22.12.2023
Справа № 489/6233/23
Провадження №2/489/2481/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення
встановив.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 30717,65 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Посилаючись на те, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі боржників за адресою: АДРЕСА_1 . У звязку з нарахуванням чинності постанови КМУ від 02.02.2022 № 85 «Про внесення змін до постанови КМУ № 690» та керуючись нормами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.. 633, 634 ЦК України, позивач опублікував публічну пропозицію (оферту) про укладення індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що є публічним договором приєднання, яка поширюється на споживачів. Договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті позивача співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з підприємством, власники індивідуальних житлових будинків не вчинили дії щодо відключення (відмови) від послуги підприємства. відповідачами не надавалось до позивача заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі. Від боржників не надходило заяв щодо припинення користування послугами. Свої обов'язки щодо надання послуг МКП «Миколаївводоканал» виконував в повному обсязі та належним чином. Скарг та претензій від відповідачів для здійснення перерахунку вартості послуг за період її ненадання, надання невідповідної якості не надходило. Згідно п.п. 20, 21 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання, ст. 68 ЖК України, на споживачів послуг з водопостачання та водовідведення покладено обов'язок своєчасної щомісячної сплати зазначених послуг. Боржниками оплата своєчасно та в повному обсязі не проводилась. Дані про право власності на зазначене приміщення відповідачами до позивача не надавались. В результаті систематичної неналежної оплати споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 21.01.2004 по 10.10.2023, наявна заборгованість у сумі 30717,65 грн.
Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог, які стосуються неї, в повному обсязі. Зазначає, що вона не проживає в квартирі АДРЕСА_2 з моменту позбавлення її матері ОСОБА_5 батьківських прав, а саме з березня 2004 року. Ані вона, ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не користуються вказаною квартирою з того часу по сьогодні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2021, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 1932 від 06.06.2001 укладеного на Універсальній біржі «Віконт-Т». Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з неї є необґрунтованими, сплачувати ці платежі повинен власник майна, який ним користується, в даному випадку ОСОБА_6 .
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить, при винесенні рішення суду, прийняти вказану відповідь до уваги. Вказує, що заборгованість за особовим рахунком НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 30717,65 грн. рахується станом на 01.01.2020. Із наданих відповідачем доказів, відсутні підтвердження того, що відповідачка не отримувала послуги у період до 01.01.2020. Відповідно до відомостей з витягу територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні виданого ДНАП ММР № 2.93-356897-2023 від 13.11.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 станом на 01.03.2023 була зареєстрована за вказаною адресою до квітня 2023 року. Власником особового рахунку з 2004 року була зазначена ОСОБА_7 . Від відповідачів не надходило жодних заяв про зміну власника особового рахунку або зміну кількості зареєстрованих осіб. Відповідно до відомостей з витягу територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні виданого ДНАП ММР № 2.93-356906-2023 від 13.11.2023, ОСОБА_4 станом на 13.11.2023 не була та не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . За даним рахунком не надавалось жодних заяв від володільця особового рахунку ОСОБА_8 про зміну кількості споживачів. Щодо посилання представника відповідача на зареєстроване право власності на помешкання за ОСОБА_6 , слід зазначити, що відповідачами до позивача не надавалися дані щодо права власності на зазначене помешкання.
Ухвалою суду від 12.10.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі боржнику за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з нарахуванням чинності постанови КМУ від 02.02.2022 № 85 «Про внесення змін до постанови КМУ № 690» та керуючись нормами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.. 633, 634 ЦК України, позивач опублікував публічну пропозицію (оферту) про укладення індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що є публічним договором приєднання, яка поширюється на споживачів.
Договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті позивача співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з підприємством, власники індивідуальних житлових будинків не вчинили дії щодо відключення (відмови) від послуги підприємства. відповідачами не надавалось до позивача заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі.
Внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов'язань щодо сплати поточних спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 21.01.2004 по 10.10.2023, утворилася заборгованість в розмірі 30717 грн. 65 коп.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч. 2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,статті 67 ЖК України передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ N 630 від 21.02.2005 року передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено,що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.
Споживачі, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення або звертаються до МКП «Миколаївводоканал» для отримання вказаних послуг, та вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору. У зв'язку тим, що даний договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Представниця відповідачки у відзиві зазначає, що ОСОБА_5 була позбавлена батьківських прав відносно дітей, зокрема, відносно доньки ОСОБА_9 .
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.02.2004, відповідно до якого, зокрема, позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно її дітей - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_13 аліменти на утримання неповнолітніх дітей на користь Органу опіки і піклування Управління освіти м. Миколаєва. ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 передано на розпорядження органу опіки та піклування управління освіти м. Миколаєва.
ОСОБА_9 04 травня 2022 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
З розрахунку заборгованості, вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2004 року по грудень 2019 року.
Тобто, відповідачі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_4 станом на 2004 рік (початок стягнення заборгованості) були неповнолітніми.
Відповідно до ст. 47 ЦПК України цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття.
Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років можуть особисто виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з вимогами ст. 64, 160 ЖК України повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору найму.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території.
Тобто,витрати по комунальним послугам, які надаються, зокрема, до квартири АДРЕСА_2 несуть виключно повнолітні особи.
Оскільки ОСОБА_4 до 03 травня 2008 року була неповнолітньою, ОСОБА_17 до 16 лютого 2016 року був неповнолітнім, ОСОБА_3 до 26 листопада 2006 року був неповнолітнім, тобто вони не могли нести відповідальність за утворену заборгованість за період з січня 2004 року.
Крім того, з моменту позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , останні були передані на розпорядження органу опіки та піклування управління освіти м. Миколаєва, а тому не проживали за вищевказаною адресою та не користувалися комунальними послугами.
Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 2.93-347775-2023 від 06.10.2023, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 16.27-350326-2023 від 18.10.2023, відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді № 284016 від 23.10.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповідей № 284010, № 284002, № 283991 від 23.10.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, відсутні відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 .
Як вбачається з Інформації про стан розрахунків за послуги, долученої до матеріалів справи, особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 надано ОСОБА_7 .
Щодо твердження представниці відповідачки про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 1932 від 06.06.2001 укладеного на Універсальній біржі «Віконт-Т», слід зазначити наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 29.11.2021, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі - продажу від 06.06.2001, посвідченого на Універсальній біржі «Віконт-Т», зареєстрованого за № 1932.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення з ОСОБА_5 , суд приходить до наступного.
Статтями 46, 47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).
Згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Отже, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника (а не зміни відповідача), однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до моменту подачі позову до суду (17 жовтня 2023 року).
Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі, а залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням права, свобод та інтересів третіх осіб.
Саме такий висновок міститься у постанові ВС від 20.06.2019 року справа № 185/998/16-ц , провадження № 61-33766сво18.
Разом з тим суд враховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги боржника за кредитним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положення ст. 49 ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.
Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження по справі є смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін по справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 .
Щодо заявленого клопотання представника позивача про витребування від уповноваженого державного органу, який є володільцем, розпорядником персональних даних ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивачем не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача у справі ОСОБА_6 .
Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення - відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144.
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повний текст судового рішення складено «22» грудня 2023.
Суддя Н.О. Рум'янцева