Справа № 369/19770/23
Провадження №2/369/7197/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2023 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/19770/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -
ВСТАНОВИВ:
11.12.2023 року адвокат Ювченко Андрій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 повторно звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову у цивільній справі № 369/19770/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м розташований за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224);
земельну ділянку кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на якій в подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187,6 кв.м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224);
квартиру загальною площею 26,3 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 20.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління у м. Києві, актовий запис № 375.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також під час подружнього життя сторонами було набуто наступне нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224); земельна ділянка кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 за адресою: АДРЕСА_2 , на якому у подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187, 6 кв.м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224); квартира загальною площею 26,3 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000).
Право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 20.05.2013 року зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 . Земельна ділянка кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 за адресою: АДРЕСА_2 була придбана за договором купівлі-продажу від 16.09.2014 року. У зв'язку з постійною зайнятістю та нестачею часу у ОСОБА_1 за взаємною згодою сторін, як і попередній об'єкт нерухомості, так і зазначена земельна ділянка були зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 .
У подальшому ОСОБА_1 на вказаній ділянці було побудовано житловий будинок. Всі рахунки на будівельні матеріали, роботу будівельників, сплачував ОСОБА_1 . Лише за відновленими рахунками протягом 2015 року ним було придбано лише будматеріалів на суму близько 1 000 000 гривень, не враховуючи придбання засобів для внутрішнього оздоблення будинку, меблів та техніки, що підтверджується рахунками про оплату, які за необхідності будуть надані суду.
Право власності на побудований ОСОБА_1 будинок було зареєстровано 10.06.2016 року на ОСОБА_2 як власника земельної ділянки на підставі наданого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.09.2014 року та поданої декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, виданого 30.05.2016 року Департаментом державної Архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
Також у подальшому за договором купівлі-продажу від 22.05.2020 року, на гроші з сімейного бюджету ОСОБА_2 було придбано квартиру площею 26,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , яку зареєстровано на її ім'я.
На сьогоднішній день, ОСОБА_1 достовірно відомо, що ОСОБА_2 почала активні пошуки покупців нерухомого майна, яке є спірним та зареєстроване на її ім'я.
Одним з варіантів відчуження майна, який також розглядає ОСОБА_2 є можливість перереєстрації нерухомості на власних родичів.
Так, в смс переписці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в месенджері «WhatsApp» остання повідомила, далі цитата: «Выезжай из дома. Я буду продавать. Вот сейчас ты доигрался.» (скріншоти вказаного смс-листування додаються). Що є беззаперечний, на думку заявника, фактом та підтвердженням дій останньої щодо відчуження спірного сумісного майна подружжя.
Окрім того, 28.10.2023 року у період часу приблизно з 16:30 год. до 20:00 год., коли позивач перебував за адресою проживання, у власному будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлені особи із погрозою застосування насильства, незаконно проникли на територію володіння та житла ОСОБА_1 , без наявності законних підстав, та без відповідних документів які надають право на виселення особи з житла, незаконно виселили ОСОБА_1 з його житла, вчинили активні дії, що порушують недоторканність житла ОСОБА_1 , незаконно заволоділи особистим майном ОСОБА_1 яке знаходиться у будинку, змінили замки у будинку та обмежили право користування майном. Як стало згодом відомо, ці невстановлені особи діяли за вказівками ОСОБА_2 .
За вказаним фактом, представником ОСОБА_1 на місце було викликано співробітників поліції, вказаний факт було зареєстровано в журналі ЄО за номерами 8460, 8469 від 28.10.2023 року, а також 30.10.2023 року подано заяву до Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
Наразі слідчим відділом Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023111050004939 за фактом вчинення стосовно ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Вказані дії ОСОБА_2 , на думку заявника, свідчать ні про що інше, як бажання не допустити ОСОБА_1 до власного житла та вжити дії направлені на продаж або відчуження спільного (спірного) майна у інший спосіб.
На підставі вище зазначеного, заявник вказує, що так як предметом спору є поділ майна, набутого в період шлюбу, відповідач має змогу відчужити зареєстроване за ним в період шлюбу майно, а тому з метою недопущення майбутнього невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість продажу спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 здійснює реальні заходи щодо продажу спірного майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що заявник не надав суду звіт про оцінку спірного майна (житлового будинку, земельної ділянки та квартири) та відповідно не підтвердив, що вартість спірного майна у Києво-Святошинському (нині Бучанському) районі є більшою ніж вартість спірного майна, яке територіально знаходиться у м. Києві.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житловий будинок загальною площею 84,9 кв.м розташований за адресою: АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485903:02:008:5011 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 63051332224); земельну ділянку кадастровий номер 32224885900:04:004:0032 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на якій в подальшому було збудовано житловий будинок загальною площею 187,6 кв.м з господарськими будівлями і спорудами (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 454588532224, 949442432224); квартиру загальною площею 26,3 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2054417280000), слід відмовити, оскільки зазначений заявником захід забезпечення позову не є співмірним позовній вимозі про поділ майна подружжя.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/19770/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя А.В. Янченко