ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3498/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/3498/23 за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 225 489,11 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Вакаренко І.В., самопредставництво;
Від відповідача: Тарановський Д.С., за ордером.
ВСТАНОВИВ:
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни про стягнення 225 489,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди № 01 від 01.06.2015 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3498/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
30.08.2023 року за вх.№ 29655/23 до суду надійшли заперечення представника відповідача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
30.08.2023р. за вх. № 29650/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідачем наголошено про введення на території України воєнного стану у лютому 2022р. Одеською міською радою було прийнято рішення № 969-VIII від 29.06.2022р., яким орендарі звільнені від сплати орендної плати у випадку неможливості використання комунального майна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2023року було вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 24.10.2023 року.
Протокольною ухвалою від 24.10.2023 року було закрите підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Фізичній особі-підприємцю Компанієць Вікторії Вячеславівни згідно з договором оренди №01 від 01.06.2015 року укладеним, з Комунальним підприемством «Гідропарк «Лузанівка» надано в строкове платне користування об?єкт комунальної власності нежитлове першого поверху, загальною площею 300,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколіївська дорога, 168/18, строком до 01.05.2018.
05.01.2018р. Додатковим договором № 2 внесені зміни пунктом 1.1. Договору до преамбули та розділу «Місцезнаходження сторін», шляхом зміни назви Орендодавця на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради».
02.04.2018 між Фізичною особою-підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною (далі - Відповідач) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) укладено договір оренди № 01 у новій редакції від 02.04.2018року та нотаріально посвідчено, предметом Договору залишились нежилі приміщення кафе «Краб», загалдьною площею 300,4 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168/18, строком на 15 років.
16.05.2018р. Додатковим договором сторони внесли зміни до п.4.1 Договору, а саме вказані у п.п. 1.1 Договору приміщення передаються орендарю виключно для використання для розміщення «кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної груп» - 279,4 кв.м. та «кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи» - 21,0 кв.м., та перераховано місячу орендну плату.
02.11.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною укладено договір № 2 про внесення змін до договору №01 від 02.04.2018 року, згідно з яким пункт 2.2 зазначеного договору оренди доповнено абзацом наступного змісту: « 3 01.01.2019р. Орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі з урахуванням індексу інфляції та ПДВ на рахунки орендодавця та Балансоутримувача (Комунальне підприємство Одеської міської ради «Узбережжя Одеси»). Розподіл щомісячной суми орендної плати та перерахування її на рахунок Орендодавця та Балансоутримувача проводиться Орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста на відповідний бюджетний рік».
Усі додаткові погодження до договору оренди є його невід?ємними частинами, мають відповідну юридичну силу та с обов?язковими до виконания.
Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021р. №137-VIІ, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю та відповідно до п.п. «п» п.2.4. Департамент наділено правом на здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов?язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об?єктами комунальної власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з п.2.2., п.2.4 Договору, ст.762 ЦК України, ч.1 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орнедну плату своєчасно та у повному обсязі. Проте, відповідач продовжує не виконувати вказані вимоги, не сплачує орендну плату і станом на 24.07.2023р. існує заборгованість у розмірі 198538,61 грн. за період з 01.03.2022 року по 31.07.2023 року.
Позивач зазначає, що на виконання п. 2 рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 року № 969-VII «Про орендну плату за використанням комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» та на підставі наказу від 16.09.2022 №745 відповідачу нараховують орендну плату у розмірі 50% розміру орендної плати з урахуванням її індексації, встановденої договором оренди на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його припинення чи скасування, у встановленому чинним законодавством порядку.
Позивачем з урахуванням прострочення сплати орендної плати була нарахована пеня в сумі 26 950,50 грн.
Отже, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства Департамент вважає, що наведені обставини є підставою для стягнення заборгованості за орендною платою та пені.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
За змістом ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України підставами для виникнення господарських зобов'язан, зокрема, є: договори та інші праовочини.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 02.04.2018 між Фізичною особою-підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною (далі - Відповідач) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) укладено договір оренди №01 у новій редакції від 02.04.2018 року та нотаріально посвідчено, предметом Договору залишились нежилі приміщення кафе «Краб», загальною площею 300,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168/18, строком на 15 років.
16.05.2018 Додатковим договором сторони внесли зміни до п. 4.1 Договору, а саме вказані у п.п. 1.1 Договору приміщення передаються орендарю виключно для використання для розміщення «кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної груп» - 279,4 кв.м. та «кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи» - 21,0 кв.м., та перераховано місячу орендну плату.
02.11.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною укладено договір №2 про внесення змін до договору №01 від 02.04.2018 року, згідно з яким пункт 2.2 зазначеного договору оренди доповнено абзацом наступного змісту: « 3 01.01.2019 Орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі з урахуванням індексу інфляції та ПДВ на рахунки орендодавця та Балансоутримувача (Комунальне підприємство Одеської міської ради «Узбережжя Одеси»). Розподіл щомісячной суми орендної плати та перерахування її на рахунок Орендодавця та Балансоутримувача проводиться Орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста на відповідний бюджетний рік».
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2.2., п. 2.4 Договору, ст. 762 ЦК України, ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орнедну плату своєчасно та у повному обсязі. Проте, відповідач продовжує не виконувати вказані вимоги, не сплачує орендну плату і станом на 24.07.2023 року існує заборгованість у розмірі 198 538, 61 грн. за період з 01.03.2022 року по 31.07.2023 року. Позивачем з урахуванням прострочення сплати орендної плати була нарахована пеня в сумі 26 950,50 грн.
Відповідач в відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову у повному обсязі з наступних підстав.
Варто прийняти до уваги, що своїм листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово- промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні" від 02.12.97р. № 671 /97-3Р, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільнявшися від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
За положеннями ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відтак, незалежно від змісту укладеного між сторонами договору (зокрема п. 2.4. договору щодо внесення орендарем щомісячно орендної плати незалежно від результатів господарської діяльності) та його дійсності, застосуванню підлягає правило, закріплене у частині 6 статті 762 ЦК, що формулює у розумінні частини 4 статті 14 цього Кодексу правомірну підставу звільнення Відповідача від виконання встановленого договором обов'язку з внесення орендної плані за користування майном за період, коли він був фактично позбавлений можливості використовувати це майно.
Суд враховує, що Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об'єктом оренди і він не відповідає за це.
Визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Фізична особа-підприємець Компанієць Вікторія Вячеславівна є орендарем нежилі приміщення кафе «Краб», загальною площею 300,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168/18.
Рішеннями уряду та органу місцевого самоврядування, у зв'язку із введенням на території країни воєнного стану та на період дії такого, орендарі державного та комунальної о майна, тобто власне і Відповідач за спірним договором, були звільнені від орендної плати за користування таким майном, а саме.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1X, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 21 19- ЇХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії военного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ). продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 № 757/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стан) в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ. та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
В свою чергу, Одеська міська рада, відповідно до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про правовий режим воєнного стану”, з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану”, з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, рішенням № 969-VIIІ від 29.06.2022 р. “Про орендну плиту за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану” вирішила на період военного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального манна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв'язку із обмеженням доступу”.
Відповідачем було подано звернення до Комунального підприємства «Узбережжя Одеси» Одеської міської ради, лист від 18.04.2022 року, вх. №87/101-11 про звільнення від орендної плати. 20.06.2023 року було тримано лист №01-11/324 Комунального підприємства «Узбережжя Одеси» в я кому зазначено, що «Доступ до території пляжу «Лузанівка» повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення збройних сил України та оборони міста від російських загарбників. На теперішній час жоден об'єкт не працює. На сьогодні військовими підрозілами не надається доступ до об'єктів на пляжі «Лузанівка»,доступу не мають навіть працівники Комунального підприємства «Узбережжя Одеси». Відповідач зазначає, що Комунальне підприємство «Узбережжя Одеси» є балансоутримувачем нежитлових приміщень приміщення кафе «Краб», загальною площею 300,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168/18.
Також Фізичною особою-підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною було подано звернення до Міністерства оборони України Південного територіального управління військової служби правопорядку щодо надання інформацій з якого по який період Збройні сили України займають і планують займати Гідропарк «Луванівка», зокрема територію біля нежилого приміщення кафе «КРАБ» (орендоване приміщення).
Листом Міністерства оборони України Південного територіального управління від 26.06.2023 року, № 45, зазначено, що: «На виконания поставлених завлань, щодо оборони узбережжя Чорного моря у районі пляжу Лузанівка тимчасово, на період з 24.02.2022 року до закінчения дії правового режиму воєнного стану, військовослужбовцями сил оборони У країни облаштовані опорні тункти в пляжній зоні Лузанівка. Кафе «КРАБ» входить до району розташувания опорних пунктів сил оборони України. Враховуючи наведене, доступ буде падано до орендованих приміщень лише після закінчення воєнного стану».
Відповідного до п. 6.1. спірного договору Сторони не несуть відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх обов'язків, якщо таке невиконання (неналежне виконання) відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор).
Так, виходячи з аналізу наведених положень, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України норма визначає в якості підстави для звільнення від зобов'язання по сплаті орендної плати об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.06.2020 р. у справі № 915/1046/19, від 18.08.2020 р. у справі № 910/10657/19, від 17.11.2020 р. у справі № 925/1289/19.
Також просимо суд враховувати висновки, викладені у пункті 27 постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/13158/20, згідно із яким для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов?язання сглачувати орендиу плату ця норма визначає об?єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об?єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обгрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон?юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягм певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17.
Внаслідок зазначеного, Фізична особа-підприємець Компанієць Вікторія Вячеславівна не мала змоги користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом до Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 01.03.2022р. по 31.07.2023р. у розмірі 198 538,61 грн., та пені у розмірі 26 950,50 грн.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій, зокрема, доводам відповідача про наявність правових підстав для звільнення від сплати орендних платежі, відсутність заборгованості за орендною платою.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Департамент комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) до Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595)
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 грудня 2023 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна