ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22.12.2023Справа № 910/15344/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп"
2. ОСОБА_1
про стягнення 122 473,81 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" (далі - відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_1 (відповідача-2) про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у загальному розмірі 122 473,81 грн., з яких: 100 236,65 грн. - гарантійна сума (основний борг), 6 920,45 грн. - заборгованість за процентами, 15 316,71 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2023 року між позивачем та Товариством був укладений договір про надання банківської гарантії № 31269/ЮГ-23, зобов'язання за яким забезпечені договором поруки № 31269/ЮПОР-23, укладеним 16.02.2023 року між Банком та відповідачем-2. Оскільки позивач, як банк-гарант, внаслідок порушення відповідачем-1 умов договору гарантії здійснив виплату гарантійного платежу на користь бенефіціара, у Банку виникло право зворотної вимоги до відповідачів як солідарних боржників щодо сплати гарантійного платежу та нарахованих процентів і пені у вищенаведених розмірах.
Крім того, Банк просив суд стягнути з відповідачів на його користь витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги у даній справі в загальному розмірі 10 500,00 грн.
Ухвалою від 04.10.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/15344/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 04.10.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/15344/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177.
Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером 0600050659540, Товариство ухвалу суду отримало 09.10.2023 року.
За умовами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Крім того, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 04.10.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/15344/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0600050660092 на зареєстровану адресу місця проживання відповідача-2 - ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0600050660092 вручене відповідачу-2 не було.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2023 року, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами щодо подання вказаних заяв по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
16.02.2023 між Банком та Товариством (принципал) укладено договір про надання гарантії № 31269/ЮГ-23 (гарантія виконання) (далі - Договір), який регулює правовідносини сторін щодо надання Банком-Гарантом гарантії виконання договору (далі - Гарантія, Гарантійне зобов'язання) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що буде укладений на підставі повідомлення про намір укласти договір про закупівлю № UA-2023-01-18-014807-а, протокольного рішення про визначення переможця та намір укласти договір від 03.02.2023 року та за результатами закупівлі: "ДК 021:2015:45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи Капітальний ремонт у частині поліпшення експлуатаційних показників будівлі за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Геронимівська, урочище "Щедре", будинок 1 (м. Черкаси, вул. Руставі, 27), шляхом організації системи опалення" (оголошення № UA-2023-01-18-014807-а від 18.01.2023 року) (далі - Основний договір), між принципалом та Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Черкаської дирекції АТ "Укрпошта" (далі - Основне зобов'язання).
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.
За умовами пункту 1.2 Договору гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром Основного зобов'язання, а саме: невиконання або неналежного виконання принципалом умов Основного договору за результатами закупівлі.
Надана в межах цього Договору гарантія є безумовною, безвідкличною (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору сума і валюта гарантії - 200 236,65 грн.; строк дії гарантії - з 16.02.2023 року до 01.07.2023 року включно. Відповідальність Банка-Гаранта обмежується Гарантійною сумою, обумовленою пунктом 2.1 цього Договору. Після кожного здійснення платежу за Гарантією на користь бенефіціара зобов'язання за Гарантією будуть зменшуватись на суму здійсненого платежу, а у випадку сплати на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми, вона вважається виконаною та припиняє свою дію.
Згідно з пунктом 2.5 Договору Гарантія припиняється у разі, зокрема, сплати Банком-Гарантом на користь бенефіціара повного розміру Гарантійної суми.
Судом встановлено, що на виконання положень Договору Банк видав Гарантію виконання зобов'язань № 31269 із сумою 200 236,65 грн. та терміном дії з 16.02.2023 року по 01.07.2023 року включно.
За умовами цієї гарантії Банк безвідклично та безумовно зобов'язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 200 236,65 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал:
- не виконав зобов'язання за Основним договором, або
- неналежно виконав зобов'язання за Основним договором, або
- дії (бездіяльність) принципала призвели до неможливості подальшого виконання Основного договору.
Розмір грошової суми, що підлягає сплаті гарантом бенефіціару, не залежить від розміру заборгованості принципала за Основним договором або розміру невиконаного чи неналежно виконаного принципалом зобов'язання за Основним договором.
Зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припиняється у разі, зокрема, сплати гарантом суми, на яку видано цю гарантію.
З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2023 року позивач отримав вимогу бенефіціара від 18.05.2023 року № 101.004.002.001-4102-23 про сплату гарантійного платежу за гарантією виконання зобов'язань № 31269 від 16.02.2023 року, в якій Акціонерне товариство "Укрпошта" повідомило Банк про неналежне виконання Товариством своїх зобов'язань за Основним договором.
З огляду на викладене, а також на виконання взятих на себе за Договором зобов'язань Банк відповідно до платіжної інструкції від 01.06.2023 року № 21646 сплатив на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Черкаської дирекції грошові кошти у розмірі 200 236,65 грн. із призначенням платежу: "Гарантійний платіж зг. вимоги № 101.004.002.001.-4102-23 від 18.05.2023р. по гарантії виконання зобов'яз. № 31269 від 16.02.2023р. (ТОВ "ДРБ ГРУП")".
Відповідно до пункту 7.1 Договору у разі настання гарантійного випадку та виконання Банком-Гарантом своїх гарантійних зобов'язань, останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума, сплачена Банком-Гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.
Згідно з пунктом 3.3 Договору у випадку здійснення Банком-Гарантом на користь бенефіціара платежу за Гарантією, Банк-Гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення Гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу відшкодовує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "КБ "ГЛОБУС", МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059, та сплачує Банку-Гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.
За умовами пунктів 3.4, 3.5 Договору проценти, передбачені пунктом 3.3 цього Договору, нараховуються починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення Гарантійного платежу до дати його відшкодування Банку-Гаранту за фактичний строк користування грошовими коштами, виходячи з фактичної календарної кількості днів у місяці та році. Нарахування Банком-Гарантом процентів здійснюється у валюті Гарантії. День здійснення Гарантійного платежу та день відшкодування його суми принципалом в часовий інтервал при нарахуванні процентів рахуються як один день. Проценти за користування грошовими коштами сплачуються принципалом одночасно із відшкодуванням суми Гарантійного платежу на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "КБ "ГЛОБУС", МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059.
Разом із тим, пунктом 4.1 Договору передбачено, що виконання принципалом зобов'язань за цим Договором (відшкодування суми Гарантійного платежу за Гарантією, сплати комісії Банку-Гаранту за розгляд та перевірку пакету документів щодо надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення Гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором), забезпечується фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
За умовами пункту 4.2 цієї угоди виконання умов забезпечення зобов'язань за цим Договором означає належне оформлення правочину забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, інших видів забезпечення), що включає підписання кожного договору уповноваженими особами, його нотаріальне посвідчення (у випадках, передбачених чинним законодавством або умовами договору), проведення (здійснення) встановленої чинним законодавством або договором процедури реєстрації відносин забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, інших видів забезпечення), передачу предмета забезпечення у володіння заставодержателя чи третьої особи (якщо це передбачено відповідним договором), тобто здійснення принципалом (заставодавцем, гарантом, поручителем) всіх необхідних дій, що дозволяють договору забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, іншому договору забезпечення) набути чинності, та встановити пріоритет Банка-Гаранта на предмет забезпечення, а також належне виконання обов'язків за договором (ами) забезпечення протягом його (їх) дії.
Судом встановлено, що 16.02.2023 року між Банком (Банк-Гарант) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 31269/ЮПОР-23 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед Банком-Гарантом за виконання Товариством зобов'язань за Договором, що укладений між Банком-Гарантом та принципалом, з метою забезпечення належного виконання принципалом, умов Договору, що буде укладений на підставі Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю № UA-2023-01-18-014807-а, протокольного рішення про визначення переможця та намір укласти договір від 03.02.2023 року та за результатами закупівлі: "ДК 021:2015:45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи Капітальний ремонт у частині поліпшення експлуатаційних показників будівлі за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Геронимівська, урочище "Щедре", будинок 1 (м. Черкаси, вул. Руставі, 27), шляхом організації системи опалення" (оголошення № UA-2023-01-18-014807-а від 18.01.2023 року), між принципалом та Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Черкаської дирекції АТ "Укрпошта", в сумі 200 236,65 грн.
Вказаний Договір поруки підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем-2, а також скріплений відбитком печатки Банку.
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору поруки порукою забезпечується вимога Банка-Гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором гарантії.
У разі порушення принципалом зобов'язань, передбачених Договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед Банком-Гарантом як солідарні боржники (пункт 1.4 Договору поруки).
Пунктом 2.1.1 Договору поруки передбачене право Банка-Гаранта пред'явити вимогу до поручителя у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом своїх зобов'язань, передбачених Договором гарантії.
Згідно з пунктом 2.4.1 Договору поруки поручитель зобов'язується виконати за принципала зобов'язання за Договором гарантії в порядку та в строки, що визначені цим Договором.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору поруки у разі невиконання принципалом зобов'язань за Договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені Договором гарантії, Банк-Гарант має право звернутися до поручителя із відповідною письмовою вимогою. Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги Банка-Гаранта зобов'язаний виконати обов'язок принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі Банка-Гаранта.
За умовами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Як передбачено частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
З матеріалів справи вбачається, що після отримання позивачем 25.05.2023 року вимоги бенефіціара від 18.05.2023 року № 101.004.002.001-4102-23 та сплати Банком на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Черкаської дирекції на підставі платіжної інструкції від 01.06.2023 року № 21646 грошових коштів у розмірі 200 236,65 грн., позивач 12.07.2023 року звернувся до Товариства (принципала) та ОСОБА_1 (поручителя) з вимогами від 10.07.2023 року № 2512 та від 10.07.2023 року № 2513 про стягнення коштів у порядку регресу, в яких просив відповідачів відшкодувати в порядку регресу суму Гарантійного платежу в розмірі 200 236,65 грн. у десятиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги.
Слід зазначити, що вимога Банку від 10.07.2023 року № 2512 була отримана уповноваженою особою принципала 18.07.2023 року, що підтверджується інформацією з сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти за трек-номером відправлення 0412000147024.
Проте, в порушення умов Договору гарантії та Договору поруки, принципал та поручитель не здійснили на користь гаранта (позивача) повну сплату коштів на підставі направлених їм вимог. Так, у період з 07.07.2023 року по 24.07.2023 року Товариство перерахувало на користь Банку суму грошових коштів у розмірі лише 100 000,00 грн. (а саме: 07.07.2023 року - 50 000,00 грн. та 24.07.2023 року - 50 000,00 грн.), заборгувавши таким чином позивачу 100 236,65 грн. гарантійної суми.
З огляду на викладене, Банк звернувся до суду з означеним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 100 236,65 грн. гарантійної суми (основного боргу), а також 6 920,45 грн. заборгованості за процентами та 15 316,71 грн. пені, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм, внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
У відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед бенефіціаром.
Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1-4 статті 563 Цивільного кодексу України).
Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що станом на 18.09.2023 року сума простроченої заборгованості Товариства зі сплати основного боргу (гарантійної суми) за Договором у розмірі 100 236,65 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Банку про солідарне стягнення з відповідачів вищенаведеної суми грошових коштів.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів 6 920,45 грн. заборгованості за процентами, нарахованих за ставкою 35 % річних у період з 16.06.2023 року по 18.09.2023 року на відповідні суми заборгованості за гарантійною сумою, з урахуванням здійснених Товариством часткових оплат.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 35 % річних, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених помилок при визначенні періодів нарахування цих компенсаційних виплат, що призвело до заявлення суми 35 % річних у завищеному розмірі.
Так, за змістом пункту 3.3 Договору у випадку здійснення Банком-Гарантом на користь бенефіціара платежу за Гарантією, Банк-Гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу зобов'язаний повідомити принципала про здійснення Гарантійного платежу, а принципал (Товариство), у свою чергу, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу відшкодувати Банку суму Гарантійного платежу та сплатити позивачу проценти із розрахунку 35 % річних.
Разом із тим, як було зазначено вище, вимога позивача від 10.07.2023 року № 2512 про стягнення коштів у порядку регресу (з трек-номером відправлення 0412000147024) була направлена на адресу Товариства лише 12.07.2023 року та отримана принципалом 18.07.2023 року.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи підтверджений матеріалами справи факт повідомлення Товариства про наявність у нього обов'язку відшкодувати саме на користь Банку суму гарантійного платежу лише з 18.07.2023 року, суд дійшов висновку про те, що останнім днем встановленого терміну для оплати відповідачеми-1 цієї суми коштів на користь позивача було 01.08.2023 року.
Згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що першим днем прострочення відповідачем-1 виконання його грошового обов'язку з оплати спірної суми гарантійного платежу є 02.08.2023 року, а не 16.06.2023 року, як помилково зазначено Банком у позовній заяві.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 35 % річних, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, є 35 % річних у розмірі 4 613,63 грн., нараховані у період з 02.08.2023 року по 18.09.2023 року на суму основного боргу в розмірі 100 236,65 грн.
За таких обставин, солідарному стягненню з відповідачів на користь Банку підлягає 35 % річних у розмірі 4 613,63 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства та ОСОБА_1 2 306,82 грн. 35 % річних слід відмовити.
Також позивач просив солідарно стягнути з відповідачів 15 316,71 грн. пені, нарахованої у період з 16.06.2023 року по 20.09.2023 року на відповідні суми заборгованості за гарантійною сумою, з урахуванням здійснених Товариством часткових оплат.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За умовами статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 9.3 Договору у випадку невиконання/неналежного виконання принципалом будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, принципал сплачує Банку-Гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущеної аналогічної помилки при визначенні, зокрема, початкового періоду нарахування цієї штрафної санкції, що призвело до заявлення суми пені у завищеному розмірі.
Разом із тим, стягненню з відповідачів на користь Банку підлягає пеня у розмірі 5 975,75 грн., нарахована у період з 02.08.2023 року по 20.09.2023 року на суму основного боргу в розмірі 100 236,65 грн., у той час як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства та ОСОБА_1 9 340,96 грн. цієї неустойки слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Беручи до уваги вказані обставини, позов Банку підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведені приписи, а також зважаючи, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, суд дійшов висновку про покладення на відповідачів витрат зі сплати судового збору порівну пропорційно до розміру задоволених позовних вимог Банку.
Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Судом встановлено, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, розмір витрат Банку на правову допомогу в даній справі, які останній просив суд стягнути з відповідачів, складає 10 500,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним та адвокатом Прохоренком Валерієм Петровичем договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.12.2022 року № 051222 (далі - Договір № 051222), за умовами якого адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу з питань, що ставляться клієнтом, а клієнт зобов'язався приймати та оплачувати послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору № 051222 за надання послуг за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар, виходячи з кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката, кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг клієнту, складності справи/завдання, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, фінансового стану клієнта та іншої сторони (сторін) судового процесу, ціни позову (якщо підлягає грошовій оцінці), значимості справи для клієнта та впливу рішення суду на його репутацію та інші істотні обставини. Оплата послуг здійснюється клієнтом на підставі погодженого/підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг у спосіб та у строки, визначені у відповідному акті. Ставка гонорару адвоката за послуги за 1 (одну) годину роботи складає 1 500,00 грн.
Слід зазначити, що крім вищенаведеного Договору № 051222, Банком до матеріалів справи долучено копію акту від 19.09.2023 року № 31269/ЮГ-23 прийому передачі послуг за Договором № 051222 на суму 10 500,00 грн. (який містить детальний опис робіт (наданих адвокатом послуг) та відомості про витрачений час на виконання таких робіт (загальною тривалістю 7 годин), пов'язаних з представництвом інтересів клієнта (Банку) у суді за позовом клієнта до Товариства та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання гарантії № 31269/ЮГ-23 від 16.02.2023), а також платіжної інструкції від 19.09.2023 року № 3964 про оплату Банком на користь ФОП Прохоренка Валерія Петровича вартості послуг професійної правничої допомоги за Договором № 051222 у загальному розмірі 10 500,00 грн.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Разом із тим, ні від Товариства, ні від ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи № 910/15344/23, не надходило.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачі не надали.
У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені Банком витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн. є підтвердженими.
За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що відповідачами не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Банку, суд дійшов висновку про те, що обов'язок з відшкодування заявлених позивачем витрат пропорційно до розміру його задоволених позовних вимог, що становить 9 501,40 грн., покладається на відповідачів у рівних частинах (по 4 750,70 грн. з кожного).
Керуючись статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177; код ЄДРПОУ 43482644) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5; код ЄДРПОУ 35591059) 100 236 (сто тисяч двісті тридцять шість) грн. 65 коп. основного боргу, 4 613 (чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 63 коп. заборгованості за процентами та 5 975 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 75 коп. пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177; код ЄДРПОУ 43482644) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5; код ЄДРПОУ 35591059) 1 214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору та 4 750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 70 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5; код ЄДРПОУ 35591059) 1 214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору та 4 750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 70 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 22.12.2023 року.
Суддя В.С. Ломака