ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
21 грудня 2023 рокусправа № 380/29031/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 ркоу по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошовоих винагород та інших виплат, одержавних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою від 13.12.2023 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання нової редакції позовної заяви із зазначенням власної адреси електронної пошти; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
Поштовим направленням від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він зазначає, що на виконання вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху повідомляє власну електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, зазначає, що право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. Посилається на правову позицію Верховного Суду, які зазначені у даній заяві просить відкрити провадження у справі.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суддя звертає увагу, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, частина перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Вказаний вид служби відноситься до публічної.
Частина 5 статті 122 КАС України, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Враховуючи те, що наведена процесуальна норма є спеціальною нормою у відношенні до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, суд вважає, що така (ч.5 ст.122 КАС України) повинна застосовуватись до спірних правовідносин.
Відтак, з урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.
Із даного позову вбачається, що позивач просить, в тому числі, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Суддя, враховуючи правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 року у справі №825/565/17 вважає, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна здійснюватись щомісячно.
Беручи до уваги викладені норми, а також встановлені обставини, суддя вважає, що позивачем в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди пропущено місячний строк звернення до суду.
Окрім того, суддя звертає увагу також і на наявність іншої практики у подібних правовідносинах.
Так, відповідно до п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22 Верховний Суд зазначив наступне: "З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діє на теперішній час".
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:
"1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України, скасовано.
Розглядаючи питання початку перебігу строку судом враховано таке.
Зміст абзацу першого ч.2 ст.122 КАС України, вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII, з наступними змінами та доповненнями, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як передбачено ч.1 ст.2 цього ж Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду висловленої у постановах від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 року у справі №825/565/17 індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.
Суддя наголошує, що позивач на час звернення до суду проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Оскільки позивач не погоджується із не нарахуванням йому індексації грошового забезпечення, яка повинна нараховуватись під час проходження публічної служби, до спірних правовідносин слід застосовувати спеціальний процесуальний строк передбачений ч.5 ст.122 КАС України - місячний строк на звернення до суду.
Спірними періодами у даній справі є 2016-2018 роки, а до суду з даним позовом представник позивача звернувся 05.12.2023 року (конверт, в якому надійшла позовна заява), тобто, пропустивши також і строк, установлений ст.233 КЗпП України.
В контексті питання строків звернення до суду слід також надати правову кваліфікацію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Як вже зазначалось вище, у зв'язку із набранням чинності 19.07.2022 року таких змін, до вимог про стягнення оплати праці почали застосовуватись строки звернення за судовим захистом.
Прикінцеві та перехідні положення не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
При цьому, внесення таких змін може вважатись поважною причиною для поновлення строку, оскільки така не залежала від волі позивача.
Однак, такі зміни набули чинності 19.07.2022 року, позивач звернувся до суду 05.12.2023 року, не обґрунтувавши поважності причин пропуску місячного строку у проміжку між 19.08.2022 року до моменту звернення суду, а тому правові підстави для поновлення такого відсутні.
Крім того, покликання позивача на правову позицію Верховного Суду щодо застосування ст.233 Кодексу законів про працю України суддею не береться до уваги, оскільки позовні вимоги є відмінні від тих, з якими звернувся позивач, перебуваючи на службі, а саме:
- у справі №140/2168/23 від 28.09.2023 оскаржувалася протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, проте у нашому випадку позивач перебуває на службі та позовні вимоги є відмінні від заявлених у позові;
- у справі №420/4777/22 від 27.04.2023 оскаржувалася протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби, проте у нашому випадку позивач перебуває на службі та позовні вимоги є відмінні від заявлених у позові;
- у справі №260/3564/22 від 06.04.2023 оскаржувалися протиправними дії ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №168), що є відмінні від заявлених у позові;
- у справі №460/17052/21 від 19.01.2023 оскаржувалася протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання вимог пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при нарахуванні грошового забезпечення» у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2008 року, що є відмінні від заявлених у позові.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду у вищезазначеній частині позовних вимог, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву в цій частині вимог позивачу.
Щодо усунення недоліків ухвали суду від 13.12.2023 року в іншій частині, то суддя зазначає, що в мотивувальній та резолютивній частинах даної ухвали було чітко зазначено спосіб усунення недоліків позовної заяви, в тому числі шляхом нової редакції позовної заяви із зазначенням власної адреси електронної пошти, проте, позивачем не було усунуто зазначені недоліки в цій частині, оскільки зазначеної нової редакції позовної заяви не було долучено до заяви про усунення недоліків від 14.12.2023 року.
Пунктом першим ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, недоліки позовної заяви позивачем в цій частині також не були виконані.
З урахуванням того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви виправлені не були та не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, то у відповідності до вимог п.1 та п. 9 ч.4 ст.169 КАС України, вважаю за необхідне позовну заяву повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович