ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/853/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Радченко Р.О., довіреність №518 від 29.08.2023 (в режимі відеоконференції
в засіданні суду 07.11.23);
від відповідача: Овсієнко Т.Ю., довіреність №01-50-0623 від 30.06.2023;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (м.Київ)
до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЖИТОМИРГАЗ" (м.Житомир)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (м.Київ)
про стягнення 56 634,55грн,
з перервою в судовому засіданні з 07.11.2023 до 11.12.2023 згідно із ст.216 ГПК України.
ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до суду з позовом про стягнення з АТ "ЖИТОМИРГАЗ" заборгованості за послуги балансування природного газу у розмірі 56634,55грн, яка виникла на підставі договору №12002000100 від 04.02.2020, з яких: 40732,49грн основного боргу, 10211,02грн пені, 4609,68грн інфляційних втрат, 1081,36грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення строків оплати за зобов'язанням щодо оплати за добові небаланси за травень 2022 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та зазначає, що 23.06.2023 згідно платіжного доручення №6255 ним здійснено оплату за добові небаланси у розмірі 40 732,49грн, що вказує на відсутність предмету спору у даній частині позовних вимог. Щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені зазначає, що позивач в якості доказів наявності у відповідача інформації про обсяги цілодобових небалансів посилається на реєстр файлів відправлених з Інформаційної платформи. Однак, на думку відповідача у договорі від 04.02.2020 не передбачено умов, які б свідчили про погодження сторонами направлення актів врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць та розрахунків щодо таких актів через Інформаційну платформу Оператор ГТС, також не визначено моменту, з якого починається перебіг 5 денного строку для оплати; разом з тим, у випадку, якщо суд визнає вимогу позивача про стягнення пені правомірною, просить зменшити її розмір на 99% (т.1, а.с.200-205)
11.07.2023 та 07.08.2023 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг письмове пояснення, в яких, зокрема, викладено клопотання про розгляд справи без участі представника НКРЕКП з урахуванням інформації, наданої у даних поясненнях (т.1, а.с.213-216, т.2, а.с.1-4).
У відповіді на відзив та письмовому поясненні від 14.07.2023 позивач повідомляє, що часткове погашення відповідачем суми основного боргу за добовий небаланс травня 2022 року свідчить про те, що в даній частині між сторонами відсутній предмет спору на загальну суму 40732,49грн. Позовні вимоги в частині стягнення з АТ "ЖИТОМИРГАЗ" пені, 3% річних та інфляційних нарахувань позивач вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі (т.1, а.с.222-227).
Ухвалою суду від 03.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.11.2023.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, просив закрити провадження у справі в частині стягнення 40732,49грн основного боргу.
Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
04.02.2020 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор, позивач) та АТ "ЖИТОМИРГАЗ" (замовник, відповідач) укладено договір транспортування природного газу №2002000100 (т.1, а.с.18-31).
Відповідно до п.2.1. договору оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Згідно п.2.2. договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання з відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.2.4. договору).
Відповідно до п.2.5. договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів (п.2.6. договору).
Згідно із п.2.8. договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що відповідач зокрема зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
У п.7.1.-7.3. договору сторонами погоджено, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.9.1. договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а останній купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а останній продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (п.9.2. договору).
Пунктом 9.3. договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату а добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3. договору, визначається за даними оператора (п.9.6. договору).
Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів природного газу до/з газотранспортної системи у травні 2022 року на підставі інформації, поданої до інформаційної платформи (т.1, а.с.109-135), виявив наявність у відповідача негативних небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, у зв'язку з чим здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
На підтвердження наявності у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, позивачем надано акт врегулювання щодобових небалансів за травень 2022 року №05-2022-1910000174 від 31.05.2022 (т.1, а.с.109).
Позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу рахунок на оплату за добові небаланси: №05-2022-2002000100 від 31.05.2022 на загальну суму 40732,49грн (т.1, а.с.110).
У зв'язку з неоплатою вказаного вище рахунку, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з даним позовом про стягнення з АТ "ЖИТОМИРГАЗ" 40 732,49грн основного боргу, 10 211,02грн пені, 4 609,68грн інфляційних втрат, 1 081,36грн 3% річних.
Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 40 732,49грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6255 від 23.06.2023 (т.1, а.с.206).
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 40 732,49грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 10 211,02грн пені, 4 609,68грн інфляційних втрат, 1 081,36грн 3% річних підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Позивач за порушення строків оплати просив стягнути з відповідача 10 211,02грн, яка нарахована відповідно до п.13.5. договору.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5 Договору).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.107) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Закон" та зазначає, що останній є арифметично вірним.
Також за порушення строків проведення розрахунків на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 1 081,36грн 3% річних та 4 609,68грн інфляційних втрат.
Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних витрат (т.1, а.с.106-107), суд приходить до висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 1 081,36грн 3% річних та 4 609,68грн інфляційних задоволенню.
Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування пені, інфляційних та 3 % річних, оскільки АТ "Житомиргаз" не отримував від позивача актів врегулювання щодобових негативних небалансів та рахунків на оплату, суд зазначає наступне.
За умовами п.2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє дії з врегулювання добового небалансу виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
Згідно з п.1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
При цьому з положень глав 5 та 6 розділу ХІІ Кодексу ГТС вбачається, що інформація, яку Оператор ГТС використовує для складання алокацій, надається або самим замовником, або іншими суб'єктами ринку природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС.
Відповідно до п.17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Отже, за законом та договором транспортування природного газу достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними Оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо. (Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 у справі №904/5698/20).
Умовами договору, зокрема, п.2.8 також визначено, що взаємовідносини між замовником та оператором при (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Таким чином, договором №2002000100 від 04.02.2020 чітко встановлено, що документообіг, в тому числі обмін актами, рахунками та іншою інформацією, буде здійснюватися через інформаційну платформу оператора, відповідно до вимог Кодексу ГТС.
При цьому, ні договором ні Кодексом ГТС не визначено, що оператор зобов'язаний направити на адресу замовника акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць та рахунок на оплату виключно засобами поштового зв'язку.
Так, керуючись п.2.8 договору 14.06.2022, позивач направив відповідачу через інформаційну платформу акт врегулювання щодобових небалансів на суму 40 732,49грн та рахунок на оплату, що підтверджується реєстром файлів відправлених з інформаційної платформи.
З урахуванням п.9.3. договору відповідач зобов'язаний був оплатити рахунок протягом 5 робочих днів, тобто до 21.06.2022 (включно), однак відповідних оплат не здійснив.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що термін порушення зобов'язання з оплати послуг у відповідача настав з 22.06.2022 і саме з цієї дати позивач обґрунтовано нараховує пеню, 3% річних та інфляційні.
Разом з тим, відповідач, у випадку, якщо суд визначить вимогу про стягнення пені правомірною, просить зменшити її розмір на 99%, при цьому посилається на те, що АТ "ЖИТОМИРГАЗ" є об'єктом критичної інфраструктури та забезпечує якісне, безперебійне газопостачання для державних, комунальних та приватних підприємств, установ, організацій Житомирської області, у тому числі військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також для будинків квартир та інших домоволодінь. Враховуючи, що АТ "ЖИТОМИРГАЗ" забезпечує обслуговування газорозподільної системи виключно за рахунок господарської діяльності з розподілу природного газу, для виконання всіх обов'язкових функцій об'єктом критичної інфраструктури, необхідне вчасне та повне фінансування завдань, а додаткові витрати у вигляді сплати штрафних санкцій негативно вплинуть на виконання обов'язків відповідача.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Окрім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу і процентів річних.
При цьому суд враховує:
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- ступінь виконання основного зобов'язання, тобто відсутність основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день розгляду справи;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;
- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшує розмір пені на 90 %.
Отже, враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 1 021,10грн пені.
Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 9 189,92грн пені слід відмовити.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 6 712,14грн, з яких: 1 021,10грн пені; 4 609,68грн інфляційних втрат; 1 081,36грн 3% річних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 9 189,92грн пені.
Суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 40 732,49грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 90%, відповідно до 1021,10грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЖИТОМИРГАЗ"(вул.Фещенка-Чопівського, 35, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 03344071)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (вул.Любомира Гузара, буд.44, м.Київ, 03065, код ЄДРПОУ 42795490):
- 1021,10грн пені;
- 4609,68грн інфляційних втрат;
- 1081,36грн 3% річних;
- 2684,00грн судового збору.
4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 40732,49грн основного боргу за відсутності предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
5. В позові відмовити в частині стягнення 9189,92грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 21.12.23
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 1 прим.
1- у справу;
2- позивачу через систему "Електронний суд";
3 - відповідачу через систему "Електронний суд";
4- третій особі через систему "Електронний суд".