МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 р. № 400/14137/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача :Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, Служба судової охорони, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20 листопада 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період несення служби з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, а з 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період несення служби з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, а з 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Позов позивач обґрунтував тим, що відповідач всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за період проходження позивачем служби з 24.02.2022 по 20.01.2023 не виплачував йому щомісячну додаткової винагороду в розмірі 30000,00 гривень.
22.11.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Свою позицію він обґрунтував тим, що маючи затверджені кошториси на 2022 і 2023 роки щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, відповідач не мав право видавати наказ щодо витрачання затвердженого та не збільшеного у встановленому законодавством порядку кошторису без його відповідного збільшення Службою судової охорони (далі - ССО), яка ці кошти мала би отримати від Державної судової адміністрації України (далі - ДСА). Крім цього, посилаючись на статті 119, 121 Бюджетного кодексу України, статтю 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 210 Кримінального кодексу України, відповідач зазначив, що він не мав законних підстав для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
28.11.2023 через канцелярію суду надійшли пояснення ССО, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Аргументуючи свою позицію, ССО зазначила, що:
додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, до видів грошового забезпечення співробітників ССО не відноситься, а є складовою видатків на грошове забезпечення;
для видання наказу про виплату співробітникам ССО додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі ССО або її територіальних управлінь за фондом оплати праці співробітників відповідні кошти на її виплату, але такі кошти у кошторисах на 2022 і 2023 роки не були передбачені;
не маючи затверджений кошторис територіального управління на 2022 рік щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління на виплату винагороди, передбаченої Постановою № 168, керівник територіального управління не мав права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного у встановленому законодавством порядку кошторису без його відповідного збільшення центральним органом управління ССО, який ці кошти мав отримати від ДСА;
ССО ведеться відповідна робота щодо отримання з Державного бюджету України додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168;
позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
ДСА правом на подання пояснень, а позивач правом на подання відповіді на відзив не скористалися.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України і Службу судової охорони, а також витребувано у відповідача копію (витяг) з табелю обліку робочого часу позивача за лютий 2022 року - січень 2023 року.
22.11.2023 відповідач подав до суду заяву, в якій зазначив, що надати витребуваний доказ не видається можливим, так як жодним розпорядчим документом ССО для співробітників ССО не передбачено ведення цього виду документа.
Водночас 22.11.2023 відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України, у задоволенні якого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 відмовлено.
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки відповідача від 02.11.2023 № 98 позивач проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Миколаївській області з 12.05.2021, що також підтверджується службовим посвідченням позивача.
Згідно з довідкою про суми та складові нарахованого грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 31.01.2023 відповідач не виплачував позивачу за вказаний період додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168.
01.11.2023 позивач подав рапорт відповідачу про виплату йому за період його служби з 24.02.2022 по 31.01.2023 вищенаведеної додаткової винагороди.
У листі від 06.11.2023 № 45/06-497вих відповідач зазначив, що станом на 06.11.2023 накази про нарахування і виплату співробітникам територіального управління додаткової винагороди, визначеної пунктом 1 Постанови № 168, не видавались і не могли бути видані. Такі накази можуть видаватись після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиплати йому цієї додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони:
враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;
відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Оскільки позивач звернувся із адміністративним позовом 17.11.2023 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, з 24.02.2022 по 20.01.2023, тобто за період, коли діяв вищезазначений карантин, суд прийшов до висновку, що позивач дотримався строків звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Відтак суд відхилив твердження ССО про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду як таке, що не ґрунтується на нормах законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Правовий статус Служби судової охорони визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1621 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
Частиною першою статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова № 289) затверджено схему посадових окладів з посадами, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами, схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями та розміри надбавок за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Згідно з абзацом третім пункту 2 Постанови № 289 порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Відповідно до пункту 4 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384), грошове забезпечення співробітників ССО включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років (пункт 5 розділу І Порядку № 384).
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія (пункт 6 розділу І Порядку № 384).
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди та допомоги (пункт 7 розділу І Порядку № 384).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023 і від 06.11.2023 № 734/2023 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб та з 16.11.2023 строком на 90 діб.
Отже, воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022 до 14.02.2024.
Пунктом 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Тобто відповідно до пункту 1 Постанови № 168 відповідна додаткова винагорода виплачується у період дії воєнного стану щомісячно, а тому вона не відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення співробітників ССО.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
21.01.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою у першому реченні абзацу першого пункту Постанови № 168 слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено.
Відтак з 24.02.2022 по 20.01.1023 співробітникам ССО повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Особливості її виплати до набрання чинності 19.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (у редакції, чинній до 18.07.2022) ні Постановою № 168, ні Порядком № 384 не були встановлені.
У зв'язку з цим виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до 18.07.2022 повинна була здійснюватись у загальному порядку та умовах, встановлених для виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення співробітників ССО, оскільки зазначена додаткова винагорода є щомісячною.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 384 встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Відповідно до пункту 14 розділу І Порядку № 384 при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, у тому числі додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 (у редакції, чинній до 18.07.2022), виплачуються співробітникам ССО пропорційно відпрацьованому ними часу.
19.07.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», відповідно до якої внесено зміни, зокрема до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168, а саме: слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Отже, з 19.07.2022 абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 закріплено спеціальну норму про те, що відповідна винагорода виплачується пропорційно в розрахунку на місяць.
Аналіз спеціальної (абзац перший пункту 1 Постанови № 168) і загальної норми (пункт 14 розділу І Порядку № 384) свідчить про те, що ними однаковим чином регулюють порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, а саме, що вона виплачується співробітникам ССО пропорційно відпрацьованому ними часу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, а тому суд відхилив доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» для вирішення цього спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Як наслідок, за період проходження служби з 24.02.2022 по 18.07.2022 позивач повинен був отримати додаткову винагороду як співробітник ССО, який проходив служби у період дії воєнного стану пропорційно відпрацьованому часу за відповідні місяці, а тому позовні вимоги в частині нарахування і виплати позивачу вказаної винагороди з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі фіксованої суми 30000,00 грн за кожен місяць задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 (далі - Порядок № 396), додаткова винагорода виплачується в таких розмірах:
30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць;
10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць;
100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 цей наказ набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, Порядок № 396 застосовується до спірних правовідносин у період з 24.02.2022 до 31.10.2022 (до дня набрання чинності Порядком № 396) в частині, яка не погіршує становище позивача.
Суд встановив, що у період з 24.02.2022 по 20.01.2023 позивач проходив службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Миколаївській області, місцезнаходженням якого є місто Миколаїв Миколаївської області.
Згідно з підпунктом 2.6 пункту 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, Миколаївська міська територіальна громада, на території якої проходив службу позивач, з 26.02.2022 по 11.11.2022 відносилась до територій активних бойових дій, а з 11.11.2022 - до територій можливих бойових дій (підпункт 1.5 пункту 1 розділу І вищезазначеного Переліку).
Отже, позивач у період з 24.02.2022 по 11.11.2022 проходив службу в територіальному управління Служби судової охорони у Миколаївській області, яке знаходилось в районні проведення воєнних (бойових) дій, а з 11.11.2022 - можливих бойових дій.
Відтак позивач повинен був отримати додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, як співробітник ССО, який проходив службу у період дії воєнного стану:
в розмірі 30000,00 грн пропорційно відпрацьованому ним часу за місяць за період проходження служби в районні проведення воєнних (бойових) дій з 24.02.2022 по 11.11.2022;
в розмірі 10000,00 грн пропорційно відпрацьованому ним часу за місяць за період з 12.11.2022 по 20.01.2023.
Таким чином, відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 11.11.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно відпрацьованому ним часу за місяць, а з 12.11.2022 по 20.01.2023 - у розмірі 10000,00 грн щомісячно пропорційно відпрацьованому ним часу за місяць.
У заявах по суті справи ССО і відповідач головним аргументом щодо відмови у задоволенні позову вказали на те, що у кошторисах Служби судової охорони, її територіальних органів на 2022 і 2023 роки не передбачено кошти на виплату додаткової винагороди співробітникам, передбаченої Постановою № 168. Ними вживалися заходи щодо збільшення видатків на виплату грошового забезпечення співробітників ССО у 2022 і 2023 роках з метою виплати цієї додаткової винагороду, але з незалежних від них причин цього не відбулось.
Щодо вищезазначених обґрунтувань учасників справи щодо правомірності не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішення у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Отже, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Таким чином, відсутність бюджетних асигнувань у відповідача на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, не може слугувати підставою для не виплати цієї винагороди позивачу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також він не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 435562808), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служба судової охорони (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 42902258), Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 26255795), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
3. Зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 435562808) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»:
за період з 24.02.2022 по 11.11.2022 в розмірі 30000 (Тридцяти тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно відпрацьованому ним часу;
за період з 12.11.2022 по 20.01.2023 в розмірі 10000 (Десяти тисяч) гривень 00 копійок пропорційно відпрацьованому ним часу.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 22 грудня 2023 року