Справа № 204/11374/23
Провадження № 2/204/3070/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кошелюк Д.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача адвоката Трубанової В.Г.,
за участю представника відповідача адвоката Лисенко С.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача і просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини.
В обґрунтування позовної заяви, позивач посилався на те, що 07 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Перебуваючи у шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згодом, шлюб між подружжям було розірвано 16 березня 2020 року на підставі рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська. Після розлучення, починаючи з серпня 2021 року по теперішній час, дитина проживає разом із позивачем, відповідачка наразі вже перебуває у новому шлюбі із громадянином рф, де проживає і зараз. Вихованням і утриманням дитини займається батько, піклується про дитину, слідкує за її розвитком та здоров'ям. Мати не проживає тривалий час в Україні, дитину не навідує. У зв'язку із чим батько був вимушений звернутись до суду із позовом про позбавлення мати батьківських прав. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року мати - ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року вищезазначення рішення суду першої інстанції залишено без змін; відкрито касаційне провадження та справа витребувана з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська для розгляду касаційної скарги. Оскільки батько самостійно не може забезпечити належний рівень життя дитині, останній вимушений звернутись до суду із зазначеною позовною заявою про стягнення аліментів.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, пояснив суду, що дитина після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у березні 2022 року виїхала за кордон до Ізраїлю, де наразі мешкає з бабусею - мамою позивача. Так, утримання дитини в Ізраїлі дуже дорого коштує, мати має обов'язок забезпечувати свою дитину нарівні із батьком, проте мати добровільно матеріально не забезпечує дитину, а тому відповідач вимушений був звернутись до суду із зазначеним позовом.
Представник позивача - адвокат Трубанова В.Г. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, зазначила суду, що дитина дійсно наразі не проживає із батьком, проте це тимчасова міра через складну ситуацію в країні та небезпеку для життя дитини. Мати зобов'язана брати участь у вихованні дитини та забезпечувати її, крім іншого, матеріально. Проте, мати тривалий час проживає на території рф, дитиною не цікавиться та не піклується про неї.
Представник відповідача - адвокат Лисенко С.Ю., в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не має права на пред'явлення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки дитина проживає тривалий час окремо від батьків в Ізраїлі разом із своєю бабусею.
Крім того, представником відповідача - адвокатом Лисенко С.Ю. 31 серпня 2023 року до суду подано відзив на позовну заяву у якому останній зазначив суду, що відповідачем подано касаційну скаргу у справі про позбавлення батьківських прав. Відповідач дійсно проживає на території рф, проте навідувала дитину, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті. Коли відповідач приїздила на територію України, то вона весь свій час проводила із донькою, брала активну участь у її вихованні. Крім того, перебуваючи за межами країни, відповідач підтримує відеозв'язок з донькою та з'ясовує стан справ, проводить бесіди з виховання та навчання. З метою матеріального забезпечення та задоволення необхідних потреб доньки, враховуючи, що донька перебуває з бабусею в Ізраїлі, відповідач надсилає кошти на утримання дитини, на підтвердження чого надала квитанції. Односно з цим, представник відповідача наголошує суду, що аліменти можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає з дитиною.
08 листопада 2023 року позивачем було подано до суду відповідь на відзив у якій останній зазначив, що відмітки у закордонному паспорті відповідача про перетин кордону не свідчать про те, що відповідачка навідувала дитину; кошти, які відповідач надсилала, це кошти що вона отримувала на дитину від держави.
Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що з 07 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від подружнього життя сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 жовтня 2020 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Батьками дитини зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с.15).
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2020 року, в рамках цивільної справи №204/744/20, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано (а.с.14).
Іншим рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року, в рамках цивільної справи №204/2097/22, позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вирішено питання про судові витрати (а.с.4-6).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року - залишено без змін (а.с.7-12).
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2023 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Лисенко Станіславом Юрійовичем подано касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року по справі №204/2097/22 (а.с.38-49).
Ухвалою Верховного Суду України у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у цивільній справі №204/2097/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенко Станіслава Юрійовича на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року (а.с.73-74).
Отже, станом на день розгляду справи, рішення суду про позбавлення відповідачку батьківських прав не набрало законної сили.
Матеріали справи містять копії квитанцій на переказ грошових коштів ОСОБА_2 , а саме:
-квитанція №НВ47-МР8М-2ХНВ-83Н2 від 30.09.2020 року на суму 1 750 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.50);
-квитанція №524Р-Н3К9-6Н0Х-М82Х від 08.10.2020 року, на суму 860 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.51);
-квитанція №ВТ5Н-РАХ5-792Н-А52Н від 16.11.2020 року, на суму 860 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.52);
-квитанція №5РЕ9-8663-АЕВ6-8ХХ0 від 14.02.2021 року, на суму 1 000 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - «на содержание ребенка» (мовою оригінала) (а.с.53);
-квитанція №3ЕХ7-АЕ58-133С-В198 від 08.03.2021 року, на суму 500 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - « ОСОБА_5 на 8е марта) Купи пожалуйста что она захочет, от меня» (мовою оригінала) (а.с.54);
-квитанція №940М-600Е-Х15А-485К від 15.03.2021 року, на суму 1 000 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - « ОСОБА_5 на то что она захочет» (мовою оригінала) (а.с.55);
-квитанція №3ТР5-Е990-НМВТ-7ХР4 від 12.04.2021 року, на суму 1 300 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - « ОСОБА_5 » (мовою оригінала) (а.с.56);
-квитанція №А3СХ-А456Р-ЕС10-98ТМ від 19.09.2021 року, на суму 1 050 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - « ОСОБА_5 » (мовою оригінала) (а.с.57);
-квитанція №23М2-МТРН-4К1Е-А32Е від 22.11.2021 року, на суму 500 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.58);
-квитанція №3ВА0-9384-0ЕСТ-ВХ34 від 09.01.2022 року, на суму 860 грн, відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (мовою оригінала) (а.с.59);
-квитанція №А6ЕМ-В659-3ЕА0-Е6ТМ від 20.01.2022 року, на суму 400 грн, відправник - ОСОБА_2 , одержувач - ОСОБА_4 , призначення платежу - «Анютке на вкусняшки» (мовою оригінала) (а.с.60);
-квитанція №9Т8У-К6М5-31А1-26ТА від 26.10.2022 року, на суму 16 200 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.61);
-квитанція №2ВА9-50З9-АХТ0-4С78 від 11.10.2022 року, на суму 2 000 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.62);
-квитанція №2ВА9-50Р9-АХТ0-4С78 від 11.10.2022 року, на суму 2 000 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.63);
-квитанція №ЕК92-ТРЕЕ-524Р-КХ34 від 10.09.2022 року, на суму 2 750 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.64);
-квитанція №6Н83-КР87-ВСХР-Р5ХА від 19.01.2023 року, на суму 1 500 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.65);
-квитанція №АМС4-Е1С5-СС79-123Х від 06.03.2023 року, на суму 1 100 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.66);
-квитанція №4СЕН-КВТС-4ЗТ0-72ЕХ від 18.03.2023 року, на суму 1 300 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.67);
-квитанція №Х321-06НР-К2А9-5483 від 11.06.2023 року, на суму 1 000 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.68);
-квитанція №ХЕ70-АСТТ-155Н-9З1В від 28.07.2023 року, на суму 1 500 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.69);
-квитанція №63РП-456Н-3Е3Т-НН87 від 17.08.2023 року, на суму 1 758,79 грн., відправник - ОСОБА_2 , одержувач - НОМЕР_2 , призначення платежу - переказ особистих коштів (а.с.70).
В матеріалах справи міститься паспорт № НОМЕР_3 виданий 11 квітня 2019 року органом №1201, у якому міститься інформація про перетин державного кордону України з рф на ім'я ОСОБА_2 : 26.01.2020 року - 28.01.2020 року; 30.08.2020 року - 17.12.2020 року; 30.01.2021 року - 18.07.2021 року; 10.09.2021 року - 27.09.2021 року; 19.12.2021 року, як дата виїзду на територію рф (а.с.71-72).
Також, в матеріалах справи міститься CD-R диск (а.с.75), наданий представником відповідача - адвокатом Лисенко С.Ю. в якості додатку до відзиву, проте при огляді судом диску встановлено, що останній не містить жодного файлу для огляду, а тому не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у розумінні ст.76 ЦПК України.
Так, позивачем, на підтвердження своєї позиції, до відповіді на відзив було надано «Рух коштів по картці» від 06.11.2023 року, виданої клієнту банку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по картці № НОМЕР_4 за період з 29.08.2020 року по 20.01.2022 року по категорії - «поповнення картки від ОСОБА_6 : 20.01.2022 року - 400 грн., 09.01.2022 року - 860 грн., 22.11.2021 року - 500 грн., 19.09.2021 року - 1050 грн., 12.04.2021 року - 1300 грн., 15.03.2021 року - 1000 грн., 09.03.2021 року - 50 грн., 08.03.2021 року - 500 грн., 14.02.2021 року - 1000 грн., 16.11.2020 року - 860 грн., 08.10.2020 року - 860 грн., 30.09.2020 року - 1750 грн. (а.с.95).
Надану позивачем у якості додатку до відповіді на відзив та доказу по справі «копію квитанції про перерахування коштів» (а.с.96) суд не приймає до уваги, оскільки зазначений документ не містить відповідного перекладу, а тому у суду відсутня можливість встановити інформацію, що у ньому зазначена.
Також в матеріалах справи міститься лист наданий Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наданий на виконання ухвали суду від 29 листопада 2023 року, згідно якого відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами України: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 23.02.2022 року по 05.12.2023 року (станом на 16:00) в Базі даних не виявлено (а.с.116).
Проте, в судовому засіданні сторонами було визнано, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно перебуває в країні Ізраїль і знаходиться там з бабусею - мамою позивача, а тому, зазначена обставина, яка визнана учасниками справи, не підлягає доказуванню, що відповідає положенням ч.1 ст.82 ЦПК України.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 статті 182 СК України встановлює обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Проте, позивачем та його представником не доведено та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у дитини потреби в матеріальній допомозі на території країни Ізраїль (понесення витрат на харчування, дитячий садочок, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).
Крім того, з урахуванням предмета даного спору (стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з позивачем чи окремо від нього.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Так, сторонами у судовому засіданні була визнана та обставина, що дитина з березня 2023 року проживає окремо від позивача - батька, а проживає за межами країни - в Ізраїлі зі своєю бабусею, зазначена обставина не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України, як така, що визнана учасниками справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки відповідно до приписів законодавства позивачем не доведено його право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Виходячи з наведеного, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування пред'явленого позову, не були підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд визнає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 236-265, 351 - 355 ЦПК України , ст.ст.141, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В.Токар