Справа № 202/21284/23
Провадження № 2/202/5554/2023
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
УХВАЛА
15 грудня 2023 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
09 грудня 2023 року представником позивача ОСОБА_1 -Войновою Наталею Володимирівною сформовано в системі «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву до Донецької міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, відповідно до якої просила визначити позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , - три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2023 року, головуючим суддею у розгляду вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.
Дослідивши матеріали позовної заяви, встановлюю, що вона не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
В порушенні зазначеної вимоги позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено доказів надсилання копій поданих до суду документів листом з описом вкладення відповідачу або доказів надсилання до Електронного кабінету відповідача, поданих до суду документів.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Таким чином спір, що виник між сторонами має предметом встановлення наявності поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини та має виключну підсудність за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Проте, до матеріалів позовної заяви не додано відомостей, сформованих у відповідності до абзацу першого підпункту 1 пункту 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141, а саме: інформації з Державного реєстру речових прав зареєстровані речові права, обтяження речових прав померлої.
Відсутність повної інформації про склад спадщини, її місце знаходження та її вартість унеможливлює перевірку дотримання позивачем правил підсудності при зверненні з цим позовом до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, що підлягає усуненню позивачем.
Крім того, до позовної заяви представник позивача долучила клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, яка посилається на складне матеріальне становище та неможливість сплати судовий збір за подання до суду позовної заяви.
Дослідивши подане клопотання, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з 1 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.
Згідно до п. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в перерахунку становить 1 073,60 грн.
Відповідно до статті 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Отже, порядок відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від сплати судового збору встановлюється Законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від сплати судового збору є врахування одночасно як майнового стану сторони, так і наявність однієї із умов, визначених цією статтею, перелік яких є вичерпним.
Відповідно до пункту 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, звільнення від сплати судового збору або відстрочення (розстрочення) сплати судового зборує правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Безпідставне зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
При зверненні до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору або відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, позивач ОСОБА_1 не надала жодних належних доказів того, що у неї на момент подачі позовної заяви дійсно відсутні кошти для сплати судового збору.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26.07.2005, пункти 63-64).
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Тобто, підставою для звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч наведеним правовим нормам позивачем в поданому клопотанні не наведено посилання на належні та допустимі докази, а також не додано доказів на підтвердження скрутного матеріального стану, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо сплати судового збору за подання позовної заяви.
Таким чином, позивачу слід надати оригінал квитанції про сплату судового збору, який слід сплатити у розмірі 1 073,60 грн. за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Iнд.р/ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313101206000004630; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу, або надати суду документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору або відстрочення (розстрочення) сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних вище недоліків, а тому, позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини залишити без руху і надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.П. Слюсар