Справа № 461/10678/23
Провадження № 1-кс/461/7201/23
про арешт майна
22.12.2023 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС СВ Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023140000000298 відомості про яке 25 вересня 2023 року, внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
Слідчий в ОВС СВ Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Львівської обласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на предмет та документи вилучені у ході проведення огляду місця події 18.12.2023, за адресою м. Львів, просп. Ч. Калини, 76, поблизу відділення Нової пошти №16, а саме:
-три пристрої чорного кольору з маркуванням Н2 візуально схожі на power bank в комплекті з інструкціями та зарядними пристроями (упаковані в три короби жовтого кольору);
-первинне упакування Нової пошти з інформаційним листом із номером поштового відправлення (59001070534191); фіскальний чек «Nova pay» від 18.12.2023 на 1 арк.;
-квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 3661118004 від 18.12.2023 на 1 арк.
Слідчий вказує, що з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, а також для забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, виникла процесуальна необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, яке було визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий у судове засідання не з'явився, згідно з поданою заявою, яка міститься у матеріалах клопотання, просить провести розгляд останнього за його відсутності.
Власник майна у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно з якою просить проводити розгляд за його відсутності.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Статтею 26 КПК України також встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення такого розгляду, внаслідок неявки учасників провадження, не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.
Частинами 1 та 2 ст.170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 наведеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Відповідно до положень ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтями 7 та 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам та критеріям встановленим ст. 171 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 18.12.2023 в ході проведення огляду місця події за адресою м. Львів, просп. Ч. Калини, 76, поблизу відділення Нової пошти №16, у гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено три пристрої чорного кольору з маркуванням Н2 візуально схожі на power bank в комплекті з інструкціями та зарядними пристроями (упаковані в три короби жовтого кольору), а також первинне упакування Нової пошти з інформаційним листом із номером поштового відправлення (59001070534191). Зі слів ОСОБА_4 вказані пристрої останній замовив в інтернет магазині bd_tech.com.ua.
У ході детального огляду вказаних вище трьох power bank з маркуваннями Н2, спеціалістом зазначено, що останні за технічними характеристиками, зовнішнім виглядом та іншими параметрами у відповідності до наступних нормативно-правових актів та матеріалів методично-довідкового характеру: постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 669 «Деякі питання щодо спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації»; методика «Віднесення технічних засобів негласного аудіо-, відеоконтролю та спостереження за особою, річчю або місцем до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації», зареєстровану Міністерством юстиції України, реєстраційний код 17.0.04 від 14.02.2020 року, для службового користування (далі - методика); методичні рекомендації «Віднесення технічних засобів негласного аудіо-, відео контролю та спостереження за особою, річчю або місцем до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації», схвалені НМР УНДІСТСЕ СБ України, протокол від 22.06.2018 № 2/2018, інв. № 578 від 04.07.2018 (далі - методичні рекомендації), за окремими ознаками, ймовірно можна віднести до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Окрім цього, ОСОБА_4 добровільно видав фіскальний чек «Nova pay» від 18.12.2023 на 1 арк., та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 3661118004 від 18.12.2023 на 1 арк.
18.12.2023 вищевказані вилучені в ході огляду місця події речі, предмети та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Наведені вище доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду клопотання вказують на те, що майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст.170 КПК України, в частині наявності правових підстав для застосування запропонованого заходу забезпечення кримінального провадження та досягнення мети (завдань) арешту.
Також, слід відзначити те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.
Розглядаючи подане клопотання та наводячи мотиви ухваленого рішення, зокрема у контексті змісту відповідних доказів, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, зокрема наводячи мотиви з яких виходить слідчий суддя та обставини встановлені в ході розгляду клопотання, враховую також і те, що орган досудового розслідування повинен дотримуватись певних меж, задля забезпечення таємниці досудового розслідування, з метою досягнення дієвості та мети кримінального провадження, а також виконання його завдань.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи доведення слідчим обставин, визначених ст.ст. 170, 171 КПК України, враховуючи правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для учасників провадження та третіх осіб, приходжу до висновку, що наявні належні правові підстави для арешту майна, оскільки накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом, забезпечить його збереження та є необхідним для розкриття кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт, з позбавленням права на відчуження, користування і розпорядження майном, яке вилучено у ході проведення огляду місця події 18.12.2023, за адресою м. Львів, просп. Ч. Калини, 76, поблизу відділення Нової пошти №16, а саме:
-три пристрої чорного кольору з маркуванням Н2 візуально схожі на power bank в комплекті з інструкціями та зарядними пристроями (упаковані в три короби жовтого кольору);
-первинне упакування Нової пошти з інформаційним листом із номером поштового відправлення (59001070534191); фіскальний чек «Nova pay» від 18.12.2023 на 1 арк.;
-квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 3661118004 від 18.12.2023 на 1 арк.
Зобов'язати слідчого невідкладно повідомити усіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1