Справа № 366/3669/23
Провадження №3/366/2592/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2023 смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (смт. Іванків), про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИЛА:
05.12.2023 року справа надійшла до суду.
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 043876 від 30.11.2023, по суті правопорушення зазначено наступне:
30.11.2023 року о 19 год. 00 хв., по а/д між с. Оране та с. Зорин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HONDA-DIO» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Судове засідання з розгляду справи, призначене на 13.12.2023, зняте з розгляду, у зв?язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні. Наступне судове засідання призначене на 25.12.2023, у яке ОСОБА_1 за викликом суду не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади України. Причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, а також інших клопотань, зауважень, заперечень тощо від нього не надходило.
Таку поведінку суддя розцінює як спосіб реалізації ОСОБА_1 своїх прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також як спосіб уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
Також, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто, в повній мірі реалізувати свої права передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та ст. 268 КУпАП. Останній не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За цих обставин суддя приходить до висновку про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі - ПДР України), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до ч. 6, 7 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У свою чергу, відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
З огляду на дослідженні докази, які долучені до матеріалів справи, суддею встановлено наступне.
30.11.2023, приблизно о 19 год. 50 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мопедом марки «HONDA - DIO» без реєстраційного номера на автомобільній дорозі між с. Оране та с. Зорин Вишгородського району Київської області та був зупинений працівниками поліції.
Відсутність на керованому ОСОБА_1 транспортному засобу реєстраційного номеру суддя розцінює як підставу для зупинки транспортного засобу.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейські виявили у ОСОБА_1 такі ознаки алкогольного сп'яніння як запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя, наявність яких в момент зупинки транспортного засобу ніким не оспорюється.
Щодо ознаки алкогольного сп'яніння як «запах алкоголю з порожнини рота», суддя зазначає, що встановити її наявність в момент зупинки автомобіля у судовому засіданні неможливо, проте, сумнівів у тому, що вона була наявна, у судді не виникає, оскільки таке ніким не спростовувалось згідно з матеріалами відеозапису.
Проте, зазначену у протоколі ознаку «почервоніння обличчя» суддя не приймає до уваги, оскільки на наданому відеозаписі вона не спостерігається.
Враховуючи доведеність наявності в момент зупинки однієї з ознак сп'яніння, вимога поліцейського щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння була законною.
На законну вимогу поліцейського, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та як слідує з матеріалів відеозапису, визнав свою провину у скоєному.
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (згідно вимог Закону України «Про Національну поліцію») зафіксовано поліцейським за допомогою технічного засобу відеозапису. Матеріали відеозапису в передбачений законом спосіб долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з копією постанови судді Іванківського районного суду у справі № 366/23/23 від 13.02.2023, яка набрала законної сили 24.02.2023, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, яке виразилось у формі відмови водія транспортного засобу від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та мало місце 27.12.2022.
Таким чином, розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме повторного протягом року, після вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зокрема, в його діях наявне порушення п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 043876 від 30.11.2023;
- належним чином завіреною копією постанови судді Іванківського районного суду у справі № 366/23/23 від 13.02.2023, яка набрала законної сили 24.02.2023, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, яке виразилось у формі відмови водія транспортного засобу від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та мало місце 27.12.2022;
- долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами на оптичному диску.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.
Застосовуючи вид і міру адміністративного стягнення, суддя враховує: характер вчиненого правопорушення, яке є грубим адміністративним правопорушенням, наслідком якого є дорожньо-транспортні пригоди, що супроводжуються як пошкодженням чи знищенням майна громадян, так і спричиняють тяжкі наслідки їх життю та здоров'ю; особу ОСОБА_1 , який повторно протягом року вчинив грубе адміністративне правопорушення на транспортному засобі, який є джерелом підвищеної небезпеки, хоча при цьому розумів наслідки, які можуть настати через його вчинення та розумів відповідальність, яку він може понести за його вчинення, при цьому належних висновків для себе не зробив та все ж таки вирішив вчинити це правопорушення; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до положень п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», оплатне вилучення транспортного засобу не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 належить йому особисто, проте, це не підтверджується жодним доказом по справі, а тому, застосувати додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу суддя позбавлена можливості.
Застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу є недоцільним, оскільки такий вид стягнення вже застосовувався до нього за вчинення подібного правопорушення протягом року та не досяг мети адміністративного стягнення, яка визначена у ст. 23 КУпАП, зокрема не виховав ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також не запобіг вчиненню ним нових правопорушень.
Крім цього, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 не працює, а визначена сума штрафу за ч. 2 ст. 130 КУпАП є великою, що може унеможливити виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення.
З огляду на встановлені обставини справи, а також на вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами за санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи суддею не встановлено обставин, які б в силу ст. 32 КУпАП виключали можливість застосувати до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, або свідчили про те, що застосування такого виду адміністративного стягнення для нього було б надмірно обтяжливим.
Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім, необхідним та ефективним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Щодо виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (Далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Згідно ч. 1 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 326 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті виконується негайно після її винесення.
23.11.2018 року рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2018 у справі № 1-12/2018 (3911/15) (Далі - КСУ) за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1 ст. 294, ст. 326 КУпАП визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), втратили чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення, яке є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
З огляду на викладене, необхідно зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни за своєю суттю є законом, який поєднує норми матеріального та процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм), а тому, потребує системних законодавчих змін.
Крім цього, відповідно до п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» (Заява № 17888/12) від 30.10.2014 року, Суд вирішив, що затримки національних судів у розгляді апеляційних скарг щодо постанов про особливий режим позбавлення волі протягом обмеженого строку можуть викликати питання за Конвенцією, зокрема за статтею 13. У рішенні справи «Мессіна проти Італії (№ 2)» (Messina v. Italy (no. 2)) Суд, визнаючи, що право на ефективний засіб юридичного захисту не було порушено лише самим недотриманням встановленого законодавством строку, дійшов висновку, що систематичне недотримання відведеного для судів десятиденного строку спричиняло значне зменшення і навіть практично зводило нанівець вплив судового перегляду постанов про спеціальний режим. Одним з чинників, які спонукали Суд до цього висновку, був обмежений період дії кожної з постанов про застосування особливого режиму (заява № 25498/94, пп. 94-96, ECHR 2000-Х; також див. рішення у справі «Енеа проти Італії» (Enea v. Italy) [ВП], заява № 74912/01, п. 73 та п. 74, ECHR 2009). Іншими словами, судовий перегляд заходу, строк дії якого на той час закінчився або майже закінчився, вважався таким, що більше не служить жодній меті.
За наведених обставин, постанова про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту підлягає виконанню після набрання нею законної сили.
Судовий збір
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За ч. 1 цієї статті Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, ставку судового збору слід розраховувати від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році, який становить 2684 грн., відповідно сума судового збору, яка підлягає стягненню становить 536,80 грн. (2684*0,2 = 536,80).
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому, з нього слід стягнути встановлену суму судового збору.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 40-1, 130, 283-285 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 15.06.2016) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 10 (десять) діб, з його утриманням під вартою у визначеному органом Національної поліції місці з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Строк відбування адміністративного арешту ОСОБА_1 , рахувати з моменту його затримання для відбування адміністративного стягнення, після набрання цією постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536, 80грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок)
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.
Суддя Н.П. Слободян