25.12.2023 Справа № 363/5090/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2023 року, засобами поштового зв'язку та за підписом представника позивача - Лазепка В.І., до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 01 липня 2021 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та
ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №1606357 в електронній формі, та за умовами якого, ТОВ «ВЕЛЛФІН» (позикодавець) надає позичальнику (відповідачу) грошові кошти в позику в сумі 10400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит надано на 3 календарні місця, з терміном остаточного повернення - 01 жовтня 2021 року. Позивач, виконавши свої зобов'язання за Договором, перерахував на картковий рахунок відповідача суму позики у розмірі
10400, 00 грн всі зобов'язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором. У свою чергу, відповідач отримані кошти в передбачені строки не повернула, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за Договором зі сплати основного боргу у розмірі 10400, 00 грн та 20800,00 грн - заборгованість по відсотках, які позивач просить стягнути з відповідача у загальному розмірі 31200,00 гривень, звернувшись до суду з цим позовом.
Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 11 вересня 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Також, як убачається із відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на запит суду, здійсненого в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 22 квітня 2022 року змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Позивачу (представнику позивача) було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками було надіслано на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 . Крім цього, копію ухвали суду про відкриття провадження відповідачу було надіслано на її електронну адресу, зазначену у позовній заяві позивачем та відповідачем у Заявці в особистому кабінеті. Згідно довідки, яка міститься у матеріалах справи, вказаний документ доставлено до скриньки відповідача 02.10.2023 о 17:23:02. Судова кореспонденція надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку повернулась на адресу суду без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою». Встановивши, що на конверті, який повернувся до суду без вручення адресату, прізвище відповідача було зазначено « ОСОБА_4 », 23 жовтня 2023 року судом повторно надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, зазначивши прізвище адресата « ОСОБА_3 », проте цей конверт також повернувся до суду без вручення з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, про що зазначено у постанові Верховного суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
Також, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Так, згідно з частиною 2 статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ «ВЕЛФІН» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа, код 39952398 та є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 27 жовтня 2015 року (а.с. 6, 7).
Порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» регламентовано Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, затвердженими наказом ТОВ «ВЕЛЛФІН» №60 від 30 грудня 2020 року, які розміщуються на офіційному веб - сайті Позивача
https://creditup.com.ua (надалі - Правила) (а.с. 8-14).
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на Сайті Товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення Заявки на Сайті Товариства шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Відповідно до пункту 4.8 Правил, підтвердженням згоди Заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариством Заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.
Згідно із пунктом 4.9 Правил, дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої Заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі Особистого кабінету, Заявником точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму Заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк використавши засоби CMC-повідомлень, засоби телефонного зв'язку, тощо.
Відповідно до пункту 4.10 Правил, відповідність зазначеної суми, підтверджує належність рахунку для перерахування позики Заявнику, та підтверджує згоду Заявника на отримання позики.
Згідно із пунктом 6.2 Правил, у разі прийняття позитивного рішення Товариство інформує Заявника шляхом відправлення СМС - повідомлення на телефонний номер зазначений в Заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в Особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в Заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню Заявник отримує електронну копію договору позики.
У разі отримання Договору про споживчий кредит засобами електронного зв'язку, Заявник укладає Договір про споживчий кредит з товариством в Особистому кабінеті (пункт 6.3 Правил).
Згідно із пунктами 6.9-6.11 Правил, Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі про споживчий кредит на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в Заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання Договору про споживчий кредит Сторонами. Датою укладання Договору про споживчий кредит між Товариством і Позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
Відповідач, у порядку, встановленому пунктами 4.1,4.2. Правил, оформила Заявку для отримання позики в розмірі 10400,00 грн., шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки Відповідача з офіційного веб - сайту Позивача (а.с. 33-38).
Заявка для отримання позики містить всі ідентифікуючі дані щодо Позичальника, а також фото останньої.
На підставі заповненої відповідачем заявки між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_2 01 липня 2021 року було укладено Договір про споживчий кредит №1606357 в електронній формі (а.с. 15-22).
Згідно із пунктом 3.1 Договору про споживчий кредит, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 10400, 00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти та/або інші платежі кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах.
Згідно із пунктом 4.2 Договору, кредит надається на строк 3 календарних місяці з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 1 жовтня 2021 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору. Строк дії договору починається з моменту його укладання сторонами.
Днем надання кредиту вважається день здійснення переказу грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця на банківський рахунок позичальника за реквізитами банківської платіжної карти, зазначених при заповненні заявки на офіційному сайті кредитодавця, та яка використовується позичальником для здійснення операцій по цьому рахунку (пункт 4.3. Договору).
Позивачем, у порядку встановленому Договором про споживчий кредит, через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики, що зазначена в Договорі про споживчий кредит, що підтверджується повідомленням №30/09 від 05.09.2023 ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів (а.с. 32).
Таким чином, реєстрація Відповідача на сайті Позивача, подання Відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження Позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що Відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір про споживчий кредит було укладено та підписано в електронній формі, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення електронного договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із частиною четвертою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно частини 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено судом, сторони досягли згоди, що повернення кредитних коштів та сплата процентів за їх користуванням здійснюватиметься у відповідності до графіку платежів, що є невід'ємною частиною Договору (додаток №1 до Договору).
ТОВ «ВЕЛЛФІН» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість.
Позивач, реалізував своє право на стягнення заборгованості шляхом пред'явлення позову до суду.
Відповідачем не надано до суду заперечень проти позову та доказів на спростування доводів позивача.
Беручи до уваги матеріали справи, які містять належні докази на підтвердження факту надання відповідачу позики за Договором про споживчий кредит №1606357 від 01.07.2021, укладеним у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства, вимога про стягнення основного боргу (суми по договору) у розмірі 10400,00 грн. є законною та обґрунтованою.
Щодо нарахування відсотків судом встановлено таке.
Згідно із пунктом 4.4. Договору про споживчий кредит, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю відповідну плату (проценти) в розмірі:
процента(-ів) річних з дня надання Кредиту по 01.07.2021 року включно;
474.5 процента(-ів) річних, починаючи з календарного дня, наступного за днем припинення періоду дії процентної ставки, встановленої відповідно до частини другої даного пункту Договору, до терміну остаточного повернення Кредиту, визначеного цим Договором.
Зазначені в цьому пункті Договору процентні ставки є фіксованими та застосовуються у відповідний період дії Договору. Розмір фіксованої процентної ставки , встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що проценти нараховуються кредитодавцем за методом фактфакт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного цим Договором.
Згідно із пунктом 5.1 Договору, позичальник здійснює повернення (погашення) суми кредиту один раз на місяць частинами згідно графіку, сплачує проценти, нараховані на залишок Основної суми боргу за Кредитом, комісійні винагороди (у разі їх встановлення за цим Договором) щомісячно до 01 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 01.08.2021 року, шляхом внесення коштів на банківський рахунок Кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору.
Останній платіж в рахунок повернення Кредиту, процентів, комісійних винагород Позичальник зобов'язується здійснити не пізніше дати (терміну) остаточного повернення Кредиту, визначеної цим Договором.
Як зазначено у пункту 4.8 Договору про споживчий кредит, розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, зазначаються у графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1 до Договору).
Так, згідно додатку №1 до Договору - Графік платежів, повернення позики здійснюється позичальником: 01.08.2021 в сумі 7657,87 грн., з яких 3466,67 грн. - сума кредиту за договором, 4191,20 грн - проценти за користування кредитом; 01.09.2021 в сумі 6260,80 грн., з яких 3466,67 грн. - сума кредиту за договором, 2794,13 грн - проценти за користування кредитом; 01.10.2021 в сумі 4818,67 грн., з яких 3466,67 грн. - сума кредиту за договором, 1352 грн - проценти за користування кредитом.
Згідно із пунктом 5.6 Договору, позичальник зобов'язується сплатити кредит та проценти за користування кредитними коштами не пізніше строку, визначеного у Договорі та додатках до нього і Графіком платежів.
Вказані зобов'язання щодо повернення суми позики та процентів відповідачем належним чином не виконані, оскільки, як вбачається з наданого ТОВ «ВЕЛЛФІН» розрахунку, станом на 04 вересня 2023 року за Договором позики №1606357 від 01.07.2021, ОСОБА_2 , наявна заборгованість у сумі 31200 грн., з яких: 10400,00грн. - основний борг; 20800,00 грн. - заборгованість по відсоткам.
При цьому з вказаного розрахунку встановлено, що відповідачем 27 серпня
2021 року сплачено 2000,00 гривень, а 31 серпня 2021 року - 300,00 гривень та 4 вересня 2021 року - 500,00 гривень, які було зараховано у рахунок погашення процентів. Станом на дату погашення кредиту - 01.10.2021 заборгованість відповідача становить:
10400,00 гривень - основний борг та 9638,40 гривень - залишок по відсотках. Надалі, після 01 жовтня 2021 року позивачем нараховувалися відсотки до 24 грудня 2021 року та їх розмір, поза терміном кредитування, становить - 20800,00 гривень.
Так, за положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
А відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти по кредиту припиняються.
Оскільки в договорі сторонами узгоджено термін дії кредитного договору до
01 жовтня 2021 року, то нарахування процентів після цієї дати є безпідставними.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог та підстав, вважає що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 15937,33 грн., з яких: 10400 грн. - сума кредиту, 5537,33 гривень - заборгованість за відсотками, оскільки, як прямо зазначено у графіку платежів, та це погоджено сторонами Договору, розмір відсотків становить 8337,33 грн., а також, суд враховує, що відповідачем до закінчення строку дії Договору було здійснено сплату коштів у розмірі 2800,00 гривень, які згідно розрахунку заборгованості було зараховано на погашення відсотків.
За таких обставин, позов ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивач, звертаючись до суду з позовом, сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн (а.с. 5).
Оскільки позов ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_5 задоволено частково, суд вважає, що витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно щодо задоволеного розміру позовних вимог з відповідача у розмірі 1371,02 грн (15937,33 (розмір задоволених позовних вимог) х 2684,00 (розмір сплаченого судового збору) : 31200 (розмір заявлених вимог).
Керуючись статтями 11, 207, 509, 513, 514, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 615, 625-629, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 128, 133, 134, 137, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1606357 від 01 липня 2021 року у розмірі 15937,33 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) гривень 33 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1371 (одна тисяча триста сімдесят одна) гривню 02 копійки.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, рахунок:IBAN- НОМЕР_1 в АТ «СЕНС-БАНК», МФО:300346, адреса: м. Київ, вул.. Героїв Севастополя, 48;
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_2 .
Суддя О.П. Лукач