МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 р. № 400/9199/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135,
про:визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач) про скасування Постанови №ПШ018199 від 04.07.2023р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою від 28.09.2023р. суд відкрив провадження в адміністративній справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в спірних правовідносинах він не був суб'єктом господарювання та перевізником. Окрім того, законодавство не містить вказівки на обов'язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також позивач послався на порушення своїх прав під час розгляду відповідачем справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме зазначив що його не повідомили про розгляд, а саму оскаржувану постанову винесли поза межами передбаченого законом двомісячного терміну.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що оскаржувані постанови винесені за відсутність у водія роздруківки роботи водія ОСОБА_2 до цифрового тахографа правомірно, оскільки позивач зобов'язаний був використовувати тахограф під час
спірного перевезення вантажу відповідно до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 за №385. Позивачем ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є позивач було передано у користування іншому перевізнику.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
31.03.2023р. на а/д Н-03 км.169 Хмельницька обл. посадовими особами Відділу
державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN держ.номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки NOVATRAIL д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено акт №354890 від 31.03.2023р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія особистої картки водія в слоті цифрового тахографа та роздруківки роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_2 за 31.03.2023р.
04.07.2023р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №354890 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №ПШ018199 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон), а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів передбачених ст. 48 Закону.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення). Відповідно до Розпорядження КМУ №1579-р від 02.12.2021р. утворено відповідні відділи державного нагляду (контролю) у областях України без статусу юридичної особи, в тому числі у Хмельницькій та Миколаївській областях.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок 1567).
Відповідно до п.1 Порядку 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (П.2 Порядку 1567).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (П.4 Порядку 1567).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (П.12 Порядку 1567).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку 1567).
Ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в свою чергу передбачає перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: «для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші
документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків».
Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку 1567).
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку 1567).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п.21 Порядку 1567).
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п.25 Порядку 1567).
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (п.26 Порядку 1567).
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п.27 Порядку 1567).
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до визначення наявного у п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
24.06.2010 року Міністерством транспорту та зв'язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Так, відповідно до зазначених правових приписів Інструкції №385 законодавець прямо визначає обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.
Наведені норми зобов'язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.
За такого суд не погоджується з доводами позивача щодо обов'язку використання тахографу перевізником лише у міжнародних перевезеннях.
В той же час, згідно з ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб'єктів господарювання.
Частиною другою статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені
відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Фізична особа може бути суб'єктом господарюванням та, відповідно, може нести адміністративно-господарську відповідальність лише у разі реєстрації її відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Натомість, позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, що не заперечується відповідачем, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно- господарські санкції у вигляді штрафу.
При цьому суд звертає увагу на наявність у відповідача повноважень відповідно до п.30 Порядку 1567 за наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В свою чергу ст. 164, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності фізичної особи у разі провадження господарської діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Отже, на переконання суду неправильна кваліфікація вчиненого правопорушення призвела до невірного застосування відповідачем норм права у спірних правовідносинах та відповідно призвела до необгрунтованого застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу як до фізичної особи, що є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Також суд звертає увагу на доводи позивача щодо визначення особи перевізника в спірних правовідносинах.
Абз.3 ч.1статті 60 Закону №2344-III, за яким позивача притягнуто до відповідальності, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників.
Тобто, суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (стаття 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39, ст. 48 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення пасажирів.
При цьому власником транспортного засобу згідно ст.1 "Правил дорожнього руху України" є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Отже, законом визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія для здійснення перевезень.
За такого, на переконання суду відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був визначити особу, яка була перевізником в спірних правовідносинах та застосувати штраф саме до неї.
Так, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.
Відповідно до пп. 11.1 п. 11 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до пп. 11.3 п.11 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Відповідно до пп. 11.5 п.11 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
З акту перевірки №354890 від 31.03.2023р. вбачається, що під час перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну № 22 від 22.03.23р., в якій перевізником зазначено ТОВ «Інтер Пром Голд». При цьому позивач є лише власником транспортного засобу тягача MAN держ.номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 . А власником напівпричепа марки NOVATRAIL д/н НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 є ОСОБА_3 .
Таким чином, на момент складання акту №354890 від 31.03.2023 року у посадової особи відповідача була відсутня інформація про те, що позивач є перевізником.
Отже суд приходить до висновку, що в даній справі перевізником вантажу в розумінні Закону №2344-ІІІ є саме «Інтер Пром Голд». За такого позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до положень ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Вказана правова позиція узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 лютого 2023 року по справі №240/22448/20, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Стосовно доводів апелянта щодо того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність відомостей про належного користувача транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Так, автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст. 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Крім того, суд зазначає, що надання цієї послуги може передбачати використання на законних підставах транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III.
Таким чином, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Вказана правова позиція викладена у висновках Верховного Суду в постанові від 23 серпня 2023 року по справі № 600/1407/22.
Отже суд, приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що перевізником в спірних правовідносинах буз саме позивач, а значить останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача.
До того, ж суд зважає на відсутність повідомлення позивача про розгляд справи під час якого було винесено відповідачем спірну постанову та винесення постанови поза межами встановленого строку.
Суд зазначає, що дотримання п.26 Порядку №1567 щодо повідомлення правопорушника є передумовою належного розгляду справи про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Порядком №1567 визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи, з метою недопущення безпідставного притягнення її до відповідальності, і що це є гарантією об'єктивного і справедливого розгляду справи.
Аналіз наведених норм свідчить про існування певного порядку, при дотриманні якого орган (посадова особа) має повноваження приймати постанову про накладення адміністративного стягнення. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що пов'язані із його вчиненнями, зокрема, вину особи, можливість притягнення її до відповідальності та інше.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, відповідні положення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема щодо розгляду справи про за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Так, матеріали справи не містять жодних доказів направлення позивачу відповідачем запрошення на розгляд справи на 04 липня 2023 року, що свідчить про неналежність його повідомлення про місце та час розгляду справи про порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що розгляд вказаної справи без отримання відомостей про вручення вказаного запрошення належним чином, є таким, що суперечить принципу «належного урядування» (справа ЄСПЛ «Рисовський проти України»), за яким у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».
Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача відповідно до закону про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані права, як і не містять доказів наявності у відповідача на момент розгляду справи про притягнення до відповідальності інформації щодо отримання ОСОБА_1 повідомлення про розгляд цієї справи, що на думку суду не може вважатися формою незначних процедурних порушень, а з огляду на закріплений в пункті 8 частини 2 статті 2 КАС України обов'язок адміністративного суду перевірити чи прийнято рішення суб'єкту владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
До того, ж відповідач у відзиві жодним чином не аргументував пропуск двомісячного строку на розгляд справи про порушення законодавства передбачений п.25 Порядку 1567. Так Постанова датована 04.07.2023р., тобто більше ніж 2 місяці з моменту складення акту перевірки від 31.03.2023р.
Вказана обставина додатково свідчить про порушення відповідачем під час притягнення позивача до відповідальності принципу «належного урядування».
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пропуск відповідачем строку притягнення до відповідальності та застосування
адміністративно-господарської санкції є безумовною підставою для визнання такої постанови протиправною та її скасування.
Аналогічна правова позиція щодо схожих правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2021 року по справі №1340/5404/18, П'ятим апеляційним адміністративним судом в Постановах від 02.11.2022р. по справі №420/9558/22, від 16.11.2022р. по справі №420/9206/22, від 07.12.2022р. по справі 420/9656/22.
Відповідно до ч.2 ст77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1073,60 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 018199 від 04.07.2023р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданя апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцятиднів з дня його проголошення.
Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник