г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4059/23
Номер провадження 2/213/1672/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Мазуренка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С., Дударєвої В.С.
без участі учасників справи,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №213/4059/23 за позовом ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в інтересах позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя був співвласником разом із пасинком ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , який після смерті батька успадкував частину належної йому частки квартири. Після смерті ОСОБА_6 належну йому 1/2 частку квартири успадкувала онука, ОСОБА_2 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . До цього часу він мешкав разом із ОСОБА_4 та здійснював за ним догляд, опікувався ним. Тому ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 531, 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року є спадкоємцем за законом майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
20 вересня 2023 року позивач в інтересах ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на цілу квартиру АДРЕСА_1 , проте їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 . Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебував у нього на утриманні не менш як один рік до часу відкриття спадщини.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву з проханням розглянути справу без його та позивача участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, просить винести рішення на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання
всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 27 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та витребувано докази.
Ухвалою суду від 08 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання про виклик свідків.
Дослідив матеріали справи, вислухав покази свідків, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_2 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с.8).
Як видно із свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 2020 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 квітня 2020 року ОСОБА_2 отримала у спадок після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 дідуся ОСОБА_6 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
Відповідно до Акту про спільне проживання від 02 березня 2023 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно мешкав однією сім'єю та був зареєстрований разом із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 був пасинком ОСОБА_4 , який перебував у нього на утриманні у зв'язку із похилим віком та незадовільним станом здоров'я. Вони мали добрі стосунки, ОСОБА_5 надавав необхідний догляд, купував їжу і ліки, опікувався його здоров'ям, оскільки він погано пересувався та потребував сторонньої допомоги. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом приватизували квартиру, як члени однієї родини та мешкали в ній (а.с.17).
Постановою державного нотаріуса П'ятої криворізької державної нотаріальної контори від 20 вересня 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на цілу квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18).
Відповідно до копії спадкової справи №65/2020, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належала квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 отримав у спадок після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.29-101).
Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину після його смерті ніхто не звертався (а.с.120).
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_9 її рідний брат. Брат мешкав разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , вони приїздили до них у гості. Коли ОСОБА_11 померла її брат залишився мешкати разом із ОСОБА_5 та останній допомагав братові, піклувався про нього. ОСОБА_12 допомогала ОСОБА_13 , навідувала його постійно.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що ОСОБА_5 був пасинком ОСОБА_4 , вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 інших спадкоємців крім ОСОБА_4 у нього не було.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають із встановлення юридичного факту.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у випадку, якщо спадкоємець фактично проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то зазначена обставини є підставою для звернення із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7,спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі ст. 531 ЦК УРСР в редакції 1963 року до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Беручи до уваги зібрані у справі докази та їх належну оцінку, суд дійшов висновку, що факт проживання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебував у нього на утриманні не менш як один рік до часу відкриття спадщини підтверджений письмовими доказами та поясненнями свідків.
Також суд враховує, що наданими позивачем доказами підтверджено, що в позасудовому порядку вирішити питання щодо підтвердження вказаного факту неможливо. Встановлення вказаного факту має для позивача юридичне значення та необхідно останній для оформлення спадщини.
Отже позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Питання щодо компенсації понесених позивачем судових витрат нею не порушувалось.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.524, 531, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст. ст. 12, 13, 77, 81, 128, 137, 223, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та перебував у нього на утриманні не менш як один рік до часу відкриття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті Кривому Розі ради, місцезнаходження: пл. Гірницької Слави, 1, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 04052548.
Дата складення повного тексту судового рішення - 21 грудня 2023 року.
Суддя В.В. Мазуренко