Справа № 204/1830/23
Провадження № 2/204/1400/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів в частині, -
ВСТАНОВИВ:
13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР із вимогами про визнання незаконними та скасування наказів в частині (а. с. 2-5).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона працює на посаді медичного директора КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» з 01 вересня 2021 року. Знає, що з моменту військової агресії рф проти України і до даного часу відповідач отримує гуманітарну допомогу, яка в подальшому передається іншим лікарням Дніпропетровської області. При цьому, зазначає, що усними розпорядженнями генерального директора, в зв'язку з гострою нехваткою співробітників, вона приймала участь в навантажувально-розвантажувальних роботах цієї гуманітарної допомоги. Проте, 10 грудня 2022 року при спілкуванні з тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора та головним бухгалтером, вона дізналася про те, що на підприємстві існує наказ № 107/1од від 28 лютого 2022 року, яким на КП «КПТД'ДОР» створена комісія з отримання благодійної та гуманітарної допомоги, а вона призначена головою цієї комісії, на яку покладено обов'язки по забезпеченню роботи комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану та, наказ № 169-ОД від 28 березня 2022 року, яким на неї, як на голову комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги, покладаються обов'язки по забезпеченню організації процесу отримання благодійної та гуманітарної допомоги (від отримання до кінцевого бенефіціару), а також обов'язки по залученню працівників підприємства до роботи якогось обласного складу благодійної та гуманітарної допомоги на всіх етапах виробничого процесу. Стверджує, що про існування вказаних наказів вона не знала, з ними її ніхто не ознайомлював, їх примірники вона не отримувала. Вважає, що наказ № 107/1од від 28 лютого 2022 року в частині призначення її головою комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги та покладення на неї обов'язків по забезпеченню роботи цієї комісії та наказ № 169-ОД від 28 березня 2022 року, в частині покладання на неї обов'язку по забезпеченню організації процесу отримання благодійної та гуманітарної допомоги та залученню працівників підприємства до роботи обласного складу незаконними, такими, що суперечать діючому законодавству України та грубо порушують її конституційні та трудові права, зокрема на неї як на медичного директора покладені додаткові обов'язки, які не передбачені трудовим договором, не є специфічними для її посади та не відповідають її кваліфікації, що прямо суперечить діючому законодавству, в тому числі ст. 31 КЗпП, згідно з якою роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Тому, прохає суд: визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» № 107/1од від 28 лютого 2022 року в частині призначення її головою комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану; визнати незаконним та скасувати: п. 2 наказу КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» № 107/1од від 28 лютого 2022 року; визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» № 169-ОД від 28.03.2022 року.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано тармін на усунення недоліків (а. с. 18).
09 березня 2023 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 лютого 2023 року, позивачкою усунуто (а. с. 22-28).
Ухвалою суду від 15 березня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 44).
10 квітня 2023 року на адресу надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 47-50), в яких він позовні вимоги не визнає проти задоволення позову заперечує.
В обґрунтування відзиву зазначає, що позовні вимоги позивачки ґрунтуються на тому, що начебто в посадовій інструкції медичного директора КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» не передбачено роботу в складі комісії щодо отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану. Вказує, що 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України № 64/2022 було введено воєнний стан в Україні. Даний Указ було затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Зазначає, що воєнний стан кардинально вплинув на всі сфери життя українців, включно з трудовою діяльністю, тому на підставі цих обставин було прийнято ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-1X. Вказує, що даним законом визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, ст. 3 вказаного закону передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Крім того, зазначає про те, що п. 2 ст. 1 цього Закону визначено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України. Оскільки генеральний директор КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» діє на підставі Статуту, згідно з п. 11.2 якого керівник підприємства є начальником об'єкта цивільної оборони, який організовує його роботу відповідно до Кодексу цивільного захисту України, рішень Уряду та місцевих органів влади, то саме він оптимізує роботу лікарні таким чином, щоб, забезпечити надання медичних послуг населенню, виконання наказу МОЗ, щодо готовності надання медичної допомоги постраждалим в результаті агресії рф. Вказує, що позивачка стверджує, що начебто не була ознайомлена з наказом №107/1од від 28 лютого 2022 року, натомість, на підставі нього нею було підписано низку документів, зокрема Акт приймання гуманітарної допомоги № б/н, в якому чітко зазначено, що комісія затверджена наказом від 28 лютого 2022 року №107/1од у складі прийняла гуманітарну допомогу, а саме 14 палет згідно зі списком. При цьому, стверджує, що даний акт підписаний членами комісії та позивачкою, як її головою. Разом з цим, зазначає про те, що наказ від 28 березня 2022 року № 169-ОД - був зареєстрований в книзі реєстрації наказів по диспансеру, а тому посилання позивачки на наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» на думку відповідача є недоречними. Прохає суду позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.
24 квітня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь позивачки на відзив відповідача (а. с. 59-66), в якому вона доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що відповідач жодним чином не спростовує того факту, що вона з оскаржувальними наказами не ознайомлена, жодних доказів на підтвердження вказаного суду не надає. Крім того, відповідач жодним чином не спростовує тієї обставини, що обов'язки, які покладаються на неї вказаними наказами, є додатковими обов'язками, які не відповідають її освіті, кваліфікації та посадовим обов'язкам, передбаченим посадовою інструкцією. Разом з цим, зазначає про те, що докази (акти), якими відповідач намагається довести обізнаність позивачки про існування оскаржувальних наказів, є неналежними та недопустимими, оскільки вказані акти нею підписані, як особою, яка приймала гуманітарну допомогу, не як голова комісії по її прийняттю. Більш того, зазначає, що жоден з підписаних нею актів не містить відомостей про голову комісії з прийняття допомоги, а лише визначає склад підписантів. Вважає, що докази (сторінки книги наказів), надані відповідачем на підтвердження своєї позиції, свідчать про чисельні порушення відповідача в сфері видання та реєстрації внутрішніх розпорядчих актів, але ніяк не про ознайомлення її з вказаними наказами. Тому прохає суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Станом на дату розгляду справи заперечення на відповідь позивачки на відзив від відповідача до суду не надходили.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з вересня 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді медичного директора КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР».
Відповідно до посадової інструкції медичного директора (а. с. 10-16), яка затверджена генеральним директором КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» Гранкіною Н.В. 01 вересня 2021 року, зокрема п. 1.4 визначено, що метою діяльності медичного директора є здійснення організаційного та методичного керівництва підприємства з питань надання всіх профільних видів лікувально-профілактичної допомоги населенню, постійного своєчасного та якісного надання медичної допомоги, а також проведення профілактичних заходів.
Так, пунктом 2.1. посадової інструкції медичного директора КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» визначено, що медичний директор здійснює керівництво підприємством у порядку делегованих йому генеральним директором повноважень з медичних питань, відповідно до чинного законодавства України.
28 лютого 2022 року генеральним директором КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» Гранкіною Н. винесено наказ «Про створення комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» № 107/од (а. с. 6-7), яким наказано створити комісію з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану у складі: голови комісії - медичного директору ОСОБА_1 , членів комісії: заступника генерального директора з економічних питань Голозубова І.Б., заступника генерального директора з технічних питань ОСОБА_2 , головної медичної сестри ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_4 , бухгалтера ОСОБА_5 та асистента фармацевта ОСОБА_6 .
Також, п. 2 вказаного наказу голові комісії ОСОБА_1 наказано забезпечити організацію роботи комісії з отримання благодійного та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.
28 березня 2022 року генеральним директором КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» Гранкіною Н. винесено наказ «Про отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» № 169- ОД (а. с. 8-9), яким голові комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану ОСОБА_1 наказано: забезпечити організацію процесу отримання благодійної допомоги та гуманітарної допомоги (від отримання до кінцевого бенефіціару); залучати працівників підприємства до роботи обласного складу з благодійної та гуманітарної допомоги на всіх етапах виробничого процесу; керівникам структурних підрозділів у разі потреби направляти працівників до обласного складу благодійної та гуманітарної допомоги (з урахуванням воєнного часу для виконання робіт не пов'язаних з трудовим договором) для забезпечення оперативного виконання поточних завдань без шкоди основному напрямку діяльності підприємства.
Крім того, п. 3 вказаного наказу визначено, що в разі гострої потреби працівники можуть залучатися до роботи обласного складу благодійної та гуманітарної допомоги цілодобово в межах чинного трудового законодавства.
Пунктом 6 цього наказу визначено, що він чинний на весь період дії воєнного стану на території України.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися не припущеннях.
Так, ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до вимог ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
При цьому, статтею 31 КЗпП України визначено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Приписами п. 11 ч. 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 визначено, що з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов'язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка працює на посаді медичного директора КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР», обов'язки якого визначені посадовою інструкцією за посадою, яка затверджена генеральним директором КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» Гранкіною Н.В. 01 вересня 2021 року, та з якою позивачка ознайомлена під підпис у вересні 2021 року (а. с. 15).
Так, зі змісту посадової інструкції позивачки вбачається, що вона, як медичний директор здійснює керівництво підприємством у порядку делегованих йому генеральним директором повноважень з медичних питань, відповідно до чинного законодавства України.
Разом з цим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що наказами генерального директора КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» Гранкіної Н.В. № 107-/од від 28 лютого 2022 року «Про створення комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» та № 169-ОД від 28 березня 2022 року «Про отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» позивачку визначено головою комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану та покладено додаткові обов'язки, які по-перше, не передбачені умовами трудового договору (Посадовою інструкцією), по-друге, не є специфічними для її посади та не відповідають її кваліфікації, що є прямим порушенням приписів ст. 31 КЗпП України та порушенням трудових прав позивачки.
Крім того, судом встановлено та підтвердженого матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що позивачка не ознайомлена з оскаржуваними наказами.
Так, відповідач в обґрунтування законності обмеження конституційних прав позивачки посилався на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який в свою чергу передбачає обмеження конституційних прав і свобод передбачених ст. ст. 43 та 44 Конституції України.
Однак, суд не може погодитися, з вказаним доводами відповідача оскільки приписами ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, з-поміж іншого визначено, що заходи правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан можуть здійснювати самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування із запровадженням тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб - військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення), натомість відповідач таких повноважень не має.
Більш того, суд зазначає, що необхідність будь-якого обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб навіть в умовах воєнного стану повинно бути обґрунтовано.
Разом з цим, суд зазначає про те, що безпідставним є посилання відповідача на підтвердження ознайомлення позивачки з оспорюваними наказами на акти приймання гуманітарної допомоги (а. с. 51-53), оскільки прийняття гуманітарної допомоги особами за списком, жодним чином не підтверджує їхнього ознайомлення з оскаржувальними наказами про утворення відповідної комісії та визначення кола обов'язків для них, тим паче, що в жодному з них позивачка не вказана, як голова комісії.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачка працює у відповідача на посаді медичного директора, до обов'язків якого віднесено здійснення керівництва підприємством у порядку делегованих йому генеральним директором повноважень виключно з медичних питань, відповідно до чинного законодавства України, натомість оскаржувальними наказами на неї покладено додаткові обов'язки, які не передбачені умовами трудового договору (Посадовою інструкцією) та, які не є специфічними для її посади й не відповідають її кваліфікації, що є прямим порушенням приписів ст. 31 КЗпП України, при цьому, з вказаними наказами відповідачем її під підпис не ознайомлено, що в свою чергу є порушенням вимог Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та трудових прав позивачки, суд дійшов переконливого висновку, що оскаржені накази, в частинах, що стосуються позивачки є незаконними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом скасування оскаржувальних частин наказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (50037, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кемеровська, буд. 35; ЄДРПОУ 01985989) про визнання незаконними та скасування наказів в частині - задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» № 107/1од від 28 лютого 2022 року в частині призначення ОСОБА_1 головою комісії з отримання благодійної та гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.
Визнати незаконним та скасувати п. 2 наказу Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» № 107/1од від 28 лютого 2022 року.
Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» № 169-ОД від 28 березня 2022 року.
Стягнути із Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна