Справа №461/10042/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Кітов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Согор А.Н.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якого діє адвокат Качмар Іван Остапович (адреса: 79005, м. Львів, вул. Тершаковців, 2-а, офіс 105) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79000, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 44448833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП1915631708 від 01.12.2023 до повідомлення серії ЛВ № 00511158 від 13 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову покликається на те, що 01.12.2023 відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення РАП1915631708 від 01.12.2023 до повідомлення серії ЛВ № 00511158 від 13 листопада 2023 року про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Згідно з даною постановою від 01.12.2023 року водієм транспортного засобу SEAT TARRACO, д.н.з. НОМЕР_2 , 13.11.2023 року 10 год. 18 хв. здійснено стоянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 33, чим порушено вимоги підпункту в) п. 15.10 розділу 15 Правил порожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає постанову незаконною, безпідставною, винесеною з порушенням вимог КУпАП. ОСОБА_1 зазначає, що ним не було вчинено жодного адміністративного правопорушення 19.09.2023 року, а відповідачем не підтверджений сам факт того, що Позивачем вчинено адміністративне правопорушення. Окрім того, будь-які належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні. Також, позивач зазначає, що він постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 , а тому припаркував автомобіль біля свого дому. Окрім цього, перед будинком АДРЕСА_2 жодних забороняючих чи попереджуючих дорожніх знаків чи дорожньої розмітки про неможливість зупинки, стоянки в цьому місці транспортних засобів не встановлено, докази того, що транспортний засіб створив чи може створити перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху відсутні. ОСОБА_1 вважає, що зі змісту оскаржуваної постанови не можливо зробити висновок того, що позивачем допущено порушення пп. в) п.15.10 розділу 15 ПДР України, оскільки провідним спеціалістом інспектором з паркування сектору контролю за майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР, не наведено жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги. Окрім цього, позивач просить стягнути на його користь понесені судові витрати.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
27 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Качмар І.О. усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.
18 грудня 2023 року від Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю, а також розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача.
19 грудня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Качмар І.О. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Представник позивача подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, згідно відзиву просив проводити розгляд справи за його відсутності.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).
Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП №1915631708 від 01.12.2023 року, винесеної провідним спеціалістом - інспектором з паркування сектору контролю за дотримання правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ніколайчуком Г.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 340,00 грн. /а. с. 132/.
В оскаржуваній постанові зазначено, що водієм транспортного засобу SEAT TARRAСO, д.н.з. НОМЕР_2 , 13.11.2023 року 10 год. 18 хв. здійснено стоянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 33, чим порушено вимоги підпункту в) п. 15.10 розділу 15 Правил порожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Приміткою статті 122 КУпАП визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
В частині 1 статті 14-2 КУпАП вказано, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа-фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
За правилами п. 15.1 Правил зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до пп. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивач у позові обґрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі з посиланням на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, де зазначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, та вказує, що автомобіль був припаркований на тротуарі, однак відстань від краю легкового автомобіля до протилежного краю тротуару становить більше 2 метрів, що підтверджується фотокопіями, долученими до відзиву.
Окрім того, з фотокопій, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву та які були зроблені інспектором вбачається, що автомобіль SEAT TARRACO, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив стоянку таким чином, що не заважає руху пішоходів.
Зі змісту норми п.п. «в» п. 15.10 ПДР України вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно п. 24 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 р. зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Суд зазначає, що інспектором з паркування не надано доказів здійснення виміру, а фотодокази не доводять, що між автомобілем та краєм тротуару було менше 2 метрів.
Окрім того, Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на власний розсуд трактують питання, що вважати краєм тротуару, оскільки вважає, що належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, який розділений з проїзною частиною обмежувальним парканом. Однак, таке тлумачення поняття краю тротуару є хибним, оскільки Правила дорожнього руху не містять уточнення, що краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів.
За таких обставин, судом не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відсутні належні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, суд вважає, що вина позивача не доведена, отже постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1915631708 від 01.12.2023 року та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір в розмірі 536,80 грн. підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.
В позовній заяві позивач повідомляє, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень, однак до закінчення розгляду справи, суду не подано доказів на обґрунтування понесення зазначених витрат.
Таким чином, суд під час ухвалення даного рішення не вирішує питання щодо стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд звертає увагу позивача на можливості подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення даного рішення суду, у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Постанову провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Ніколайчука Григорія Олександровича про накладення адміністративного стягнення серії РАП №1915631708 від 01.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 22.12.2023 року.
Суддя Олександр КІТОВ