ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.12.2023Справа № 910/137/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (Україна, 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код: 38863790)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово правовий союз” (Україна, 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-В, оф. 8; ідентифікаційний код: 36999040)
про стягнення 1 090 706,50 грн
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово правовий союз” (далі - відповідач) про стягнення 1 090 706,50 грн, з яких 790 000,00 грн заборгованості, 172 060,18 грн пені, 112 484,73 грн інфляційних втрат та 16 161,59 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 60А167-1447-20 про постачання електричної енергії споживачу від 10.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
20.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-В, оф. 8.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 27.02.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
04.04.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.02.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не було вручене відповідачу та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 про відкриття провадження у справі № 910/137/23 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.02.2023.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України” зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансово правовий союз” (споживач) було укладено Договір № 60А167-1447-20 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), шляхом подання споживачем заяви-приєднання.
Згідно з п. 1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
За умовами пунктів 3.9 - 3.11 Договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних постачальника послуг комерційного обліку (оператора комерційного обліку) постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою Акт приймання-передачі електричної енергії та направляє його споживачу. Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі електричної енергії зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу Акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі. У випадку невиконання обов'язку, передбаченого п. 3.10 Договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються постачальником послуг комерційного обліку до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).
Умовами комерційної пропозиції “Вільна вартість - 7Б”, що є Додатком № 2 до Договору, визначено наступний спосіб оплати: споживач здійснює оплату за фактичний обсяг спожитої електроенергії, до 10 числа місяця, який настав за розрахунковим, платежем у розмірі 100%, на підставі рахунку постачальника на оплату або самостійно розрахованої, грошовими коштами на рахунок постачальника. У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
У Додатку № 3 до Договору та додаткових угодах № 1 від 27.11.2020, № 2 від 30.11.2021 до Договору сторони узгодили розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії у 2020, 2021 та 2022 роках відповідно.
Як зазначає позивач, він у період з грудня 2020 року по серпень 2022 року поставив відповідачу на виконання умов Договору електричну енергію обсягом 841 278,00 кВт/год, загальною вартістю 2 489 376,35 грн, яку останній прийняв та частково оплатив у сумі 1 699 376,35 грн.
З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за спожиту електричну енергію, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 790 000,00 грн заборгованості, 172 060,18 грн пені, 112 484,73 грн інфляційних втрат та 16 161,59 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За приписом пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" Товариство з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП № 61 від 25.01.2019.
Спір у цій справі виник у зв'язку із неповною оплатою відповідачем спожитої у період з грудня 2020 року по серпень 2022 року електричної енергії.
На підтвердження обсягів споживання відповідачем електричної енергії у спірний період позивачем надано паперові копії електронних актів приймання передачі електричної енергії № РГК80018908 від 31.12.2020 на суму 139 194,97 грн, № РГК81001599 від 31.01.2021 на суму 104 044,49 грн, № РГК81003764 від 28.02.2021 на суму 120 142,82 грн, № РГК81004611 від 31.03.2021 на суму 78 695,56 грн, № РГК81007867 від 30.04.2021 на суму 66 095,30 грн, № РГК81009069 від 31.05.2021 на суму 47 967,06 грн, № РГК81011890 від 30.06.2021 на суму 87 397,09 грн, № РГК81013782 від 31.07.2021 на суму 107 434,04 грн, № РГК81015694 від 31.08.2021 на суму 141 421,74 грн, № РГК81017536 від 30.09.2021 на суму 103 467,89 грн, № РГК81019655 від 31.10.2021 на суму 147 341,12 грн, № РГК81022181 від 30.11.2021 на суму 144 952,50 грн, № РГК81024188 від 31.12.2021 на суму 191 626,84 грн, № РГК82001865 від 31.01.2022 на суму 175 689,22 грн, № РГК82003845 від 28.02.2022 на суму 94 647,60 грн, № РГК82005228 від 31.03.2022 на суму 97 254,77 грн, № РГК82008268 від 30.04.2022 на суму 108 798,56 грн, № РГК82009675 від 31.05.2022 на суму 109 519,80 грн та № РГК82010996 від 30.06.2022 на суму 112 584,40 грн, що підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками, а також односторонньо підписані позивачем і скріплені його печаткою акти приймання передачі електричної енергії № РГК82011998 від 31.07.2022 на суму 147 743,92 грн та № РГК82012292 від 31.08.2022 на суму 163 356,66 грн, які, як він стверджує, були направлені відповідачу, однак, усупереч умовам Договору, не підписані відповідачем.
Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Оскільки відповідно до п. 3.9 Договору постачальник складає Акт приймання-передачі електричної енергії на підставі отриманих від споживача даних та/або даних постачальника послуг комерційного обліку (оператора комерційного обліку), а відповідач не спростував наведених позивачем обсягів постачання (не надав доказів направлення ним мотивованої відмови від підписання оформлених позивачем актів), суд приймає вищенаведені односторонньо підписані позивачем акти як належні докази на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у липні та серпні 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пунктів 4.1, 4.2, 4.8 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
З урахуванням погодженого сторонами у комерційній пропозиції “Вільна вартість - 7Б”, що є Додатком № 2 до Договору, порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати електричної енергії за кожний розрахунковий місяць у спірному періоді мали бути виконані до 10 числа місяця, який настав за розрахунковим.
Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 19.01.2021 по 23.05.2022 було перераховано на рахунок позивача 1 499 781,42 грн в якості оплати за поставлену електричну енергію. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 24.11.2022 відповідачем було сплачено 149 594,93 грн, а 14.11.2022 - 50 000,00 грн.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 790 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 172 060,18 грн пені, 112 484,73 грн інфляційних втрат та 16 161,59 грн 3% річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами комерційної пропозиції “Вільна вартість - 7Б”, що є Додатком № 2 до Договору, передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Оскільки неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі комерційної пропозиції “Вільна вартість - 7Б”, що є Додатком № 2 до Договору, за несвоєчасне здійснення розрахунків визнається судом обґрунтованою.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено їх арифметичну вірність.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення сум не надано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 790 000,00 грн, пеня в розмірі 172 060,18 грн, інфляційні втрати в розмірі 112 484,73 грн та 3% річних в розмірі 16 161,59 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 16 360,60 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово правовий союз” (Україна, 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-В, оф. 8; ідентифікаційний код: 36999040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (Україна, 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код: 38863790) заборгованість в розмірі 790 000 (сімсот дев'яносто тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 172 060 (сто сімдесят дві тисячі шістдесят) грн 18 коп., інфляційні втрати в розмірі 112 484 (сто дванадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 73 коп., 3% річних в розмірі 16 161 (шістнадцять тисяч сто шістдесят одна) грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 360 (шістнадцять тисяч триста шістдесят) грн 60 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.12.2022
Суддя О.В. Нечай