"25" грудня 2023 р. Справа № 363/7121/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріал, який надійшов з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
20.11.2023 року о 16 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, ОСОБА_1 вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру - висловлювалася на адресу потерпілого нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психологічному здоров'ю, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Жодних заяв, клопотань, в тому числі і про необхідність відкладення розгляду вказаного матеріалу від неї до суду не надходило.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» від 14.10.2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження. Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
Статтею 7 КУАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Статтею 21 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №934380 від 20.11.2023 року, рапортом ст. інспектора - чергового Вишгородського РУП, заявою та поясненнями ОСОБА_2 , поясненнями ОСОБА_3 , терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 20.11.2023 року, копією паспорта особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рапортом ПОГ СВГ ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції В. Одінцова та рапортом поліцейського ВРПП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ст. лейтенанта поліції С. Союко з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від дачі пояснень згідно ст. 63 Конституції України та від проставлення підписів в протоколі.
Досліджені під час судового розгляду справи та перевірені вищенаведені письмові докази є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП і свідчать про вчинення 20.11.2023 року ОСОБА_1 домашнього насильства.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Таким чином, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд, давши належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховуючи дані про особу, відсутність у справі відомостей про притягнення особи протягом року до адміністративної відповідальності за таке саме правопорушення, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2 ч. 1, 268, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.
Суддя О.П. Дьоміна