Справа № 358/2001/23 Провадження № 2/358/787/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля,
ВСТАНОВИВ:
18 грудня 2023 року на адресу Богуславського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шапошник Євгеній Васильович до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки «BMW 116 I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску у розмірі 142 415 (сто сорок дві тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень.
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 175-177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивач у позовній заяві вказує про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.12.2020, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданим 12.12.2020 Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який 09.05.2023 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого того ж дня Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано автомобіль марки «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_3 , 2009 року випуску, який з 28.03.2023 був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією оформлену листом територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області Головного сервісного центру МВС за № 31/10/3242-1234 від 25.10.2023.
Враховуючи, що автомобіль «BMW 116 І», державний номерний знак НОМЕР_3 , 2009 року випуску був придбаний у період шлюбу, тому позивач вважає, що транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя 1/2 частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.
В той же час зазначений автомобіль залишився у користуванні відповідачки, доступ до якого у позивача відсутній, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини такого майна, що відповідає позиції Верховного суду викладеної у постанові від 05.10.2020 по справі №537/78/19, а саме у розмірі 142 415 (сто сорок дві тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень, тобто 1/2 частки вартості транспортного засобу.
Такі вимоги позивача є суперечливими та не відповідають способам захисту, передбаченим законом щодо рівності часток у праві спільної сумісної власності, адже вимоги позивача зводяться до того, що позивач має бажання отримати лише грошову компенсацію вартості 1/2 частки вартості автомобіля.
Натомість способом захисту цивільного права позивача щодо отримання грошової компенсації може бути лише після поділу спільної сумісної власності або після визнання за кожним із подружжя по 1/2 частині права власності на автомобіль, або залишення автомобіля у власності відповідача та стягнення з останнього на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини цього майна чи навпаки.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не заявлено вимоги: про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя; визнання за позивачем права власності на 1/2 частку автомобіля, а лише заявлено про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля.
Правовідносини, в яких позивач просить стягнути грошову компенсацію вартості майна, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України.
Так, в ст. 364 ЦК України зазначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. (ч. 1, 2).
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. (ч. 3, 4).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову
компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася
її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість
своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із
позовом на підставі статті 364 ЦК України
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 09 червня
2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20).
Частиною 5 ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до актуальної позиції Верховного Суду, належність майна до спільної власності подружжя визначається не тільки за фактом придбання його під час шлюбу, але й за спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визначаючи право спільної сумісної власності, суд встановлює як факт набуття майна під час шлюбу, так і те, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Таким чином, головними критеріями поділу майна будуть час його набуття та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя таке майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. (постанова Верховного Суду від 24 січня 2020 р. у справі №546/912/16-ц.
Так, позивачем зазначено, що спірне майно придбане в шлюбі, але не зазначено за чиї кошти, а саме, чи за спільні кошти подружжя, чи за особисті кошти когось одного з подружжя, чи за кошти третіх осіб, та не зазначає чим вказане підтверджується та не долучає доказів, хоча позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Статтею 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставин позивачу слід надати термін на усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів від дня отримання копії цієї ухвали.
Для усунення виявленого недоліку змісту позовної заяви, позивач у продовж встановленого судом строку, має надати суду виправлену позовну заяву в частині визначення способу захисту цивільного права та її копію (для відповідача).
Роз'яснюю позивачу, що у разі якщо його бажання щодо поділу майна спрямоване на отримання права власності на частину автомобіля, то вірним способом захисту є визнання за кожним із подружжя права власності на транспортний засіб у відповідних частках.
У тому разі якщо метою позивача є отримання від відповідача компенсації вартості частки автомобіля, то позовні вимоги відповідно складатимуться із залишення у власності відповідача всієї цілої частки автомобіля або визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль та стягнення на користь позивача компенсації вартості частки автомобіля у праві спільної власності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 187, 257, 353-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Попередити про те, що в разі не усунення недоліків позовної заяви в установлений строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя К. С. Романенко