активів ТОВ "Дніпроолія" на вказану суму грошових коштів і завдало шкоди кредиторам по справі №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", а тому відповідний правочин також вчинений всупереч принципу добросовісності в цивільних правовідносинах.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, господарський суд Вінницької області дійшов висновку про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" арбітражної керуючої Гонти О.А. №02-37/176 від 15.02.2023 року (вх. №01-36/169/23) про визнання недійсним одностороннього правочину боржника щодо відмови від власних майнових вимог у справі №902/1240/21.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що в ухвалі господарського суду Вінницької області були встановлено істотні для даної справи №904/11028/15 обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме той факт, що зазначений односторонній правочин ТОВ "Дніпроолія" щодо відмови від власних майнових вимог до ТОВ "МІК" у справі № 904/11028/15 є фраудаторним.

При цьому, недійсність правочину мала місце під час його вчинення, проте не могла бути відома особі яка зверталася до суду, оскільки мала бути встановлена тільки в судовому порядку.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства) та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства); при неплатоспроможності банків (ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження").

З урахуванням вимог ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства реалізувати правовий спосіб захисту прав зацікавлених осіб мав можливість тільки ліквідатор боржника ТОВ "Дніпроолія" або кредитор у справі №902/1240/21.

Станом на день розгляду господарським судом Дніпропетровської області заяви ТОВ "Дніпроолія" від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог, ТОВ "Дніпроолія" не перебувало у процедурі банкрутства, а тому був відсутній процесуальний спосіб звернення до суду із заявою в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, факти, встановлені ухвалою господарського суду Вінницької області, не могли бути відомі суду під час розгляду заяви Генерального директора ТОВ "Дніпроолія" №01-09 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог у справі №904/11028/15.

Місцевим господарським судом правомірно враховано, що заява Генерального директора ТОВ "Дніпроолія" №01-09 від 02.09.2019 є процесуальним документом. Така заява, як процесуальний документ, не могла бути визнана судом недійсною або скасованою. Проте, підставою для відмови кредитора від своїх вимог було рішення засновників про відмову. Саме рішення засновників було оскаржено в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнано недійсним (фраудаторним правочином) господарським судом Вінницької області.

З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що ТОВ "Дніпроолія" як на нововиявлену обставину посилається на встановлений судом факт визнання в судовому порядку недійсним рішення засновників ТОВ "Дніпроолія" про відмову від кредиторських вимог до ТОВ "МІК".

Вказана обставина існувала на момент постановлення господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 26.08.2021року, однак стала відомою після прийняття ухвали в межах іншої справи №902/1240/21.

Отже, зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Наведене спростовує доводи скаржника про відсутність нововиявлених обставин у даній справі.

Як вже зазначалося вище, грошові вимоги ТОВ "Дніпроолія" до боржника ТОВ "МІК" на загальну суму 8 585 045,29 грн підтверджені судовими рішеннями, на виконання яких видано відповідні накази. Отже вимоги ТОВ "Дніпроолія" є безспірними. Ці вимоги визнані ухвалою господарського суду від 22.06.2017 року разом з вимогами інших кредиторів у цій справі.

Водночас, на підставі недійсного одностороннього правочину ТОВ "Дніпроолія" було позбавлено права на задоволення кредиторських вимог до ТОВ "МІК" на загальну суму 8 585 045,29 грн.

Таким чином, порушене право кредитора у даній справі підлягає поновленню шляхом перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 року в частині прийняття та задоволення заяви кредитора ТОВ "Дніпроолія" про відмову від визнаних господарським судом у справі №904/11028/15 кредиторських вимог до боржника ТОВ "МІК" в загальному розмірі 8 585 045,29 грн та прийняття нового рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Дніпроолія" №01-9 від 02.09.2019 року про відмову від кредиторських вимог у справі №904/11028/15 - відмовлено.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника щодо порушення права інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "МІК", оскільки учасники цієї справи не зверталися у встановленому законом порядку з позовами про визнання недійсними правочинів, на підставі яких виникли грошові вимоги ТОВ "Дніпроолія" до боржника.

З огляду на викладене ухвала господарського суду у даній справі постановлена при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області в від 09.05.2023 року у справі №904/11028/15 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова складена у повному обсязі 25.12.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов