ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокусправа № 813/1863/18
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Сала Т.В., представника відповідача Булки Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» (далі ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2018 №№0002521402, 0002511402.
Ухвалою суду від 09.07.2018 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду позовні вимоги у справі №813/1870/18 за позовом ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.04.2018 №0002501402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги у справі №813/1863/18. Об'єднаній справі присвоєно №813/1863/18 (том 2 а.с. 130). Ухвалою суду від 09.07.2018 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду позовні вимоги у справі №813/1865/18 ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 №0002491402 та вимоги у справі №813/1863/18. Об'єднаній справі присвоєно №813/1863/18 (том 2 а.с. 178).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду №813/1863/18 від 14.12.2018 відмовлено повністю у задоволені адміністративного позову ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2018 №0002521402, №0002511402, №0002491402, рішення від 17.04.2018 за №000251402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги (том 2 а.с. 112-118).
Постановою від 15.04.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд рішення суду від 14.12.2018 у цій справі скасував та прийняв нове, позовні вимоги ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд» задовольнив - визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 17.04.2018 №0002521402, №0002511402, №0002491402 та рішення від 17.04.2018 за №0002501402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ( том 2 а.с. 224-235).
За наслідками розгляду касаційної скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 25.10.2021, якою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №813/1863/18 скасував, справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: судами під час розгляду справи не досліджено зміст позовних вимог стосовно права призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки, та визначення розміру грошових зобов'язань, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку законності оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень (том 3 а.с. 190-202).
Суд на стадії підготовчого провадження замінив відповідача у цій справі його процесуальним правонаступником - ГУ ДПС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 43968084)
На стадії нового розгляду справи сторони надали суду пояснення, в яких висловилися щодо обставин справи та оцінки аргументів один одного з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції у цій справі:
1) позивач:
Позовні вимоги підтримував повністю. Первісно заявляв (том 3 а.с.237-238), що функції по адмініструванню єдиного внеску до 01.10.2013 року було покладено на органи Пенсійного фонду України, з 01.10.2013 року на органи ДФС. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №0900-0504-8/43976 від 23.11.2021 року станом на 30.09.2013 року загальна сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску становила 333618,88 грн. (ЄСВ - 283865,24 грн., фінансові санкції 36812,43 гри., пеня - 12941,21 грн.), яка передана органам ДПС. Заборгованість зі сплати єдиного внеску опрацьована органом ПФУ вимогами про сплату недоїмки №121/12 У від 05.07.2012 на суму 190632,31 грн.; №125/14 У від 04.09.2012 року на суму 2608,14 грн.; №125/15 У від 03.10.2012 на суму 58502,65 грн.; №928/3 У від 06.02.2013 року на суму 31241,58; №928/4 У від 05.03.2013 на суму 262286,43 грн. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вжито заходів та в січні 2020 року приведено у відповідність облік сплаченого єдиного внеску за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року. Відповідно до листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області №13671/6/09-19-13-03-14 від 15.12.2021 року сума заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 01.10.2013 року становила 333618,88 грн., а станом на 01.12.2021 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску відсутня. Позивач з цих відомостей зробив припущення, що органи ПФУ здійснили заходи щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій та пені, що передана органам ДПС, тому вказана сума боргу є погашеною у повному обсязі, а повторне стягнення органами фіскальної служби такої заборгованості та нарахування на неї штрафних санкцій та пені є неправомірним.
Суд за клопотанням представника позивача зупинив провадження у справі та надав представнику позивача час для збору доказів для доведення обґрунтованості наведених вище тверджень щодо заборгованості по ЄСВ та можливості врегулювати спір мирно (том 4 а.с.5). Суд продовжував строк, на який зупинене провадження у цій справі, за клопотанням позивача, який повідомляв про неможливість в умовах початку повномасштабної агресії РФ проти України брати участь в розгляді справи та досягти цілей, з метою досягнення яких зупинялося провадження у справі (зібрати докази тощо) (том 4 а.с.10).
В серпні 2022 року позивач подав нові пояснення щодо підстав заявлених ним позовних вимог, від наведених вище тверджень щодо ЄСВ відмовився, водночас сформував нові додаткові пояснення (том 4 а.с.12-13,97-98) такого змісту: наказ №274 про призначення перевірки прийнято 22.02.2018, таким чином відповідач мав право призначити проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 22.02.2015 по 31.12.2017, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки, а не з 01.01.2015 року. Всупереч нормі статті 102 ПК України відповідач здійснив перевірку пізніше 1095 дня, що настав за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, що підтверджується розрахунком, який надавався в суд першої інстанції відповідачем та є долучений до матеріалів справи. Здійснення перевірки та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, строк виконання яких настав з 2013 року по 22.02.2015 року здійснено, поза межами строків давності, що передбачені ст. 102 ПК України, а відтак прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є незаконними. Згідно податкових повідомлень-рішень, зокрема, що стосується рішення №0002501402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, період нарахування штрафу та пені період становить з 23.07.2013 до 07.09.2016. Сума грошових зобов'язань, які нараховані поза межами періоду перевірки, становить 7731,46 грн. (штрафні санкції) та 15028,61 пені. Аналогічна ситуація з податковими повідомленнями-рішеннями №0002521402 та №0002511402 від 17.09.2018 року щодо сплати земельного податку - згідно розрахунків, перевірявся період з березня 2013 року, а сума грошових зобов'язань, які нараховані поза межами періоду перевірки за податковим повідомленням рішенням №0002521402 (20%) становить 2257,74 грн., за податковим повідомленням рішенням №0002511402 (10%) становить 475,49 грн. Тобто з 23.07.2013 року щодо ЄСВ, з березня 2013 року по 01.01.2015 щодо земельного податку податковий орган здійснив перевірку поза межами встановленого строку перевірки, передбаченого Наказом №274. Платник податків не отримував направлення чи наказу про перевірку періоду з 23.07.2013 року, що у свою чергу означає, що акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості.
2) відповідач проти позову заперечував та надав додаткові пояснення такого змісту (том 4 а.с.49-52, 105-108):
- щодо застосування штрафних санкцій за період від 2013 року:
У статті 102 ПК України встановлено строки давності - 1095 та 2555 днів, а також правила його застосування або незастосування, зупинення відліку або продовження. Судова палата КАС ВС в постанові від 24.07.2023 у справі № 821/850/18 вказала, що в цій нормі визначено строк давності у 1095 днів, який застосовується податковим органом у разі проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Суд зауважив, що підприємство самостійно задекларувало суми податкових зобов'язань, а податковий орган не проводив перевірку подання декларації і правильність задекларованих показників, а тому граничний строк подання податкової декларації в цьому спорі не має жодного значення. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п. 76.3 ст. 76, 113, 114, 115 ПК України. КАС ВС також зазначив, що специфіка застосування штрафної санкції відповідно до ст. 126 ПК України полягає в тому, що контролюючий орган нараховує їх на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу або сума грошового зобов'язання в повному обсязі. Таким чином, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, упродовж якого може бути накладений штраф, є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання. З огляду на викладене слід дійти висновку, що датою, з якої обчислюється 1095- денний строк, визначений п. 102.1 ст. 102 ПК України у частині проведення податковим органом перевірки з застосування штрафних санкцій згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Тобто контролюючий орган мав право вийти за період перевірки, якщо він не перевищував 1095 днів та донарахувати штрафні санкції, якщо такі не були нараховані.
- в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 платником нараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 118715,33 грн., перераховано до бюджету 214716,59 грн. Кредитове сальдо по рахунку 6411 «Розрахунки за податками - ПДФО», за даними перевірки, станом на 31.12.2017 року складає 3608,44 грн., що є в межах нарахувань за грудень 2017 року (Додаток 11). Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, згідно особової картки платника встановлено порушення термінів сплати грошового зобов'язання на загальну суму 54527,60 грн.
Згідно картки особового рахунку платника (КОР) по ПДФО на початок 2015 року: недоїмка становить в сумі 76320,83 грн., залишок несплаченої пені 5848,87 грн., станом на 31.12.2015 недоїмка відсутня. Протягом 2015 року сплачено до бюджету податку на загальну суму 82169,70 грн., в тому числі: 15.10.2015 зараховано до бюджету 82000 грн. у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки (платіжне доручення від 15.10.2015 N 895); 30.11.2015 зараховано до бюджету 169,7 грн. у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки (платіжне доручення від 16.11.2015 N 1033). Отже, перевіркою УМ № 22 ПРАТ «Фірма "Нафтогазбуд» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 згідно КОР встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 17.12.2012 по 14.10.2015 у сумі 54527,58 грн. за донарахованими сумами платежу по податковому повідомленні-рішенні (форма 'Р') від 06.12.2012 N 0002791791 на підставі платіжного доручення від 15.10.2015 №895.
За період з 01.01.2015 по 31.12.2017 УМ № 22 ПРАТ “Фірма «Нафтогазбуд» подавало до Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації з плати за землю, де задекларовано земельного податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 166416,91 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 23807,69 грн., за 2016 рік у сумі 34117,04 грн., за 2017 рік у сумі 108492,18 грн. УМ № 22 ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд» володіє земельною ділянкою площею 36287 м.кв., на якій розміщена виробнича база управління по вул.Залізнична, 2 в с.Угринів, Тисменицького району, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 14.09.1998 ІІ-ІФ №002006 та рішення Угринівської сільради від 19.10.1995 №2. Згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держкомзему у Тисменицькому районі від 25.07.2015 № 8-28-05-1538/2-15, нормативна грошова оцінка м.кв. земель промисловості - 65,61 грн. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати земельного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено: Перевіркою дотримання строків сплати земельного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено несвоєчасну сплату земельного податку в сумі 84349,20 грн.
Так, згідно КОР платника по земельному податку заборгованість станом на 01.01.2015 становить 19060,39 грн., станом на 31.03.2015 - 24616,78грн., станом на 31.12.2015 - 21835,40 грн., станом на 31.12.2016 - переплата 13,36 грн.; станом на 31.12.2017 - переплата 13,36 грн.;
- відповідно до пункту 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (зі змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі по тексту - Закон №2464) строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується;
- щодо процедури банкрутства. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.12 у справі № 5015/4447/12 введено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, що передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків, зборів, платежів, термін виконання яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство. Згідно вимог ч.5 ст.19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 року № 4212- VI в редакції, що діяла на час розгляду справи, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2012 року у справі № 5015/4447/12 зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство ПРАТ «Фірма «Нафтогазбуд». Проте постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року зазначену ухвалу скасовано, тому жодних відомостей про запровадження мораторію та введення процедури банкрутства до кредиторів доведено не було.
Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органові як поточному кредитору нарахувати податкові зобов'язання та штрафні санкції за невиконання податкових зобов'язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податків. Окрім того, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є порушенням, за яке обґрунтовано нараховуються штрафні санкції.
Суд вислухав промови учасників справи та наведені в заявах по суті спору аргументи сторін, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 порушено провадження у справі №5015/4447/12 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/26533672) про банкрутство ПрАТ “Фірма “Нафтогазбуд” та одночасно відповідно до вимог статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, чинній на момент прийняття судового рішення) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі. Провадження у цій справі припинене 21.07.2014 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/39828462).
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області на підставі направлення від 03.03.2018 року №411, наказу Головного управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 22.02.2018 року проведена перевірка Управління механізації №22, за результатами якої контролюючий орган склав акт від 03.04.2018 року №252/09-19-14-02/04751612 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (далі - акт перевірки; том 1 а.с.57-84), в якому зафіксовано такі обставини:
- перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб згідно особової картки платника встановлено порушення термінів сплати грошового зобов'язання на загальну суму 54527 грн. (том 1 а.с.74), за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року згідно КОР встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 17.12.2012 по 14.10.2015 у сумі 54527,58 грн., за донарахованими сумами платежу по ППР (форма «Р» від 06.12.2012 №0002791791 згідно платіжного доручення від 15.10.2015 №895 (том 1 а.с.75);
- за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року згідно особової картки платника встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне страхування протягом строків, визначених п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі 322225,30 грн. (том 1 а.с.78);
- перевіркою дотримання строків сплати земельного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено несвоєчасну сплату земельного податку в сумі 84349,20 грн. (том 1 а.с.80).
За наслідками перевірки сформовано висновки про такі порушення законодавства (том 1 а.с.84):
- пп.168.1.2,168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 54527,58 грн.;
- ч.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасного перерахування ) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 322225,30 грн.;
- п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок порушення строків сплати земельного податку у сумі 84349,20 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв такі рішення:
1) податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002521402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов'язання на суму 75646,60 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15129,32 грн. (том 1 а.с.5);
- податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002511402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов'язання на суму 17400,20 грн. контролюючим органом зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1840,02 грн. (том 1 а.с.6);
- податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002491402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов'язання на суму 54527,60 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10905,52 грн. (том 1 а.с.185);
- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2018 року за №000251402, яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 64445,06 грн. за період з 23.07.2013 року по 07.09.2016 року та нараховано пеню у розмірі 178700,70 грн. (том 1 а.с.135).
Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 03.04.2018 викладено окремим документом та дозволяє встановити періоди, за які нараховано штрафи (том 1 а.с.7-13).
Отже, доводи позивача фактично зводяться до двох істотних аргументів:
І) штрафні санкції за несвоєчасну сплату податків, зборів та обов'язкових платежів нараховано протиправно, оскільки в період з 25.10.2012 по 21.07.2014 підприємство перебувало в судовій процедурі банкрутства, тому на нарахування штрафних санкцій було запроваджено мораторій;
ІІ) контролюючий орган при призначенні та проведенні перевірки порушив встановлені ст. 102 ПК України строки давності, що свідчить про протиправність прийнятих за наслідками такої перевірки рішень.
Оцінюючи аргументи сторін щодо правомірності оскаржених рішень суд керується такими мотивами:
І) Верховний Суд у постанові від 25.10.2021 по цій справі (том ІІІ а.с. 109-202) навів детальний аналіз норм ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в т.ч. двох редакцій, що діяли продовж провадження у справі №5015/4447/12 про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд»), а також практики Верховного Суду щодо їх тлумачення та застосування до аналогічних правовідносин (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, постанова Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів КАС ВС від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18).
Отже, заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство платника податків стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи те, що штрафні санкції оскаржуваними рішеннями застосовано до платника податків за порушення строків виконання ним грошових зобов'язань, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, цей аргумент позивача не доводить протиправності оскаржених рішень контролюючого органу.
ІІ) оцінюючи обґрунтованість аргументів позивача щодо неправильного застосування контролюючим органом передбачених ст. 102 ПК України строків давності при призначенні та проведенні документальної перевірки, а також нарахуванні штрафних санкцій суд враховує такі аспекти:
1) правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку питання Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2462).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2462).
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) цей кодекс не регулює питання зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до статті 25 Закону №2462 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята). Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини 11). Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина шістнадцята). Отже, норми статті 102 ПК України не регулюють питання строків давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені за несвоєчасну сплату (несплату) єдиного внеску.
Контролюючий орган підчас перевірки встановив, що недоїмка позивача по єдиному внеску станом на 01.01.2015 становила 449295,97 грн., поточні нарахування за 2015-2017рр. становили 229706,49 грн., а сплачено було 510434,76 грн., станом на 31.12.2017 недоїмка становила 197963 грн. (том 1 а.с.78). Отже, платник знав про наявність значної недоїмки по сплаті єдиного внеску та вживав заходів для її погашення, оскільки сплатив на 280728,27 грн. більше, ніж становила сума його поточних зобов'язань. В момент зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів формувався період (від дати виникнення зобов'язання до дати його погашення), за який контролюючий орган нарахував штрафні санкції та пеню (відображено в КОР та розрахунку санкцій).
Оскільки спеціальним законом (частина 11 статті 25 Закону № 2462) прямо визначено, що строки давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску не застосовується, то немає підстав ставити під сумнів правомірність рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2018 року за №000251402.
2) щодо правомірності податкових повідомлень - рішень, на підставі яких до платника податків на підставі статті 126 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з ПДФО та земельного податку суд враховує таке:
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд при вирішенні цього спору враховує висновки Верховного Суду щодо застосування ст.102, 126 ПК України такого змісту:
«Ключове питання у цій справі було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом. Так, у постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 у справі №824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі №820/3543/17, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі №820/495/18, від 24.05.2022 у справі №280/928/20 висловлено позицію про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України. Відлік такого строку пов'язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої у минулих роках суми податкового (грошового) зобов'язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Таким чином, для надання правової оцінки доводам сторони про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання поза межами строку давності, встановленого приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України, слід встановити дату граничного строку подання відповідної податкової декларації. У разі, якщо платником податку не здійснено фактичну сплату податкового боргу у встановлений 1095-денний строк, зокрема, якщо було розстрочено такий борг, то нарахування податковим органом штрафних санкцій відповідно до ст. 126 ПК України за фактом його погашення є протиправним.
Питання ж початку відліку строку давності в частині проведення камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податкового (грошового) зобов'язання також досліджувалось Верховним Судом і у постановах від 20.11.2019 (справа №П/811/1369/16) та від 24.05.2022 (справа №280/928/20) суд дійшов висновку, що така перевірка проводиться не пізніше закінчення 1095-го дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Водночас підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.04.2020 у справі № 640/1091/19 та від 11.11.2022 у справі № 200/6441/20-а, відповідно до яких датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов'язання. Таким чином, з огляду на положення пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, юридичним фактом, з яким пов'язується відповідальність у вигляді штрафу, є фактична сплата узгодженої суми грошового зобов'язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення.
Проаналізувавши матеріально-правове регулювання спірного у цій справі питання, а також судову практику Верховного Суду з питання застосування норм права, Верховний Суд у складі судової палати вважає наявними підстави для формулювання правового висновку, який би забезпечив єдність судової практики та єдине розуміння і тлумачення відповідних норм права судами.
Так, Податковий кодекс України (далі також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні приписи зазначено підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III: Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом 257.5 ст.257 ПК України, сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, і фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
Згідно зі статтею 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 ПК України).
Статтею 102 ПК України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п.102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п.102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).
Зокрема, пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, підпунктом 102.1 ст. 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Суд зауважує, що платником податків самостійно задекларовано суми податкових зобов'язань, а податковим органом не проводилась перевірка подачі декларації і правильність задекларованих показників, а відтак, граничний строк подання податкової декларації не має жодного значення у цьому спорі. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п.п.76.3 ст. 76, 113, 114, 115 ПК України.
Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 ПК, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації ( 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень ст. 126 ПКУ, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом України у справах № 21-279а14, № 813/6774/13а, № 813/6793/13-а.
Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів ст. 126 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов'язання у повному обсязі.
Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 126 ПКУ є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 ст. 115).
Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов'язань.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду формує такий висновок: датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступає від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.06.2018 у справі №824/760/17-а, від 02.10.2018 у справі №820/3543/17, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а, від 29.01.2019 у справі №820/495/18, від 24.05.2022 у справі № 280/928/20 про те, що нарахування штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, й відлік такого строку пов'язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.».
Застосовуючи наведені висновки касаційного суду при оцінці обставин цієї справи керується такими міркуваннями:
- позивач помиляється, коли стверджує, що факт прийняття наказу №274 про призначення перевірки 22.02.2018 має наслідком можливість проведення контролюючим органом перевірки лише за період, що розпочинається з 22.02.2015, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Суд враховує, що пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а не дати призначення перевірки. Отже, з огляду на граничні строки подання звітності з усіх видів податків, що підлягають перевірці підчас планової перевірки платника податку (див. акт перевірки), наведений аргумент позивача є помилковим та жодним чином не доводить протиправності оскаржених рішень відповідача.
Суд також враховує, що позивач не надавав контролюючому органу заперечень на акт перевірки, а отже - не скористався встановленою ПК України процедурою (пп.17.1.6 п.17.1 ст.1, п.44.7 ст.44, п.81.3 ст. 83, п.86.7. ст.86) спростування обставин, зафіксованих в акті перевірки контролюючого органу;
- відповідно до зробленого контролюючим органом розрахунку підчас перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку (54527,60 грн. сплачено 15.10.2015 замість 17.12.2012, прострочення становить 1033 дні). З огляду на наведений вище висновок Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів контролюючий орган правомірно нарахував штраф у розмірі 20% від суми простроченого зобов'язання на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки передбачений ст. 102 ПК України 1095-денний строк для застосування фінансових санкцій обчислюється від дати фактичної сплати узгодженого грошового зобов'язання (15.10.2015), а не від дати граничного строку його сплати (17.10.2012).
За таких обставин податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року №0002491402, про застосування штрафу у сумі 10905,52 грн. на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов'язання на суму 54527,60 грн. понад 30 днів (20%) є правомірним, а позовні вимоги про його скасування - безпідставними.
- відповідно до зробленого контролюючим органом розрахунку підчас перевірки встановлено факти несвоєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку, наведені в розрахунку до акту перевірки у формі таблиці на трьох аркушах (том 1 а.с.11-13).
З огляду на наведений вище висновок Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів про те, що передбачений ст. 102 ПК України 1095-денний строк для застосування фінансових санкцій, передбачених ч. 1 ст.126 ПК України, обчислюється від дати сплати узгодженого грошового зобов'язання, а не від дати граничного строку сплати цього зобов'язання, суд вважає, що контролюючий орган правомірно застосував санкції по тих випадках (відображені у відповідних рядках згаданого розрахунку у формі таблиці), коли фактична дата сплати узгодженого грошового зобов'язання припадала на період, охоплений перевіркою (з 01.01.2015 по 31.12.2017). Суд також зауважує, що жоден із перелічених в таблиці розрахунку штрафних санкцій платіж не відбувся в період з 01.01.2015 по 22.02.2015, тому аргумент позивача щодо строку проведення перевірки ніяк не впливає на рішення суду навіть у випадку його прийняття.
Водночас застосовані до позивача фінансові санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, що фактично відбулася в 2012-2013 рр. за ставкою 10% (порядкові номери № 1,4,5,6,9 таблиці розрахунку штрафних санкцій, том 1 а.с.11) на загальну суму 551,79 грн. (в складі штрафу згідно ППР №0002511402) та за ставкою 20% (порядкові номери №46, 48,52, 59, 68, 69, 71, 73, 74 таблиці в розрахунку штрафних санкцій, том 1 а.с.12-13) на загальну суму 2257,71 грн. (в складі штрафу згідно ППР №0002521402) контролюючий орган нарахував поза межами 1095-денного строку, передбаченого ст. 102 ПК України, тому оскаржені податкові повідомлення - рішення в частині нарахування цих сум штрафів є протиправними та підлягають скасуванню.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» слід задовольнити частково (детально описано вище).
Відповідно до встановлених ст. 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Повне рішення виготовлене 14.12.23.
Керуючись ст.ст. 19-20,22,25-26,90,139,183,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 17.04.2018 №0002511402 в частині застосування штрафу в сумі 551,79 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 17.04.2018 №0002521402 в частині застосування штрафу в сумі 2257,71 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, місто Івано-Франківськ, вул.Незалежності, буд.20, ідентифікаційний код43968084) на користь приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 144, ідентифікаційний код 01293961) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 45 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович