25.12.2023 Справа № 363/5056/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв'язку з несплатою аліментів,
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв'язку та за підписом представника позивача - адвоката Вотінцева Є.Г., надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 45481, 56 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року було розірвано. Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 березня 2014 року до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до розрахунку заступника начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області загальний розмір заборгованості станом на
01 серпня 2023 року становить 90990,50 грн. Позивач зазначає, що відповідач наразі є працездатною особою, має непогані доходи, які витрачає тільки на себе та умисно не сплачує аліменти. За розрахунком позивача, сума неустойки (пені) за несплату аліментів за останні п'ять платежів, а саме за період вересень 2018 рік - січень 2019 рік складає 226330,65 грн, однак, оскільки сума заборгованості по сплаті аліментів становить
90990,50 грн, а також те, що відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» до відповідача застосовано штраф у розмірі 45508,94 грн, зважаючи на положення частини першої статті 196 СК України, якою обмежено розмір пені до розміру заборгованості, розмір пені за невиконання аліментних зобов'язань, який підлягає стягненню з відповідача, становить 45481 грн. 56 коп. (90990,50 (сума пені в розмірі заборгованості) - 45508,94 (штраф передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позивачу (представнику позивача) було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками було надіслано на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 , а також на адресу фактичного місця проживання:
АДРЕСА_2 . Судова кореспонденція, надіслана відповідачу повернулася до суду без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» - за адресою зареєстрованого місця проживання, та з причин «за закінченням терміну зберігання» - за адресою фактичного місця проживання.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, про що зазначено у постанові Верховного суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
Також, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Так, згідно з частиною 2 статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року у справі №363/969/14-ц стягнуто щомісячно на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Бородянка, Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , офіційно не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 4 березня 2014 року до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).
Згідно інформації про виконавче провадження №43410506, виконавчий лист №363/969/14-ц, виданий Вишгородським районним судом Київської області 16 травня
2014 року надійшов до Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) 20 травня 2014 року (а.с. 7-15, 16).
22 травня 2014 року головним державним виконавцем Матвієнко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та під час здійснення якого, державним виконавцем вчинялися дії з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, зокрема, винесено постанову, якою звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 .
У подальшому, встановивши, що у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку за 23.02.2018 перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець встановив: тимчасове обмеження, щодо ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, а також у праві керування транспортними засобам, у праві полювання, до сплати заборгованості з сплати аліментів в повному обсязі за виконавчим листом №363/969/14-ц, виданим 16.05.2014 Вишгородським районним судом Київської області. Крім цього, 24 квітня 2019 року, за наявності у боржника заборгованості понад 3 роки, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у сумі 45508,94 грн.
24 липня 2023 року, для забезпечення фактичного виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - сума звернення стягнення 75508,94 грн, а 04 вересня 2023 року - винесено постанову про арешт майна боржника - сума звернення стягнення 145804,49 грн.
Як убачається із Довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з виконання виконавчого листа №363/969/14-ц, складеної 11 серпня 2023 року заступником начальника Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), відповідач жодного разу аліменти не сплачував, у зв'язку з чим станом на 01 серпня
2023 року за період з 04 березня 2014 року до 28 січня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 90990,50 грн. Також наявна заборгованість з сплати штрафу на користь стягувача у розмірі 45508,94 грн. (а.с. 5-6).
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною третьою статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
У відповідності до частини четвертої статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Як уже зазначалося, відповідач у справі ОСОБА_2 на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року мав сплачувати на користь позивача у справі аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 4 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття - до
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд визнає достовірними відомості щодо наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, які наведені у розрахунку заборгованості державним, а також відсутність будь-якої сплати щодо аліментів протягом вказаного періоду.
Відповідно до частини десятої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Частинами першою та другою статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму ( постанова Великої Палати Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 листопада 2022 року в справі №754/4461/21 (провадження № 61-5660св22)
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На думку суду, вина у невиплаті або несвоєчасній виплаті аліментів за рішенням суду може мати місце тоді, коли особа не сплачує аліменти умисно, хоча має можливість їх сплачувати, або ж коли особа не сплачує аліменти внаслідок своєї недбалості, недисциплінованості, відсутності бажання працевлаштуватися, невжиття заходів для отримання доходу, який дозволяє сплачувати аліменти. В будь-якому випадку, винна поведінка особи у невиплаті аліментів за рішенням суду може наступати не раніше дня ухвалення такого рішення, якщо воно звернуте до негайного виконання.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
Зі змісту рішення суду про стягнення аліментів вбачається, що розгляд справи відбувся у відсутності відповідача. З позовом про зменшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною матеріального та сімейного становища відповідач не звертався і жодних доказів, які б свідчили про відсутність його вини у виникненні заборгованості, не надав.
Незалежних від відповідача обставин, у результаті яких виникла дана заборгованість, судом не встановлено.
Відтак, позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у заявленому розмірі, враховуючи, що розрахунок неустойки (пені) за останні п'ять платежів уже перевищує суму заборгованості за несплату аліментів, оскільки, у даному випадку, загальний розмір пені за несплату аліментів відповідачем за у період з квітня 2014 року до січня 2019 року буде значно перевищувати суму заборгованості зі сплати аліментів і, відповідно, сума пені перевищуватиме 100 відсотків від суми заборгованості - 90990,50 грн.
Водночас, відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Так, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вважав необхідним зменшити загальний розмір пені за невиконання аліментних зобов'язань до суми заборгованості зі сплати аліментів, з урахуванням положень частини першої статті 196 СК України та
статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності постанови державного виконавця про накладення штрафу у сумі 45508,94 грн. Відтак, немає необхідності наводити детальні розрахунки заборгованості.
Зважаючи на викладене, суд вбачає підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення сплати аліментів у вигляді встановленої законом неустойки (пені), у розмірі, визначеному позивачем, який судом приймається.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що стягнення пені спрямоване на підвищення захисту майнових прав дітей та те, що заборгованість по аліментним зобов'язанням виникла саме з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 45481, 56 грн.
З урахування звільнення позивача від сплати судового збору при звернені до суду із відповідним позовом, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 107, 60 грн.
Керуючись статтями 7, 155, 180, 194-196 СК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 18, 19, 76-89, 128, 133, 134, 137, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв'язку з несплатою аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом №363/969/14-ц у розмірі 45481 (сорок п'ять тисяч чотириста вісімдесят одну) гривню
56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ,адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.П. Лукач