ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3469/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу за позовом: Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеса” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) до відповідача Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс ”Північний” (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 118, код ЄДРПОУ 35241704)
про стягнення 1 449 622, 20 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеса” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс ”Північний” про стягнення 1 449 622, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії № 1324 від 23.10.2008р.
Ухвалою від 11.08.2023р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеса” було залишено без руху.
23.08.2023р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №28796/23) від Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеса” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3469/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 04.09.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Ухвалою суду від 10.10.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
28.11.2023 року до Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача. Відзив на позовну долучається до матеріалів справи, але до уваги не приймається оскільки подано з порушенням строків передбачених ст.165 ГПК України.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву через його необгрунтованість та недоведеність належними доказами обставин викладених в ньому.
Стосовно клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд зазначає, що не визнавав обов"язковою явку учасників справи у судове засідання. Підстави відкладення підготовчого засідання визначені статтею 183 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті суд відкладає підготовче засідання у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Суд відзначає відсутність у даному випадку передбачених наведеною процесуальною нормою підстав для відкладення підготовчого засідання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеса” (Теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством “Житлово-комунальний сервіс ”Північний” (Споживач) було укладено договір №1324 від 23.10.2008 року на постачання теплової енергії (надалі за текстом -Договір) на об?єкти Споживача відповідно Додатку № 1 до Договору.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 Договору).
Позивач зазначив, що взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затвердженими Постановою КМ України №830 від 21.08.2019 р., Законом України „ Про житлово-комунальні послуги" № 1875 - IV від 24.06.2004 р. Законом України „Про теплопостачання" №2633-1V від 02.06.2005 р., Методикою розподілу між спожизачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. №315 (у редакції Наказу Мінрегіону від 28.12.2021 р. №358) та іншими нормативними актами.
Відповідно до п. 23 «Правил користування тепловою енергією», п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії на опалення визначається за розрахунковим способом.
Згідно п. п. 6.3., 6.4., 6.6. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 3.2.2. Договору передбачений обов'язок Споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.
Позивач вказує, що на виконання договірних зобов?язань, Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеса” відпускало теплову енергію відповідачу, проте, в порушення своїх обов?язків, визначених у п. 3.2.2., 6.3., 6.4., 6.6 Договору, відповідач за спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого у період з листопада 2018 року по липень 2023 року у нього виникла заборгованість в розмірі 1 449 622, 20 грн.
Невиконання відповідачем умов Договору, позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом та просить стягнути на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1 449 622, 20 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, Між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеса” та Комунальним підприємством “Житлово-комунальний сервіс ”Північний” було укладено договір № 1324 від 23.10.2008 року на постачання теплової енергії на об?єкти Споживача відповідно Додатку № 1 до Договору.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно ч.1 ст.277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч.6 ст.19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 Закону України „Про теплопостачання”, основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством; забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст.25 Закону України „Про теплопостачання”).
Відповідно удо ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. п. 6.3., 6.4., 6.6. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 3.2.2. Договору передбачений обов'язок Споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.
Судом встановлено, що на виконання договірних зобов?язань, Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеса” відпускало теплову енергію відповідачу, проте, в порушення своїх обов?язків, визначених у п. 3.2.2., 6.3., 6.4., 6.6 Договору, відповідач за спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого у період з листопада 2018 року по липень 2023 року у нього виникла заборгованість в розмірі 1 449 622, 20 грн.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриману теплову енергію в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 449 622, 20 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (65029, Одеська обл., м.Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) до Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс ”Північний” (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 118, код ЄДРПОУ 35241704) - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс ”Північний” (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 118, код ЄДРПОУ 35241704) на користь Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 449 622 ( Один мільйон чотириста сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 21 744 ( Двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 34 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.ст.254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 22 грудня 2023 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна