ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 рокусправа № 380/19453/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.07.2023 № 134650024878 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 26 січня 1982 року по 12 листопада 1996 року, отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.31.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999 до загального страхового стажу відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 27.01.1982, та з урахуванням даних періодів призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з моменту набуття права на пенсію.
Ухвалою від 22.08.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачка 18.07.2023 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. На день звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилося 60 років, страховий стаж становив більше 30 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області від 26.07.2023 № 134650024878 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 30 років відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відмову Головним управлінням Пенсійного фонду у Миколаївській області в рішенні від 26.07.2023 №134650024878 обґрунтовано тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом січня 1982 року - листопада 1996 року, отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.01.1982, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші відсутня печатка підприємства, яка видала трудову книжку. З таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області позивач не погоджується, вважає його незаконним, протиправним та таким, що порушує її права та законні інтереси.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подав відзив на позовну заяву від 08.09.2023 (вх. № 68530ел), у якому зазначає, що оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 27.01.1982 заповнена з порушенням вимог Інструкції № 58, а саме, відсутня печатка підприємства, яке її видало, тому відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до зазначеної трудової книжки. Так, страховий стаж позивача склав 21 років 7 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Ввжає рішення від 26.07.2023 № 134650024878 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 18.07.2023 подала заяву про призначення їй пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності документи позивачки розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.07.2023 № 134650024878 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж особи становить 21 рік 07 місяців 01. день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом січня 1982 року - листопада 1996 року, отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999, згідно з трудового книжкою НОМЕР_1 від 27.01.1982, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші відсутня печатка підприємства, яка видала трудову книжку.
Висновок: відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове , державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком відповідачем прийнято рішення 26.07.2023 № 134650024878, яким відмовлено в призначенні пенсії.
Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивачки не зараховано період її роботи впродовж січня 1982 року - листопада 1996 року, отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999, згідно з трудового книжкою НОМЕР_1 від 27.01.1982, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші відсутня печатка підприємства, яка видала трудову книжку.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).
Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 26.01.1982 по 12.11.1996 року, отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999 з підстав відсутності на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 27.01.1982 печатки підприємства, яка видала трудову книжку, є безпідставними.
Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу ОСОБА_1 у спірний періоди, такий запис є належним доказом підтвердження страхового стажу позивачки.
Тому суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.07.2023 № 134650024878 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо вимог в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивачки оскаржуваний період її роботи та призначити пенсію за віком суд зазначає таке.
Так, вище уже цитувалися приписи статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Тому необхідними умовами для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є досягнення нею необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу в кількості 30 років.
Так, суд встановив, що вік позивачки на день подання заяви про призначення пенсії складав 60 років, а суд встановив, що період роботи з 26.01.1982 по 12.11.1996, отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999 протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки.
При цьому у спірному рішенні зазначено, що без врахування спірних періодів роботи страховий стаж позивачки становив 21 років 07 місяців 01 дні.
Таким чином, зарахувавши до страхового стажу позивачки період роботи з 26.01.1982 по 12.11.1996 , отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999 її страховий стаж буде становити більше 30 років, а оскільки такого стажу достатньо для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області належить зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка досягла пенсійного віку 16.06.2023, а із заявою про призначення пенсії за віком звернулася до пенсійного фонду 18.07.2023, тобто в межах строку, що визначений пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, тому пенсію позивачці слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17.06.2023.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїва, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.07.2023 № 134650024878 про відмову в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 26.01.1982 по 12.11.1996, період отримання допомоги по безробіттю з 13.02.1997 по 12.11.1997 та з 30.06.2004 по 26.07.2004, період навчання з 28.01.1999 по 25.06.1999.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 17.06.2023.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 21.12.2023.
Суддя Кедик М.В.