Справа №226/1121/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
13 грудня 2023 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,
представника позивача Артаманова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Львівського обласного центру зайнятості,
в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості
(79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122; ЄДРПОУ: 45145001)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ;
місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 )
про повернення допомоги по безробіттю,
встановив:
Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Львівський обласний центр зайнятості, в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з останнього кошти у сумі 12 349,11 грн. (повернення допомоги з безробіття від ОСОБА_1 ), а також суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
Мотивуючи подану заяву, представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості, як особа, яка потребує працевлаштування. У заяві про надання статусу безробітного останній засвідчив своїм підписом, що ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів. Наказом Львівського міського центру зайнятості відповідачу було надано статус безробітного з 16.06.2022 року і було призначено допомогу з безробіття з 16.06.2022 року та розпочато з 16.06.2022 року виплату допомоги з безробіття, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Допомога по безробіттю ОСОБА_1 виплачувалась з 16.06.2022 року по 27.11.2022 року. У період перебування відповідача на обліку у Львівському міському центрі зайнятості, як безробітної особи, його було прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з отриманням доходу. Проте, відповідач не повідомив Львівський міський центр зайнятості про працевлаштування та безпідставно перебував на обліку, як безробітний, у зв'язку з чим незаконно отримав допомогу з безробіття у розмірі 12 349,11 грн. за період з 05.10.2022 року по 27.11.2022 року. Оскільки ОСОБА_1 добровільно кошти не повернув, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, з мотивів наведених у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
В свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що 16.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського центру зайнятості (з 2023 року - Львівська філія Львівського обласного центру зайнятості) із заявою про надання йому статусу безробітного, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», на підставі вказаних ним даних.
У заяві про надання статусу безробітного відповідач підтвердив, що не відноситься до зайнятого населення, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. На підставі заяви про призначення виплати допомоги по безробіттю від 16.06.2022, ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та було призначено допомогу по безробіттю з 16.06.2022. Водночас, відповідач був ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованих безробітних та відповідальністю за подання недостовірних даних та відомостей.
Згідно з складеним Львівською філією Львівського обласного центру зайнятості актом №56 від 30.03.2023р., встановлено, що у період перебування на обліку у Львівському міському центрі зайнятості (з 2023 року - Львівська філія Львівського обласного центру зайнятості) безробітний ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з 05.10.2022р., згідно наказу ФОП ОСОБА_2 №46-К від 04.10.2022р. Місцезнаходження ФОП ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 .
У результаті не повідомлення ОСОБА_1 спеціалістів центру зайнятості про працевлаштування, останній безпідставно перебував на обліку як безробітний та незаконно отримував допомогу з безробіття у сумі 12 349,11 грн. за період з 05.10.2022 року по 27.11.2022 року.
10.04.2023 року ОСОБА_1 листом направлено повідомлення №1350.08-765/23 від 06.04.2023 року щодо відшкодування коштів у сумі 12 349,11 грн. у добровільному порядку.
Повідомлення щодо відшкодування коштів було направлено на вказану ОСОБА_1 під час реєстрації в центрі зайнятості адресу місця перебування відповідача ( АДРЕСА_4 ).
Вищезазначені кошти на рахунок Львівського обласного центру зайнятості, в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості, не надходили.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови виплати допомоги по безробіттю визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пов'язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.
Згідно ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України «Про зайнятість населення».
За приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, оскільки у період перебування на обліку у якості безробітного, відповідач перебував у трудових відносинах, відтак належав до категорії зайнятого населення.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідачем не надано до суду доказів на спростування встановлених у процесі судового розгляду обставин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не повідомив центр зайнятості про прийняття його на роботу до ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з 05.10.2022р., згідно наказу ФОП ОСОБА_2 №46-К від 04.10.2022р., сума виплаченої допомоги з безробіття у розмірі 12349 грн. 11 коп. підлягає стягненню на користь позивача.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого Львівським обласним центром зайнятості, в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості, судового збору у повному розмірі, що становить 2684 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Львівського обласного центру зайнятості розмір незаконно отриманої допомоги з безробіття у розмірі 12 349 грн. 11 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Львівського обласного центру зайнятості судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ? Львівський обласний центр зайнятості,
в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості
(79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122; ЄДРПОУ: 45145001)
відповідач ? ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ;
місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено 13 грудня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький