Справа № 523/4935/17
Провадження №2/523/3621/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
УСТАНОВИВ:
04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 25050 дол. США у гривневому еквіваленті на курсом НБУ на момент ухвалення рішення з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на те, що 29 грудня 2009 року ОСОБА_2 отримав у позику від нього грошові кошти у сумі 25050 дол. США, які зобов'язався повернути позивачу до 01 червня 2010 року. У зв'язку з ухиленням відповідача від повернення грошових коштів та не виконанням умов договору позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
17 серпня 2018 року у справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволені частково.
За заявою відповідача ухвалою від 17 травня 2023 року суд скасував заочне рішення від 17 серпня 2018 року та призначив справу до судового розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
В матеріалах справи є заява представника позивача ОСОБА_3 про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача.
Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за повідомленою ним при зверненні до суду адресою місця проживання, проте поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідкою Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.
Судом враховується також судова повістка у вигляді смс-повідомлення, надіслана на номер телефону відповідача, який міститься у матеріалах справи.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Як видно з розписки, складеної 29 грудня 2009 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 25050 дол. США на строк до 01 червня 2010 року, та зобов'язався повернути вказану суму ОСОБА_1 або ОСОБА_4 або ОСОБА_5 (а.с.61).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З боку відповідача суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми боргу.
У встановлений розпискою строк та до теперішнього часу гроші позивачу не повернуто, тому вимога про стягнення суми позики у розмірі 25050 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 17 серпня 2018 року за 1 дол США = 27,67 грн., та складає 693133,5 грн. (25050 дол. США х 27,67 грн), підлягає задоволенню.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підстав для нарахування індексу інфляції не має, вимога є незаконною, тому не підлягає задоволенню.
В силу ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки позивачем не надано розрахунку 3% річних, з якого вбачається період нарахування і такі відомості не вказувалися в розписці, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою.
Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача також необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 551,20 грн та 6157,19 грн на корись держави, як різницю від сплаченого позивачем розміру та розміром вимог при зверненні до суду з позовом.
Керуючись ст.ст.12,13, 76, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу у розмірі 693133,5 грн та судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Миколаївським РВ УМВС України в Одеській області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 6157,19 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 12 грудня 2023 року.
Суддя