КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року місто Київ №320/37942/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс»
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
проскасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністартивного суду звернулось Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №345645 (далі - оскаржувана постанова).
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що АТ «Укргазвидобування» здійснювало внутрішє перевезення вантажу, а тому в останнього не було обов'язку по встановленню та експлуатації тахографу, як і не було обов'язку по його перевірці та адаптації. Крім того, позивач зауважив, що він не є суб'єктом господарювання, який проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами, у зв'язку з чим дія Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 №385, не поширюється на нього. Також, позивач відзначив, що у Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207, відсутня вимога щодо надання документів про повірку чи адаптацію тахографа, а також зазначено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.
Згідно конверту, долученого до матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду у травні 2023 року. За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/37942/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, зазначивши, що при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що транспортний засіб обладнано цифровим тахографом, що було зафіксовано під час перевірки в Акті №251381 та, станом на момент перевірки, документи, визначені статтею 48 Закону №2344-ІІІ, відсутні, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та роздруківка даних роботи цифрового тахографу.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
На підставі направлення на перевірку від 23.09.2022 №008164 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області проводилась рейдова перевірка (перевірка на дорозі), зокрема, у Полтавській області (місце перевірки 14 км а/д 0-1719372 (пересувний пункт ГВК).
За результатами проведеної перевірки працінвиками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2022 №251387(далі - акт).
Відповідно до вказаного акту виявлено наступне порушення: під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, незабезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, картка водія в тахографі та роздруківка роботи тахографа за 28.09.2022. Т/з обладнано цифровим тахографом.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.01.2022 №345645 за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено рішення про стягнення з позивача адміністративного господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн., що передбачено абз.3.ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).
Відповідно до п.1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006(далі Порядок - №1567).
Відповідно до пп. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
За приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Як стверджує позивач, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не встановлено вимоги щодо наявності та надання документів про повірку чи адаптацію тахографа водієм особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Суд з такими твердженнями не погоджується, з огляду на на наступне.
Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010р. (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що пункт сервісу тахографів (далі - ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010р., визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.
Пунктом 3.3 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до п. 3.6 Інструкції: перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; cтроків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
З врахуванням вище викладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Під час розгляду справи представниками сторін не заперечувався факт обладнання вантажного автомобіля тахографом, про що також вказано в акті №251387 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2022.
Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, яка повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно посилання представника позивача на те, що відсутній обов'язок обладнувати транспортний засіб діючим тахографом, оскільки позивач не надавав послуг із перевезення вантажів, а перевозив вантаж для власних потреб власними засобами, суд зазначає наступне.
Суд вважає необґрунтованими такі твердження представника позивача, оскільки норми Положення №340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.
Окрім того, в контексті визначення позивача як суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах варто зазначити наступне.
З урахуванням змісту норм Закону №2344-ІІІ слідує висновок, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами (у тому числі визначення автомобільного перевізника у ст.1 Закону № 2344-III).
Зокрема, приписи ст.60 Закону № 2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності - автомобільного перевізника.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №363).
Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Отже, законом чітко визначено відмінність між особою, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.
Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.
Водночас суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.
Як вбачається з копії товарно-транспортної накладної від 28.09.2022 №801, вантаж, мсою 7,500 т. перевозився вантажним транспортним засобом Краз НОМЕР_1 , автомобільним перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем значиться Філія "УГ-Сервіс" АТ "Укргазвидобування".
Зазначена обставина вказує на те, що позивач у день проведення перевірки у розумінні вищезгаданих норм здійснював перевезення вантажу за власний кошт.
Наведе дозволяє суду прийти до висновку, що автомобільним перевізником у даному випадку був саме позивач.
Суд не погоджується з доводами позивача про неможливість визнання його перевізником у спірних правовідносинах, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність передумов для уникнення відповідальності у разі виявлення порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту як для позивача.
Крім того, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов'язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
З урахуванням вищезазначених приписів Положення № 340 транспортний засіб може бути не обладнаний тахографом, якщо його маса не перевищує 3,5 тонни.
Разом з тим, оскільки маса транспортного засобу позивача становить понад 3,5 тонни, він повинен бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки позивачем в порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" не надано протокол перевірки та адаптації тахографа.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийнятті оскаржуваної постанови, доводи позивача щодо неправомірності застосування штрафних санкцій є помилковими.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.забезпечувати безпеку дорожнього руху
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови від 15.11.2022 №345645 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Білоноженко М.А.