Рішення від 12.12.2023 по справі 910/2871/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2023Справа № 910/2871/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ»

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка»

про стягнення 1 723 502,06 грн

за участю представників:

від позивача: Сєрих В.В.

від відповідача: Стеченко Я.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення 1 723 502,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Типовим договором розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2871/23, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15.03.2023.

У підготовчому засіданні 15.03.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.04.2023.

31.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

31.03.2023 Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» звернулось до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» про зміну умов договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016.

У відповідності до ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч. 4 ст. 180 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

05.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

05.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 05.04.2023 розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без руху, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Норма ст.124 Конституції України, як і інші її положення, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002).

Відтак, приймаючи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що доводи відповідача щодо обов'язковості вжиття позивачем заходів досудового врегулювання, у зв'язку з погодженням вказаного сторонами у п. 11.1 договору, не заслуговують на увагу, оскільки досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У підготовчому засіданні 05.04.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.04.2023 у зв'язку з необхідністю надання часу позивачу для ознайомлення з відзивом.

18.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного зустрічного позову.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 суд оголосив перерву до 17.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» про зміну умов договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання у справі №910/2871/23 призначено на 17.05.2023.

25.04.2023 через відділ діловодства суду від ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» надійшло клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

01.05.2023 через відділ діловодства суду від ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ураховуючи обставини справи, виходячи з положень статті 119 ГПК України, суд продовжив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив та прийняв їх разом з додатками до розгляду.

01.05.2023 через відділ діловодства суду від АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшли відповіді на запитання ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка», в порядку ст. 90 ГПК України.

02.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

05.05.2023 через відділ діловодства суду від АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надійшов відзив на зустрічний позов.

17.05.2023 через відділ діловодства суду від ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надати відповіді на запитання в порядку ч. 6 ст. 90 ГПК України, клопотання про призначення комплексної судово технічної та почеркознавчої експертизи у справі.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 представник позивача за зустрічним позовом підтримав надане клопотання та просив суд залишити зустрічний позов без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 зустрічний позов Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» до Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» про зміну умов договору залишено без розгляду.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 розглянувши подане ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» клопотання про зупинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

У своєму клопотанні відповідач просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/1133/23.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1133/23 за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про внесення змін до Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016.

Висновки щодо врегулювання правовідносин у справі №911/1133/23 не впливають на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у період з листопада 2022 року по січень 2023 року з оплати заборгованості на підставі Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016, які є предметом розгляду у даній справі.

Суд зазначає, що самостійно може встановити всі обставини для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/2871/23 за наявними у даній справі доказами, а тому - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі ч п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про зупинення провадження у справі.

Щодо клопотання ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про призначення експертизи у справі, то суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи відповідач посилається на те, що проставляв печатки та не підписував Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016, в якому вказано про тиск газу 0,005-0,3 МПа.

У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Однак, суд зазначає, що в процесі розгляду справи, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, у суду не виникло питань, які потребують спеціальних знань, а фактичні обставин справи, можуть бути встановлені судом за результатами оцінки наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для призначення по справі судової почеркознавчої та технічної експертизи, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні клопотання відповідача.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 суд оголосив перерву до 07.06.2023.

06.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

06.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

07.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло повідомлення про продовження строку для подання додаткових доказів по справі та повторно клопотання про зупинення провадження у даній справі.

У підготовчому засіданні 07.06.2023 суд відклав розгляд клопотання відповідача від 07.06.2023 про зупинення провадження у справі та відклав підготовче засідання на 04.07.2023.

04.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Суд, на підставі ст.119 ГПК України, продовжив відповідачу строк на подання додаткових доказів по справі та прийняв до їх розгляду.

У підготовчому засіданні 04.07.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання ПрАТ з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про зупинення провадження у справі та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.07.2023.

18.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, у зв'язку з проведенням медіації.

У клопотанні відповідач просить зупиненити провадження у справі на час проведення медіації між сторонами строком на дев'яносто днів, з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації.

Оскільки клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення медіації подано до суду лише відповідачем, а тому у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У підготовчому засіданні 19.07.2023 суд оголосив перерву до 25.07.2023.

25.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 25.07.2023 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2023.

30.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення доказів по справі.

У підготовчому засіданні 30.08.2023 суд, керуючись ст. 177 ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/2871/23 на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.10.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

29.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 31.10.2023.

27.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

31.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення доказів по справі.

У судовому засіданні 31.10.2023 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/2871/23 до судового розгляду по суті на 28.11.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

27.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення доказів по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2023 просив суд поновити строк для подання доказів по справі та долучити до матеріалів справи лист НКРЕКП від №12042/16.3.1/7-23 від 08.11.2023 та ухвалу суду по справі №761/28785/23.

Протокольною ухвалою від 28.11.2023 суд, на підставі ст.119 ГПК України, продовжив відповідачу строк на подання доказів у справі та долучив до матеріалів справи, надані представником відповідача докази по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2023 надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.11.2023 суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.12.2023.

07.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

12.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 12.12.2023 суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключні слова представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 12.12.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Типового договору розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016, який укладений між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», позивачем надано відповідачу послуги з розподілу природного газу за період листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року, на підтвердження чого позивач надав Акти надання послуг з розподілу природного газу: №ОГЯ82039484 від 30.11.2022, №ОГЯ82043252 від 31.12.2022р; №ОГЯ83000875 від 31.01.2023.

За доводами позивача, відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, оплату за електричну енергію не здійснив у повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 589 825,00 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у сумі 110 375,97 грн, 3% річних у сумі 6 622,56 грн, інфляційні втрати у сумі 16 678,54 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу.

Позивач вважає, що оскільки відповідач має діючий договір на розподіл природного газу, об'єкт споживача підключений до газорозподільної мережі, припинення газопостачання не здійснювалось шляхом механічного від'єднання від газорозподільної мережі, а тому в силу вимог абзацу 1 пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем відповідач зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг розподілу природного газу.

Позивач звернув увагу на Акт перевірки стану обліку природного газу у споживача від 17.06.2022 щодо усунення пошкоджень газорозподільної мережі, що, на думку позивача, свідчить про відсутність пошкоджень газорозподільної мережі до об'єкту відповідача.

Також позивач вказав, що відповідач заявою від 12.10.2022 відкорегував річну замовлену потужність на 2023 рік в об'ємі 960 000,00 куб.м, або 80 000,00 м.куб. в місяць, а тому щомісячна вартість послуги розподілу природного газу для відповідача у 2023 році становить 143 040,00 грн.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що основні виробничі потужності ПрАТ «СБК» знаходяться на території Гостомельської селищної ради/військової адміністрації Бучанського району Київської області. З початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, в період активних бойових дій лютий-квітень місяці, завод ПрАТ «СБК» зазнав пошкоджень, зокрема технологічного обладнання, в цей період у працівників заводу був відсутній доступ до заводу, та в подальшому, як наслідок перебування військ агресора на території Гостомельської селищної ради/військової адміністрації, значна частина територій була замінована, що унеможливлювало потрапити на територію заводу ПрАТ «СБК».

Відповідач стверджує, що в силу пошкоджень завданих виробничим потужностям заводу, ПрАТ «СБК» не змогло запустити в роботу завод, завод в період з 24.02.2022 не працював та не споживав природний газ, за послуги з розподілу якого АТ «ОГС «Київоблгаз» звернувся з даним позовом про стягнення коштів.

Отже, відповідач вважає, що починаючи з 24.02.2022 істотно змінились обставини, якими сторони керувались в жовтні 2021 року при процедурі узгодження замовленої річної величини потужності розподілу природнього газу на 2022 рік. Враховуючи зазначені обставини, відповідач звернувся до позивача про уточнення величини річної замовленої потужності на 2022 рік в бік її зменшення з підстав істотної зміни обставин. Однак позивач відмовив у зміні річної замовленої потужності на 2022 рік в бік її зменшення.

Також відповідач посилається на те, що позивачем не надано до суду доказів, що АТ «ОГС «Київоблгаз» надано послугу ПрАТ «СБК» з переміщення природнього газу від постачальника газу споживачу в спірний період, оскільки завод відповідача, який споживає природній газ, не працював в цей період та не споживав природній газ.

Крім того, відповідач вважає, що за наявності постійних відключень електричної енергії у період листопад - грудень 2022 року та січень 2023 року, підтримання необхідного тиску в системі розподілу газу є неможливим, що виключає можливість надання послуги з розподілу природнього газу.

Відповідач вважає, що на підставі ст. 607 ЦК України зобов'язання по сплаті вартості послуг за період листопад - грудень 2022 року припинено, оскільки ПрАТ «СБК» не може виконати зобов'язання щодо сплати вартості розподілу природнього газу, у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, а саме початок війни в Україні, пошкодження виробничих потужностей заводу відповідача в наслідок бойових дій, фактичного не споживання послуги та відсутності господарської діяльності відповідача.

Відповідач зазначив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у зв'язку з чим у ПрАТ «СБК» не настав обов'язок по сплаті вартості послуг розподілу природнього газу за період листопад-грудень 2022 року, січень 2023 року за Типовим договором, до закінчення дії у ПрАТ «СБК» форс-мажорних обставин.

Відповідач звернув увагу на те, що позивач передчасно звернувся з вимогами про стягнення вартості послуг з розподілу природнього газу за січень 2023 року, оскільки сума за січень може змінитись у порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем за відповідною заявою відповідача.

Також відповідач зазначив, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в період дії форс-мажорних обставин є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення.

Крім того, відповідач, посилаючись на статті 551, 617 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України, вважає, що звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання щодо сплати вартості розподілу природного газу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.01.2016 згідно заяви-приєднання № 09420L3LO9DP016 Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (надалі - споживач, відповідач) приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу, що не є побутовим споживачем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2. договору).

У відповідності до п. 2.3 договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 5.4 договору порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 6.3. договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. договору).

Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У відповідності до п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

У пункті 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення споживачем, що є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договір).

Відповідач направив позивачу заяву від 12.10.2022 щодо уточнення величини річної замовленої потужності, в якій відкорегував річну замовлену потужність на 2023 рік в об'ємі 960 000,00 куб.м.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з листопада 2022 року по січень 2023 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 1 589 825,00 грн, в підтвердження чого позивач надав Акти надання послуг з розподілу природного газу: №ОГЯ82039484 від 30.11.2022, №ОГЯ82043252 від 31.12.2022р; №ОГЯ83000875 від 31.01.2023.

Позивач направив на адресу відповідача для підпису Акти надання послуг з розподілу природного газу: №ОГЯ82039484 від 30.11.2022, №ОГЯ82043252 від 31.12.2022р; №ОГЯ83000875 від 31.01.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описами вкладення в цінні листи від 02.12.2022, від 27.12.2022, від 26.01.2023; поштовими накладними №0780100115110 від 02.12.2022, № 0780100127844 від 27.12.2022, № 0780100150498 від 26.01.2023.

Відповідач в порушення зобов'язань за договором оплату наданих послуг позивачем не здійснив, підписані акти надання послуг не повернув.

В обґрунтування заявленого позову, позивач вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 1 589 825,00 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховані пеня у сумі 110 375,97 грн, 3% річних у сумі 6 622,56 грн, інфляційні втрати у сумі 16 678,54 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» підписало заяву - приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016 на об'єкт, розташований за адресою: Озера, вул. Партизанська, 71.

Таким чином, відповідач приєднався до Типового публічного договору розподілу природного газу, який затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2494, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс газорозподільних систем), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу

Як встановлено судом вище, пунктом 2.1 договору передбачено, що Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. договору).

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. договору).

Згідно з п. 6.3. договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4. договору).

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

За розрахунком позивача вартість послуги розподілу природного газу для об'єкта відповідача у 2022 році складає 723 392,49 грн на місяць, виходячи з того, що величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2022 році складає 404 581,93 куб.м., а відповідно до постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «КИЇВОБЛГАЗ» від 22.12.2021 року №2752 установлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,49 грн. за 1 м3 на місяць.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що повідомив позивача про істотну зміну обставин, настання форс-мажорних обставин, ініціював внесення змін в частині зміни річної замовленої потужності, однак позивач користуючись зловживанням правами наданими Кодексом газорозподільних систем та Типовим договором розподілу газу, відмовив у зменшенні об'єму замовленої послуги на 2022 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2022 року, керуючись постановою НКРЕКП від 24.05.2022 № 528, ПрАТ «СБК» звернулось до AT «ОГС «Київоблгаз» із заявкою про уточнення величини замовленої річної потужності на 2022 рік, відповідно до якої зменшено величину річної замовленої потужності об'єкта ПрАТ «СБК» на 2022 рік до 237 300 куб.м.

Листом №810-Л6-17020-0922 від 28.09.2022 AT «ОГС «Київоблгаз» відмовлено відповідачу в зменшенні річної замовленої потужності на 2022 рік, оскільки постановою НКРЕКП від 24.05.2022 № 528 Регулятор збільшив період на уточнення замовленої потужності для непобутових споживачів, які здійснили замовлення річної потужності на 2022 рік, водночас ПрАТ «СБК» не подавав до 20 жовтня 2021 року уточнену заявку на величину річної замовленої потужності згідно з абз.10 п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Таким чином, сторонами не було досягнуто згоди щодо зменшення величини річної замовленої потужності об'єкта ПрАТ «СБК» на 2022 рік.

Так, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову від 24.05.2022 № 528 «Про уточнення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану», якою встановлено Операторам газорозподільних систем з дня набрання чинності цією постановою: розглянути заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об'єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494; на підставі заявок, визначених цим пунктом, здійснити перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494. У тижневий строк з дня набрання чинності цією постановою операторам газорозподільних систем повідомити споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, про право таких споживачів одноразово подати заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх об'єктах на 2022 календарний рік з дня набрання чинності цією постановою до 15 вересня 2022 року (включно). Ця постанова набирає чинності з дня її прийняття та діє до 15 вересня 2022 року (включно).

Відповідно до абз. 10 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об'єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Отже, постанова НКРЕКП від 24.05.2022 № 528 «Про уточнення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» стосується, споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Як вбачається з пояснень позивача, що підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог абзацу восьмого пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, відповідно до Акту приймання-передачі природного газу № ОГ00078787 від 30.09.2021 сторонами погоджено, що величина замовленої потужності на 2022 рік відповідно до спожитих обсягів у попередньому газовому році становить 4 854 983,14 куб.м., що складає 404 581,93 куб.м. на місяць.

Уточненої заявки на величину річної замовленої потужності на 2022 рік споживачем до 20 жовтня 2021 року, як це передбачено абзацом десятим пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, не подано. Тому, відповідач не є споживачем, який замовив річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Враховуючи викладене, оскільки норми постанови НКРЕКП від 24.05.2022 № 528 «Про уточнення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» не поширюються на відповідача у спірний період (2022 рік), а тому суд дійшов висновку про те, що дії позивача щодо відмови зменшення річної замовленої потужності на 2022 рік, є законними та не суперечать Кодексу ГРМ.

Згідно з п.п. 2 п. 7 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживач, що не є побутовим, оплачує вартість замовленої річної потужності виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Згідно з до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ закріплено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

Постановою НКРЕКП № 2752 від 22.12.2021 позивачу визначено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,49 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Згідно із наданими позивачем Актом приймання-передачі природного газу, який складався 30.09.2021, величина місячної замовленої потужністі об'єкту відповідача у 2022 році становить 404 581,93 метрів кубічних природного газу, величина річної замовленої потужності у 2022 році становить 4 854 983,14 метрів кубічних природного газу.

Отже, місячна вартість послуг за договором розподілу природного газу становить у період 2022 року - 723 392,49 грн.

Акти наданих послуг з розподілу природного газу: №ОГЯ82039484 від 30.11.2022, №ОГЯ82043252 від 31.12.2022р; №ОГЯ83000875 від 31.01.2023 з боку відповідача не підписані.

Згідно із матеріалів справи позивач здійснював направлення відповідачу актів наданих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описами вкладення в цінні листи від 02.12.2022, від 27.12.2022, від 26.01.2023; поштовими накладними №0780100115110 від 02.12.2022, № 0780100127844 від 27.12.2022, № 0780100150498 від 26.01.2023.

Підписані примірники актів відповідач не повернув позивачу.

У своїх запереченнях на позов відповідач зазначив, що основні виробничі потужності ПрАТ «СБК» знаходяться на території Гостомельської селищної ради/військової адміністрації Бучанського району Київської області, а тому з початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, завод ПрАТ «СБК» зазнав пошкоджень, зокрема технологічного обладнання. Відповідач стверджував, що в силу пошкоджень завданих виробничим потужностям заводу, за наявності постійних відключень електричної енергії у період листопад - грудень 2022 року та січень 2023 року ПрАТ «СБК» не споживав природній газ, що виключає можливість надання послуги з розподілу природнього газу

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.

Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Отже з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з пропозицією розірвати Типовий договір розподілу природного газу, а тому суд відхиляє доводі відповідача щодо відсутнього обов'язку оплати послуг з розподілу природного газу.

Крім того, судом враховано правову позицію Верховного суду у постанові від 27.09.2022 у справі №914/3254/21, відповідно до якої, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від'єднання об'єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об'єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов'язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.

Так, судом досліджено Акт перевірки стану обліку природного газу у споживача від 17.06.2022 та встановлено, що АТ «Київоблгаз» проведено роботі по продувці підводного газопровіду, після усунення пошкоджень під час проведення бойових дій.

При цьому, обставин проведення механічного від'єднання об'єкта відповідача судом не встановлено, як і не встановлено подання відповідачем заяви про припинення договору розподілу природного газу.

Водночас, висновок Київської обласної торгово-промислової палати №340/03.23 від 26.05.2023, висновок експертів № 07-06/23 від 07.06.2023 за результатами проведення комплексної судової економічної, будівельно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи не містять висновки щодо пошкодження саме газорозподільних мереж об'єкта відповідача та відсутності доступу відповідача до газорозподільної системи.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача, що викладені у відповіді на відзив, зокрема про те, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужностіоб'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. Отже, доводи відповідача, що останній не здійснював споживання природного газу, а отже відсутні підстави для оплати вартості послуг з розподілу природного газу, судом відхиляються.

Твердження відповідач щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у зв'язку з чим у ПрАТ «СБК» не настав обов'язок по сплаті вартості послуг розподілу природнього газу за період листопад-грудень 2022 року, січень 2023 року за Типовим договором, до закінчення дії у ПрАТ «СБК» форс-мажорних обставин, судом також відхиляють, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Отже, лист Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.

Згідно з пунктами 10.1 - 10.4 розділу Х договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Отже, сторонами у розділі Х договору передбачено порядок повідомлення сторони у разі неможливості виконання своїх зобов'язань через настання форс-мажорних обставин.

Однак, відповідачем не надано доказів дотримання порядку визначеного пунктом 10.3. договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставини позивача та не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин у визначений строк, протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення.

Поряд з тим, судом враховано, що наданий відповідачем до матеріалів справи висновок Київської обласної торгово-промислової палати №340/03.23 виготовлений 26.05.2023, за зверненням відповідача до Київської обласної торгово-промислової палати від 14.02.2023, про що зазначено самим відповідачем у відзиві, а сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-23-3340 - 21.07.2023, тобто під час розгляду судом даної справи.

Крім того, відповідач надав докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, а саме лист №б/н від 03.08.2023.

Зазначені докази свідчать, що відповідачем вчинялись дії щодо повідомлення про форс-мажорні обставини та надання підтверджуючих документів щодо їх настання після звернення позивача до суду з даним позовом та з порушенням строку, визначеного у п. 10.3. договору.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько- правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Більш того, суд звертає увагу, що розділом Х договору не передбачено звільнення від виконання зобов'язань, а передбачено звільнення від відповідальності невиконання зобов'язань на строк дії форс-мажорних обставин.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення у визначений строк позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин.

Посилання відповідача на повідомлення НКРЕКП, опубліковане 24.05.2022, щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану є безпідставним та судом не приймається, оскільки зазначене повідомлення не є постановою або розпорядженням Регулятора, не носить обов'язкового характеру для виконання суб'єктами ринку природного газу, а тому суд дійшов висновку про те, що він не є безумовним доказом звільнення відповідача від оплати послуг розподілу природного газу.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату наданих позивачем послуг у період з листопада по грудень 2022 року не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 446 785,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у період з листопада по грудень 2022 року у сумі 1 446 785,00 грн, належних доказів в спростування вказаної заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 446 785,00 грн. у період з листопада по грудень 2022 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги з розподілу природного газу у сумі 143 040,00 грн згідно Акту наданих послуг №ОГЯ83000875 від 31.01.2023, судом встановлено наступне.

В обґрунтування розрахунку вартості послуги розподілу природного газу для об'єкта відповідача у 2023 році позивач зазначив, що відповідач заявою від 12.10.2022 відкорегував річну замовлену потужність на 2023 рік в об'ємі 960 000,00 куб.м. або 80 000,00 куб.м. в місяць, а тому позивачем визначено вартість послуги розподілу природного газу для об'єкта відповідача у 2023 році в сумі 143 040,00 грн на місяць.

Як встановлено судом вище та не заперечувалось сторонами, відповідач направив позивачу заяву від 12.10.2022 щодо уточнення величини річної замовленої потужності, в якій відкорегував річну замовлену потужність на 2023 рік в об'ємі 960 000,00 куб.м.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався правом на відкоригування величини річної замовленої потужності на 2023 рік шляхом подання 19.07.2023 позивачу заявки в період з 10 липня по 15 вересня 2023.

Відповідно до п. 3 розділу 6 глави VI Кодексу газорозподільних систем, у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік. У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

За результатами розгляду уточненої відповідачем річної замовленої потужності, позивачем сформовано Акт наданих послуг №ОГЯ83027111 від 31.07.2023, який підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, згідно якого відкоригована замовлено потужність на липень 2023 року становить 26,25 м.куб., що становить 39,11 грн. без ПДВ (по тарифу 1,49 за 1 м.куб.), зокрема згідно Акту наданих послуг №ОГЯ83027111 від 31.07.2023 року сторонами відкоригована вартість річної замовленої потужності на 2023 рік в сторону її зменшення, що відображено в акті як від'ємне значення «- 857 911,47 грн».

Тобто, до коригування річної замовленої потужності вартість на місяць становила 143 040,00 грн з ПДВ, та загалом за період січень - червень 2023 склала вартість 858 240,00 грн з ПДВ, позивачем відкориговано вартість річної замовленої потужності за період січень - червень 2023 до загального розміру 281,64 грн з ПДВ, та враховуючи, що Акт наданих послуг №ОГЯ83027111 від 31.07.2023 року підписано сторонами в липні 2023 року, тобто, до коригування включено липень місяць 2023 року, відповідно розмір коригування за період січень - липень 2023 року становить «- 857 911,47 грн.», що розраховано наступним чином: 858 240,00 - (7 * 46,935) = 857 911,47 грн з ПДВ.

Факт коригування річної замовленої потужності на 2023 рік підтверджується наявною в матеріалах справи зареєстрованою позивачем податковою накладною за січень 2023 року та розрахунком коригування до податкової накладної за січень 2023 року, згідно якого позивачем відкориговано суму ПДВ від вартості замовленої річної потужності (послуги) - 23 840,00 грн та обсяг постачання - 119 200,00 грн.

Судом також враховано, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8776/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слабожанська будівельна кераміка» про стягнення заборгованості у сумі 429 120,00 грн за Типовим договором розподілу природного газу № 09420L3LO9DP016 від 01.01.2016, в частині здійснення розрахунків за період лютий 2023 - квітень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/8776/23 закрито провадження у справі № 910/8776/23 на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю спору.

Під час розгляду справи № 910/8776/23 за вищевказаним позовом, судом було встановлено, що позивачем відкориговано вартість річної замовленої потужності за період січень - червень 2023 року до загального розміру 281,64 грн з ПДВ та факт коригування річної замовленої потужності на 2023 рік, що підтверджувалося зокрема зареєстрованими позивачем податковими накладними за період з січня по липень та розрахунками коригування до податкових накладних за період з січня 2023 року по червень 2023 року (включно), згідно яких позивачем відкориговано суму ПДВ від вартості замовленої річної потужності (послуги).

Отже, враховуючи коригування відповідачем річної замовленої потужності на 2023 рік, зокрема січень 2023 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані відповідачу послуги з розподілу природного газу у сумі 143 040,00 грн згідно Акту наданих послуг №ОГЯ83000875 від 31.01.2023 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 110 375,97 грн, 3% річних у сумі 6 622,56 грн, інфляційні втрати у сумі 16 678,54 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрати.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у п. 8.2 договору, відповідно до якого сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Розрахунок пені у сумі 109 004,35 грн (нараховану за актами №ОГЯ82039484 від 30.11.2022, №ОГЯ82043252 від 31.12.2022) є арифметично правильним, здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розрахунок 3% річних у сумі 6 540,26 грн та інфляційних втрат у сумі 16678,54 грн (нараховані за актами №ОГЯ82039484 від 30.11.2022, №ОГЯ82043252 від 31.12.2022) є арифметично правильним, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розподілу природного газу у сумі 143 040,00 грн згідно Акту наданих послуг №ОГЯ83000875 від 31.01.2023, вимоги про стягнення пені у сумі 1 371,62 грн та 3% річних у сумі 82,30 грн, нараховані на підстави акту №ОГЯ83000875 від 31.01.2023, також не підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про звільнення від нарахування штрафних санкцій.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем порушено порядок, визначений пунктами 10.1 - 10.4 розділу Х договору, не надано доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставини позивача та не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин у визначений строк, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від нарахування штрафних санкцій.

Водночас, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання; звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, значених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Водночас, судом враховано надані пояснення відповідача у відзиві, відповідно до яких основні виробничі потужності ПрАТ «СБК» знаходяться на території Гостомельської селищної ради/військової адміністрації Бучанського району Київської області, а тому в період активних бойових дій завод ПрАТ «СБК» зазнав пошкоджень у зв'язку з чим відповідач тимчасово припинив господарську діяльність.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, судом встановлено, що завод ПрАТ «СБК» знаходиться у селі Озера, по вулиці Партизанській, 71, Гостомельської ОТГ, Бородянського р-н, Київської області. Село Озера перебувало в окупації починаючи з 26.02.2022 по 01.04.2022, що зазначено в переліку тимчасово окупованих територій Російською Федерацією затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022.

Відповідно до наказу № 5 від 24.03.2022 ПрАТ «СБК» зупинило дії трудових договорів з працівниками, а також було зупинено виробничу діяльність у зв'язку з веденням воєнного стану, бойовими діями та небезпекою для працівників заводу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявлених санкцій, що нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Отже, господарська діяльність відповідача була припинена не з власної волі, а внаслідок військовою агресії Російської Федерації проти України.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті допущеного відповідачем порушення строку оплати за договором.

Враховуючи, наявність обставин щодо тимчасового припинення господарської діяльності відповідача у зв'язку із бойовими діями на території України, отримання пошкоджень внаслідок активних бойових дій, а також з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та відсутність у справі доказів погіршення фінансового стану позивача, ускладнення у його господарській діяльності чи завдання йому збитків, суд прийшов до висновку про зменшення розміру пені та 3% річних, при цьому суд вважає, що сума пені та 3% річних підлягає зменшенню до 50%.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у сумі 54 502,17 грн та 3% річних у сумі 3270,13 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки судом зменшено розмір пені та 3% річних, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 23 685,12 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (02002, місто Київ, вулиця МИКІЛЬСЬКО-СЛОБІДСЬКА, будинок 2/Б, ідентифікаційний код 21129873) на користь Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, місто Боярка, вул. Шевченка Т., будинок 178, ідентифікаційний код 20578072) заборгованість в розмірі 1 446 785,00 грн, пені у сумі 54502,17 грн, 3% річних у сумі 3 270,13 грн, інфляційні втрати у сумі 16 678,54 грн та судовий збір у розмірі 22 818,54 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2023.

Суддя О.В. Гулевець