Справа № 365/448/23
Номер провадження: 2/365/210/23
РІШЕННЯ
іменем України
13 грудня 2023 року смт Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кучерявої Л.М.
за участі секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 в режимі відеоконференцзв'язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
ВСТАНОВИВ:
14 липня 2023 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_4 через свого представника адвоката Саєнка О.М., звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовною заявою про поділ спільного майна, в якій просить поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_4 право власності на житлового будинку, загальною площею 42,80 кв.м, житловою площею 32,60 кв. м з надвірними будівлями, та на земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221981001:01:012:0037 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований цей житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач та відповідач із 16.09.2011 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2016. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу подружжя придбало нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці 0,25 га, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.06.2012, посвідченого державним нотаріусом Згурівської районної державної контори Київської області та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 1778. Відповідно до п. 18 даного договору купівля будинку здійснена за згодою позивача з оформленням на ім'я відповідача - ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, вважає, що придбане подружжям нерухоме майно у період шлюбу є спільним майном позивача та відповідача, тому є доцільним його поділити в рівних частках між ними.
Крім того, зазначає, що понесені позивачем судові витрати становлять: 2254,20 грн - судовий збір; 10000,00 грн - витрати на правову допомогу, понесенні інших витрат не очікується.
Ухвалою Згурівського районного суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, сторонам визначено строки для подання заяв по суті справи.
16 серпня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові у повному обсязі. На підтвердження своєї позиції зазначає, що 16.09.2011 між нею та позивачем був укладений шлюб. Рішенням Згурівського районного суду від 19.12.2016 шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час розірвання шлюбу будь-яких спорів, в тому числі, поділу майна, у них не було. Щодо придбання за час шлюбу спірного нерухомого майна зазначає, що дійсно 12.06.2012 нотаріально було посвідчено договір купівлі-продажу такого майна. В той же час, задовго до нотаріального посвідчення договору, вона передала продавцю 13.09.2011 готівку в сумі 40000,00 грн, саме за купівлю в нього спірного житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується розпискою. Дані кошти були її особистою приватною власністю. Саме таку суму коштів вона отримала в якості авансу від покупця належного їй житлового будинку по АДРЕСА_2 . Решту коштів у сумі 20000,00 грн, як остаточну оплату за продаж її будинку в с. Макіївка, вона отримала від покупця 10.10.2011, тому позивач не міг бути співвласником цих коштів. Вважає, що позивач не навів жодного факту та не надав жодного доказу про порушення його права на спірний житловий будинок. З часу придбання нею цього будинку і по даний час позивач жодного разу не сплачував комунальні послуги, не приймав участі у проведенні поточного ремонту, не цікавився взагалі своїм правом. Тому вважає, що позивач пропустив своє право на звернення до суду у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Одночасно з відзивом на позов відповідач подала до суду заяву про застосування строків позовної даності, аргументуючи її тим, що саме із дати прийняття судового рішення у справі про розірвання шлюбу - 19.12.2016, почав спливати термін позовної давності щодо будь-яких майнових претензій ОСОБА_4 до неї. Такий строк позивач пропустив без поважних причин, оскільки ще при розірванні шлюбу йому було відомо про наявність житлового будинку, який набутий в період шлюбу. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
23 серпня 2023 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється із дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. З дати набрання законної сили рішення Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2016 про розірвання шлюбу, а саме з 20.01.2017 по червень 2023 року спору між позивачем та відповідачем щодо спільної сумісної власності - спірних житлового будинку і земельної ділянки, не виникало. Доказів зворотнього відповідачем не надано. Спір між колишнім подружжям виник у червні 2023 року. Пред'явлення позивачем позову про поділ майна викликаний потребою у реалізації права позивача на розпорядження своєю часткою у спільній сумісній власності шляхом укладення договору з відповідачем про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно відповідно до ч. 1 ст. 190 СК України. У відзиві відповідач зазначила, що житловий будинок був придбаний нею за особисті кошти. Надає розписку про передачу 13.09.2011 грошей за будинок продавцю у розмірі 40000,00 грн, при цьому з невідомих причин договір купівлі-продажу не укладається. На підтвердження походження цих грошей відповідач надає копію рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2012 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, в мотивувальній частині якого зазначено, що ОСОБА_2 отримала кошти за будинок в розмірі 20000,00 грн саме 10.10.2011 (вже перебуваючи у шлюбі з позивачем). Про отриману суму авансу в розмірі 40000,00 грн в рішенні суду не йдеться, доказів зворотнього відповідачем не надано. В той же час відповідач зазначає, що гроші в розмірі 20000,00 грн вона передала як остаточну за придбаний будинок по АДРЕСА_1 . Зазначені твердження повністю спростовуються умовами договору. Відповідно до п. 4 цього договору відчуження будинку проводиться за 32000,00 грн, розрахунок сторони провели готівкою під час підписання тексту договору (про жодні попередні передачі завдатків, авансів тощо в тесті договору не йдеться). Відповідно до п. 18 зазначеного договору купівля будинку здійснена за згодою ОСОБА_4 з оформленням на ім'я ОСОБА_2 . Зазначене підтверджує, що вказаний правочин був укладений в інтересах сім'ї, а тому згідно з ч. 3 ст. 61 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Презумція спільної сумісної власності на житловий будинок відповідачем не спростована.
04 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подала заперечення відповідно до ст. 180 ЦПК України, в яких зазначає, що всі позовні вимоги позивача вона не визнає повністю. На підтвердження своїх заперечень зазначає, що позивач та його представник у змісті відповіді на її відзив не навели жодного факту та не надали жодного доказу про порушення права позивача на спірний житловий будинок, як і не надали ніяких заперечень та будь-яких доказів, що житловий будинок і земельна ділянка були придбані за її особисті кошти, а не за спільні кошти подружжя. Позивач шантажує її. Шляхом вчинення фізичного і морального насильства над нею позивач ОСОБА_4 після розірвання шлюбу забрав спільно придбаний легковий автомобіль, іншу побутову техніку та майно, придбане саме під час шлюбу за спільні кошти подружжя, про що є відповідні рішення Згурівського районного суду про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності, так і неодноразові реагування співробітників поліції по заявах ОСОБА_2 по захисту її та сина від протиправних дій по відношенню до неї з боку ОСОБА_4 .
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 17.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справ до розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. Представник відповідача подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.
Попередньо, у підготовчому засіданні представник відповідача та відповідач проти задоволення позову заперечували.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що 16 вересня 2011 року виконавчим комітетом Великокрупільської сільської ради Згурівського району Київської області між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) зареєстровано шлюб, актовий запис № 1 (а.с. 43 - копія свідоцтва про шлюб).
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2016 у справі № 365/650/16-ц, номер провадження 2/365/413/16, яке набрало законної сили 10 січня 2017 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 21-22, 47 - копія рішення).
Сторони мають спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вони зазначають у своїх письмових заявах по суті справи.
Син зареєстрований та проживає з матір'ю - ОСОБА_2 , у спірному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48 - довідка).
12 червня 2012 року (у період шлюбу) між відповідачем ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (покупець) та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений 12.06.2012 державним нотаріусом Згурівської районної державної нотаріальної контори Київської області Саркісян О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1778.
За умовами п. 1 цього договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_2 прийняла від продавця придатний для використання за призначенням житловий будинок під літерою «А-1», з надвірними будівлями: прибудова під літерою «а», сарай під літерою «Б», убиральня під літерою «В», ганок під цифрою «1», огорожа під цифрою «2», хвіртка під цифрою «3», огорожа під цифрою «4», огорожа під цифрою «5», і зобов'язується сплатити за нього встановлену в договорі грошову суму. Житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований цей житловий будинок з надвірними будівлями, приватизована, кадастровий номер земельної ділянки 3221981001:01:012:0037 і відчужується одночасно з цим будинком цьому ж набувачу.
Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу будинок, що відчужується за договором, дерев'яний, побудований в 1971 році, має житлову площу 32,60 кв.м, загальна площа 42,80 кв.м.
У п. 4 договору купівлі-продажу зазначено, що відчуження будинку проводиться за 32000,00 грн. Розрахунок за договором сторони провели готівкою під час після підписання ними тексту цього договору.
У п. 18 договору купівлі-продажу вказано, «ПОКУПЕЦЬ повідомляє ПРОДАВЦЯ про той факт, що вона купує будинок за згодою чоловіка - ОСОБА_4 , справжність підпису якого на заяві засвідчена Саркісян О.М. державним нотаріусом Згурівської районної державної нотаріальної контори 09.06.2012 за реєстром № 1748» (а.с. 12-14 - копія договору).
Відповідно до звіту № 230630-007 про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221981001:01:012:0037, за адресою: АДРЕСА_1 , вартість земельної ділянки (без урахування ПДВ) станом на 30.06.2023 - 142500,00 грн (а.с. 25-26 - копія звіту).
Згідно з експертним висновком до звіту № 300623-001 ринкова (оціночна) вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 30.06.2023 може скласти (в тому числі ПДВ) 82920,00 грн (а.с. 12).
Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що спірне нерухоме майно набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто від продажу належного їй будинку в АДРЕСА_2 .
На підтвердження цього надала оригінал розписки від 13.09.2011, в якій зазначено, що ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , отримав гроші в сумі 40000,00 грн за будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який йому належить, від ОСОБА_8 . Залишкову суму в розмірі 25000,00 грн ОСОБА_8 зобов'язується йому повернути до 03.03.2012. Претензій до гр. ОСОБА_8 він не має. У розписці містяться підписи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (а.с. 44 - розписка).
Крім того, надає розписку ОСОБА_7 від 27.03.2012, в якій він зазначає, що отримав кошти за продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_2 в сумі 65000,00 грн. Претензій до неї не має (а.с. 91 - розписка).
На підтвердження джерела походження коштів додає копію рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2012 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 в якому судом встановлено, що 10 жовтня 2011 року між сторонами був укладений письмовий договір, згідно якого сторони домовились по всіх істотних умовах щодо продажу будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та приватизовану земельну ділянку площею 0,5797 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_10 передав кошти відповідачу ОСОБА_2 в сумі 20000,00 грн, а відповідачка отримала їх та передала позивачу всі документи на будинок та земельну ділянку в користування. Рішення набрало законної сили 21.02.2012 (а.с. 45-46 - копія рішення).
Відповідач стверджує, що кошти, передані продавцю спірного майна ОСОБА_11 за розпискою, одержані нею від покупця її будинку в с. Макіївка в якості авансу, проте жодних доказів передачі цих коштів ОСОБА_10 їй, та, що вони були передані їй до 13.09.2011 вона не надала. Так само, як і не довела, що отримані нею 10.10.2011 кошти у розмірі 20000,00 грн були використані нею саме для придбання спірного нерухомого майна.
Інформація про передачу грошових коштів за продаж спірного будинку за розписками спростовується умовами договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.06.2012 (який укладений значно пізніше тих обставин, на які посилається відповідач), з якого вбачається, що спірне нерухоме майно було придбане відповідачем під час шлюбу за згодою позивача, ціна продажу майна - 32000,00 грн, яка, за умовами договору, була сплачена під час підписання договору між покупцем та продавцем.
Жодних доказів того, що 32000,00 грн, які за умовами договору були передані готівкою продавцю під час укладення договору купівлі-продажу, тобто в присутності нотаріуса, який посвідчив договір, були її особистою приватною власністю, відповідач не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1, 6, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя (ч. 1 ст. 36 СК України).
У ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Пленум Верховного Суду України у п. 23, 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Не належить до спільної сумісної власності майно, що є особистою приватною власністю одного з подружжя, зокрема, майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто (ст. 57 СК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у цивільній справі № 372/504/17 виклала правовий висновок та зазначила, що аналіз норм ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ході судового розгляду судом встановлено, що 12.06.2012, під час шлюбу, за згодою чоловіка - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу житлового будинку, за яким набула права власності на житловий будинок загальною площею 42,80 кв.м, житловою площею 32,60 кв.м, з надвірними будівлями, та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221981001:01:012:0037, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований цей житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо майна придбаного за час шлюбу діє презумпція спільності права власності подружжя. Відповідач заперечувала, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, проте не надала суду належних та допустимих доказів того, що спірне нерухоме майно придбане за її особисті кошти.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
В силу норм ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що чоловік та дружина після розірвання шлюбу не втрачають права власності на майно, що є їх спільною сумісною власністю. Колишнє подружжя у будь-який час може розділити дане майно добровільно за взаємною згодою чи звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна у випадку наявності між ними спору, або ж таке майно може існувати в статусі спільного сумісного майна до смерті когось із колишнього подружжя та увійти до складу спадщини після його/її смерті.
Питання застосування строку позовної давності у відносинах щодо спільного сумісного майна подружжя постає у випадку, коли один з колишнього подружжя порушує права іншого співвласника.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).
Позивач зазначає, що у період з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу між сторонами - 10.01.2017, і по червень 2023 року спору між ним та відповідачкою щодо спірного нерухомого майна не було. Жодних доказів на підтвердження зворотнього відповідач ОСОБА_2 не надала.
Більше того, з письмових заяв по суті справи вбачається, що причиною, яка спонукала позивача звернутись до суду з цим позовом було не порушення його прав на володіння, користування чи розпорядження майном, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а те, що між ним та відповідачем виник спір щодо сплати аліментів на утримання спільного сина - ОСОБА_12 .
Тобто, за таких обставин перебіг позовної давності не розпочався, а позивач, звернувшись до суду, лише скористався своїм правом на поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою до органу опіки та піклування з питань надання дозволу на припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, оскільки дане питання не належить до предмета доказування у цій справі.
З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності щодо даного спору.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
В частині розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2254,20 грн (а.с. 28 - квитанція).
На підставі договору № 81 про надання правової допомоги від 10.07.2023 адвокат Саєнко О.М. надав ОСОБА_4 правову допомогу, а саме: надав професійну правову допомогу, яка полягала у наданні консультації, аналізі документів, зборі доказів, підготовці процесуальних документів до суду, подання позовної заяви до суду через ЄСІТС «Електронний суд», а також участь у судових засіданнях. Вартість послуг складає 10000,00 грн та повністю оплачена позивачем ОСОБА_4 (а.с. 15-16 - копія договору, а.с. 19 - копія додатку № 1 до договору, а.с. 20 - копія прибуткового касового ордера №69 від 14.07.2023).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Сторона відповідача не надала заперечень щодо заявленого розміру судових витрат.
Враховуючи ціну позову та значення справи для позивача, складність справи, обсяг наданих послуг та час затрачений адвокатом на надання послуг (підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, участь у трьох судових засіданнях), суд вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу таким, що відповідає принципу співмірності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
З огляду на вищезазначене суд вбачає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2254,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 372 ЦК України, ст. 7, 60, 61, 68, 69, 70, 72 СК України, ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити.
Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , у порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 житлового будинку загальною площею 42,80 кв.м, житловою площею 32,60 кв.м, з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , у порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221981001:01:012:0037, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) гривні 20 копійок.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду або через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене 22 грудня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддя Л.М. Кучерява